Тема3. Професійне спілкування – основа ринкових стосунків. Особливості усного професійного мовлення. Соціальна значущість мовної культури. Етикет спілкування.

1. Суть і види усного професійного мовлення.

2. Вимоги до усного професійного мовлення.

3. Особливості публічного мовлення. Види і жанри публічних виступів.

4. Способи підготовки до публічного мовлення.

5. Етика усного професійного спілкування. Культура мовлення.

6. Стилі спілкування. Види професійного спілкування. Структура, функції, рівні спілкування

1. Суть і види усного професійного мовлення

Основою будь-якої мови є живе розмовне мовлення. Мов­лення  процес добору і використання засобів мови для спілку­вання з іншими членами певного мовного колективу. Мовлен­ня є формою існування живої мови, у мовленні мова функціонує, розвивається. Мова і мовлення тісно між собою пов'язані. Мовлення існує на основі певної мови, а мова виявляє себе в мовленні її носіїв. Мова щодо мовлення  явище загальне; вона належить усім, хто нею користується. Мовлення ж щодо мови  часткове, окреме, індивідуальне. Та без повсяк­денного вжитку на всіх вікових і соціальних рівнях, невпинного розвитку форм і засобів спілкування навіть найрозвиненіша мова приречена на асиміляцію і зникнення.

Порівняно з писемним мовленням усне є мовною творчістю, імпровізацією; воно значно емоційніше й експресивніше, ніж писемне.

У межах усного мовлення розрізняють два типи:

1. Розмовнолітературне мовлення, тобто усне літературне мовлення;

2. Розмовнофамільярне мовлення  мовлення, яке містить

Усне професійне мовлення належить до першого типу. Це розмовнолітературне мовлення людей у процесі виконання ними службових обов’язків.

Усне професійне спілкування передбачає всілякі способи взаємодії між співрозмовниками за допомогою вербальних (словесних) і невербальних (поза, жести, міміка, одяг, знаки, символи) засобів.

Усне професійне мовлення можна поділити на такі види:

залежно від способу сприймання інформації:

• контактне (безпосереднє);

• дистанційне (телефонне, селекторне, за допомогою комп’ютера);

залежно від кількості учас­ників:

• діалогічне (бесіда з одним співрозмовником);

• монологічне (доповідь, промова, лекція);

• полілогічне (дискусія);

залежно від форми і ситуації спілкування:

• міжперсональне (нарада, колоквіум тощо);

• публічне (виступ на зборах, конференції тощо).

Міжперсональне професійне мовлення  це засіб повсякденного спілкування двох або кількох людей під час виконання ними службових обов’язків.

Міжперсональне професійне спілкування найчастіше відбувається в таких ситуаціях:

 ділова нарада (інформаційна, директивна (інструктивна), оперативна (селекторна, телефонна, комп’ютерна), дискусійна, виробнича);

 ділова телефонна розмова;

 спілкування між співробітниками в колективі;

 спілкування керівника з підлеглим;

 приймання відвідувачів;

 ділова бесіда, переговори;

 анонімне спілкування (спілкування типу водій  пасажир, продавець  покупець, лікар  хворий тощо);

 пресконференція; інтерв’ю; допит; іспит.