- •Тема 1. Українська мова – національна мова українського народу, державна мова україни
- •1. Поняття мови та її місце в житті суспільства. Природа і функції мови.Форми існування української національної мови.
- •2. Місце української мови серед мов світу. Проблема походження української мови.
- •3. Правовий статус української мови. Поняття “державна” і “офіційна” мова
- •4. Закон про мови в Україні і передумови його прийняття
- •Тема 2. Поняття літературної мови. Стилі і норми української літературної мови в професійному спілкуванні
- •1. Літературна мова. Мовні норми і культура мови
- •2.Типізація мовних норм
- •4. Становлення українського правопису і його сучасні проблеми
- •Тема3. Професійне спілкування – основа ринкових стосунків. Особливості усного професійного мовлення. Соціальна значущість мовної культури. Етикет спілкування.
- •1. Суть і види усного професійного мовлення
- •2. Вимоги до усного професійного мовлення
- •3. Особливості публічного мовлення. Жанри публічних виступів
- •4. Способи підготовки до публічного мовлення
- •5. Етика усного професійного спілкування
- •6. Стилі спілкування. Види професійного спілкування. Структура, функції, рівні спілкування
- •Тема 4. Лексика і фразеологія в професійному спілкуванні
- •1. Словниковий склад мови. Класифікація української лексики
- •2. Поділ лексики за походженням. Запозичені слова в професійному спілкуванні
- •3. Активна і пасивна лексика. Лексика за сферами вживання
- •4. Фразеологія в професійному спілкуванні
- •Тема 5. Українська термінологія в професійному
- •1. Термін та його ознаки. Термінологія як система
- •2. Способи творення термінів
- •3. Загальнонаукова, міжгалузева і вузькогалузева термінологія. Професіоналізми і номенклатурні назви
- •Кодифікація і стандартизація термінів. Алгоритм укладання
- •Тема 6. Поняття про документ. Класифікація документів. Культура укладання професійних документів
- •1. Документи, їх призначення і класифікація
- •2. Реквізити документа
- •3. Правила написання тексту документа
- •4. Стандартизація тексту документів
- •5. Скорочення в текстах документів
- •6. Мовний етикет у писемному професійному спілкуванні
- •Тема 7. Основи науково-технічного перекладу
- •1. Суть і види перекладу
- •2. Особливості технічного перекладу
- •3. Автоматизований (комп’ютерний) переклад
2. Особливості технічного перекладу
Технічний переклад – це переклад, використовуваний для обміну науково-технічною інформацією між людьми, які спілкуються різними мовами. Загалом науково-технічну інформацію можна розподілити на такі основні потоки:
1) патентна література, що є основною формою обміну, адже все нове в галузі науки й техніки оформляють у вигляді патенту і його виробничих форм;
2) науково-технічна періодика (галузеві бюлетені, що містять реферати, анотації, назви; галузеві науково-технічні журнали, що містять дискусійні, проблемні, звітні статті спеціального характеру; бібліографічні покажчики з назвами винаходів і предметів промислової продукції, що також містять анотації і тематичні огляди робіт з певної галузі);
3) неперіодичні видання (книги, інструкції, рекламні матеріали тощо).
Порівняно з іншими видами перекладу технічний переклад має певні особливості:
тексти насичені термінами, отже, для якісного перекладу потрібна термінологічна підготовка перекладача);
тексти містять спеціальну інформацію (часто – якісно нову і майже нікому невідому), тому перекладач повинен мати спеціальну базову підготовку або бути обізнаним у певній галузі виробництва (вивчати фахову літературу, стежити за новою інформацією, консультуватися з досвідченими фахівцями);
науково-технічна інформація, як правило, оформляється в письмовому вигляді.
Види технічного перекладу: 1) усний (послідовний та синхронний); 2) письмовий (повний, реферативний, анотаційний).
Повний технічний переклад – основний вид технічного перекладу, який складається з таких етапів:
а) читання всього тексту з метою усвідомлення змісту;
б) поділ тексту на закінчені за змістом частини, переклад їх;
в) стилістичне редагування повного тексту (слід обробити текст відповідно до норм літературної мови, усунути повтори, усі терміни і назви мають бути однозначними, якщо думку можна висловити кількома способами, перевагу слід віддати стислому, якщо іншомовне слово можна без шкоди для змісту замінити українським, то варто це зробити);
г) переклад заголовка, який має передавати суть змісту оригіналу і враховувати всі його особливості (саме за заголовком фахівці найчастіше відбирають потрібні матеріали).
Реферативний переклад – 1) письмовий переклад заздалегідь відібраних частин оригіналу, що складають зв’язний текст; 2) виклад основних положень змісту оригіналу, що супроводжується висновками й оцінкою. Реферативний переклад у 5-10 і більше разів коротший за оригінал.
Робота над першим різновидом реферативного перекладу складається з таких етапів:
а) ознайомлення з оригіналом; при потребі – вивчення спеціальної літератури;
б) виділення в тексті основного і другорядного (відступи, повтори, багатослівність, екскурси в суміжні галузі тощо);
в) перечитування основної частини, усування можливих диспропорцій, нелогічності;
г) переклад основної частини, зв’язний і логічний виклад змісту оригіналу.
Робота над другим різновидом реферативного перекладу відбувається за такою схемою:
а) докладне вивчення оригіналу;
б) стислий виклад змісту оригіналу за власним планом;
в) формулювання висновків, можливе висловлення оцінки.
Анотаційний переклад – це стисла характеристика оригіналу, що являє собою перелік основних питань, іноді містить критичну оцінку. Такий переклад дає фахівцеві уявлення про характер оригіналу (наукова стаття, технічний опис, науково-популярна книга), про його структуру (які питання розглянуто, у якій послідовності, висновки автора), про призначення, актуальність оригіналу, обґрунтованість висновків тощо. Обсяг анотації не може перевищувати 500 друкованих знаків.
