8.Зародження і розвиток балету
Балет ( фр. ballet , Від італ. ballo - Танцюю) - вид сценічного мистецтва; спектакль, зміст якого втілюється в музично-хореографічних образах. Найчастіше в основі балету лежить певний сюжет, драматургічний задум, лібрето, але бувають і безсюжетні балети. Основними видами танцю в балеті є класичний танець і характерний танець. Важливу роль тут відіграє пантоміма, за допомогою якої актори передають почуття героїв, їх "розмова" між собою, суть того, що відбувається. У сучасному балеті широко використовуються також елементи гімнастики і акробатики.
Джерела виникнення балетного жанру закладені в народних іграх, хороводах, сюжетних танцях тощо. Пластичний танець досягнув високого рівня розвитку у Стародавньому Єгипті, Індії, Китаї, у трагедіях греків, римлян та народних дійствах середньовіччя. В епоху Відродження (15—16 ст.) балет в Італії використовується під час придворних бенкетів, свят тощо. Звідти він був перенесений Катериною Медичі у Францію, як вид спектаклю, що поєднує спів, танці і декламацію. Балет переходить на професіональну сцену, де посідає певне місце в оперних і драматичних виставах. У другій половині XVII століття з'являються нові театральні жанри, такі як комедія - балет, опера - балет, в яких значне місце відводиться балетній музиці, і робляться спроби її драматизувати. Французький балетмейстер Жан Жорж Новер широко застосував пантоміму як основу розвитку драматичної дії, перетворив балет у самостійний жанр з певним сюжетом. Початком балетної епохи у Франції і в усьому світі слід вважати 15 жовтня 1581. Перший балет називався "Комедійний балет королеви" (або "Церцея"), поставлений італійцем Бальтазаріні. Музичну основу перших балетів складали народні і придворні танці, що входили в старовинну сюїту.
Російський балет почав формуватися на початку XIX століття завдяки діяльності французького балетмейстера Шарля-Луї Дідлі. Дідлі посилює роль кордебалету, зв'язок танцю і пантоміми, стверджує пріоритет жіночого танцю. Справжній переворот у балетній музиці справив Петро Ілліч Чайковський, який вніс до неї безперервне симфонічний розвиток, глибоке образний зміст, драматичну виразність. Музика його балетів "Лебедине озеро", "Спляча красуня", "Лускунчик" знайшла поряд з симфонічної можливість розкривати внутрішній плин дії, втілювати характери героїв у їх взаємодії, розвитку, боротьбі. Початок XX століття ознаменувався новаторськими пошуками, прагненням подолати стереотипи, умовності академічного балету XIX століття.
Танець модерн - напрямок в танцювальному мистецтві, що з'явився на початку XX століття як результат відходу від суворих норм балету, на користь творчої свободи хореографів.
Від балету відштовхувався вільний танець, творців якого цікавила не стільки нова техніка танцю або хореографія, скільки танець як особлива філософія, здатна змінити життя. Родоначальницею пластичного балету вважається Айседора Дункан, що послужило джерелом багатьох напрямків сучасного танцю і дало імпульс реформі самого балету.