Методи нормування праці

Наукова обгрунтованість норм праці залежить від методу нормування. Найбільш поширеними є дослідно-статистичний і аналітичний.

Дослідно-статистичний метод полягає в тому, що за основу норм, що визначаються, беруться норми часу та виробітку, які використовувались на аналогічних роботах у попередній період. Недоліком таких норм є те, що вони не враховують фактичних витрат часу, використання обладнання, змін в організаційно-технологічних умовах виробництва.

Більш прогресивним є аналітичний (технічний) метод, при якому технологічна операція розділяється на складові частини і на основі аналізу встановлюється її оптимальна тривалість. Цей метод поділяється на аналітично-дослідницький та аналітично-розрахунковий.

Аналітично-дослідницький метод полягає в тому, що витрати часу на кожний елемент і операцію в цілому визначаються безпосередньо вимірюванням шляхом спостережень на робочому місці. Норми праці, що розробляються за таким методом, обгрунтовані, тому що для цього використовуються результати хронометражних спостережень на операціях, що виконуються кваліфікованими працівниками.

Аналітично-розрахунковий метод полягає в тому, що витрати часу розраховуються за технічно-обгрунтованими нормативами, які розроблені галузевим науково-дослідним інститутом.

Аналітичний метод дозволяє розробити технічно-обгрунтовані нормативи праці на підприємстві з врахуванням фактичних витрат робочого часу, режиму роботи обладнання, досягнень науково-технічного прогресу і передового досвіду.

Лекція 23. Основи нормування праці для обслуговуючого персоналу в закладах ресторанного господарства.

1. Виробничий процес і його структура

2. Класифікація витрат робочого часу

Виробничий процес і його структура. Класифікація витрат робочого часу

Виробничий процес передбачає сукупність взаємопов’язаних трудових процесів, які виконуються в певній послідовності і направлені на приготування готової продукції.

Основною частиною виробничого процесу є технологічний процес, який поділяється на операції як наслідок розподілу праці. Операція – частина технологічного процесу, яка передбачає виконання одним або декількома працівниками частини роботи з приготування даного продукту. Технологічний процес може складатися з однієї або декількох операцій.

Операція розподіляється на трудові прийоми, тобто частини операції, які складаються з декількох трудових дій робітника. Трудові прийоми можуть бути основними і допоміжними.

Основними називаються прийоми, які використовуються для безпосередньої дії на предмет праці і направлені на зміну його якісного стану.

Допоміжні прийоми направлені на здійснення основних прийомів, але не діють безпосередньо на предмет праці.

У залежності від способу виконання розрізняються прийоми ручні, машинно-ручні, машинні, автоматизовані.

Класифікація витрат робочого часу. Обов’язковою умовою розробляння технічно обгрунтованих норм є детальне вивчення використання робочого часу.

Робочий час – це той період часу, протягом якого робітник повинен виконати доручену йому роботу.

Робочий час поділяється на час роботи та час перерив. Час роботи, у свою чергу, поділяється на час продуктивної і непродуктивної роботи.

Час продуктивної роботи складається з основного, допоміжного, підготовчо-заключного часу, а також часу обслуговування робочого місця.

Основний час (Т_О) передбачає витрати часу на безпосередню зміну якісного стану предмету праці.

Допоміжний час (Т_Д) передбачає витрати часу, що спрямовані на дії робітника, пов’язані із забезпеченням виконання основної роботи.

Основний і допоміжний час повторюються з кожною одиницею продукції, що виробляється, і в сумі складають оперативний час (Т_ОП).

Підготовчо-заключний час (Т_ПЗ) потрібен робітнику для підготовки себе і засобів виробництва до виконання заданої роботи, а також витрати часу, пов’язані з її завершенням.

Час обслуговування робочого місця (Т_ОБС) необхідний для підготовки робочого місця і підтримання обладнання, інвентарю та інструментів у належному санітарному і робочому стані протягом всієї зміни.

Час непродуктивної праці (Т_НП) – це витрати часу на виконання операцій, що не обумовлені виконанням виробничого завдання як з причин організаційно-технічного характеру, так і з особистих.

Час перерв – це період часу, протягом якого трудовий процес на виробництві (незалежно від причин) не здійснюється. Час перерв складається із перерв на відпочинок і особисті потреби, з організаційно-технічних причин, викликані порушенням дисципліни праці.

Перерви на відпочинок та особисті потреби необхідні для підтримки працездатності працівника. Перерви на відпочинок і особисті потреби враховуються сумарно при розрахунках норм часу.

Перерви організаційно-технічного характеру (Т_ОТП) – можуть бути обумовлені особливостями технологічного процесу, а також організаційними недоліками. Необхідно прагнути до скорочення часу перерв, обумовлених особливостями технології і організації виробничого процесу. Якщо немає можливості уникнути цих витрат часу, то вони враховуються при розроблянні норм.

До перерв, що викликані порушенням дисципліни праці (Т_ПДП) – відносяться запізнення на роботу, передчасне закінчення роботи, необгрунтоване залишення робочого місця, сторонні розмови. При встановленні норм часу на відмічені перерви час не передбачається.

Усі витрати робочого часу поділяються на необхідні, що нормуються, і ті, що не підлягають нормуванню. В норму часу включаються тільки необхідні його витрати в розмірі, що обумовлені найбільш продуктивним способом виконання даної роботи.

До часу, що підлягає нормуванню, слід відносити: оперативний, підготовчо-заключний, час на обслуговування робочого місця, а також на перерви для відпочинку та особисті потреби робітника.

Класифікація витрат часу роботи машин і апаратів. До його складу входять: час роботи обладнання; час робочого ходу; час холостого ходу; час перерв у роботі обладнання.