Порядок розробляння технічно обгрунтованих норм часу і виробітку

Технічно обгрунтована норма часу визначається в чоловіко-хвилинах або чоловіко-годинах і складається із штучного часу (Т_шт), і підготовчо-заключного (рис. 2).

Рис. 2. Склад технічно обгрунтованих норм часу.

Штучний час включає всі елементи робочого часу за винятком підготовчо-заключного і розраховується за формулами:

Т_ШТ = Т_О + Т_Д + Т_ОБС + Т_ВП

Т_ШТ = Т_ОП + Т_ОБС + Т_ВП

Підготовчо-заключний час нормується окремо, тому що він витрачається робітником один раз на всю партію виробів і не залежить від кількості продукції в партії.

Норма часу на виготовлення партії виробів (Т_ПАРТ) - це сума підготовчо-заключного часу і добутку штучного часу на кількість виробів у партії. Розраховується ця норма часу за формулою:

Т_ПАРТ = Т_ПЗ + Т_ШТ · m

де m – кількість штук (виробів) в партії.

Для встановлення всіх витрат часу на одиницю продукції окрім штучного часу, враховується також підготовчо-заключний час на кожну одиницю продукції, тобто розраховується калькуляційний час (Т_к) за формулою:

Час обслуговування робочого місця і час перерв на відпочинок і особисті потреби встановлюється на всю зміну, він може бути виражений у відсотках від оперативного часу або в хвилинах (на зміну). Галузевим науково-дослідним інститутом час на відпочинок і особисті потреби визначено в кількості 3% від всіх витрат часу.

На основі норм часу і технологічних карток аналітично-розрахунковим методом визначається трудомісткість виготовлення і реалізації страв і кулінарних виробів.

Норма виробітку на основі оперативного часу розраховується за формулою:

де Т_ЗМ - тривалість зміни,

або на основі штучного часу за формулою:

При роботі на обладнанні періодичної дії норми виробітку залежать від таких факторів: тривалості роботи машини; тривалості циклу роботи машини; обсягу продукції, що випускається протягом одного циклу.

Цикл роботи машини складається з часу завантаження сировини, часу на його обробляння і часу розвантажування.

Норма виробітку при роботі на машині періодичної дії (Н_ВМПД) розраховується за формулою:

де Т_Д – тривалість одного циклу роботи машини, хв.;

В – кількість продукції, яка обробляється за один цикл роботи машини, кг, шт.

Норма виробітку на машинах і апаратах безперервної дії (Н_ВМБД) встановлюється з урахуванням продуктивності машини (апарату) за одиницю часу і ефективного фонду роботи машини за розрахунковий період (зміну). Розрахунок ведеться за формулою:

Н_ВМБД = Т_ЗМ - (Т_ПЗ + Т_ОБС + Т_ВП) · Н_М

де Н_М – продуктивність машини, ч.

При обслуговуванні робітником одночасно декількох одиниць обладнання норма виробітку розраховується за формулою:

Н_ВМБД = Т_ЗМ - (Т_ПЗ + Т_ОБС + Т_ВП) · Н_ч · Н_о

де Н_о – кількість обладнання, яке обслуговується одночасно.

Графіки виходу на роботу

Рівень працездатності робітників у значній мірі залежить від раціонального режиму праці і відпочинку, встановленого на основі графіків.

Розрізняються такі графіки: денний, місячний, річний. У денних графіках встановлюється загальна тривалість робочого дня (зміни), час початку і закінчення роботи, час і тривалість обідньої перерви. У місячному графіку визначається кількість робочих днів і часів за місяць, порядок чергування робочих днів і днів відпочинку, а також чергування роботи в різних змінах. У річних графіках встановлюється кількість годин і днів роботи за рік, а також періодичність і тривалість основної (додаткової) відпустки.

У громадському харчуванні застосовуються такі графіки: лінійний, стрічковий (ступеневий), графік сумарного обліку робочого часу, двобригадний, комбінований, неповного робочого часу.

Лінійний графік передбачає одночасний початок і закінчення роботи. Перевагою такого графіку є однакова міра відповідальності за виконання виробничого завдання в зв’язку з постійним складом бригади протягом зміни. При нерівномірному завантаженні виробництва і зали використання лінійного графіку не доцільне.

Стрічковий (ступеневий) графік передбачає вихід на роботу в різний час невеликими групами у залежності від потоку споживачів і пов’язаною з цим нерівномірною завантаженістю підприємства протягом дня. Стрічковий графік застосовується на підприємствах з тривалістю роботи у півтори і більше змін. Він дозволяє значно покращити обслуговування відвідувачів у години найбільшого навантаження зали, встановити для робітників нормальну тривалість робочого дня.

Сутність двобригадного графіку полягає у тому, що на підприємстві створюються дві бригади, які однаково укомплектовані за кваліфікаційним складом і чисельністю. Коли одна з них працює, друга бригада у цей день відпочиває. Максимальна тривалість робочого дня – 11 год. 30 хв. Двобригадний графік використовується на підприємствах з продовженим робочим днем (1,5-2 зміни), для працівників з матеріальною відповідальністю, мийників столового та кухонного посуду.

Комбінований графік передбачає одночасне використання двох-трьох видів графіків і застосовується на підприємствах з продовженим робочим днем.

Графік сумарного обліку робочого часу використовується на підприємствах, робота яких пов’язана з коливаннями попиту споживачів за днями тижня або сезоном року. Цей графік складається із загальної суми робочого часу кожного робітника на період, що планується..

При сумарному графіку допускається різна тривалість робочого дня (але не більше 11 год. 30 хв.) протягом тижня при обов’язковому відпрацюванні за тиждень (місяць) встановленої норми часу.

В умовах ринкової економіки, безробіття, недостатньої кількості робочих місць може використовуватися графік неповного робочого дня.

У залежності від роботи підприємства графіки можуть бути: з двома вихідними днями постійними; одним постійним вихідним днем і другим за графіком; з двома вихідними днями за прийнятим графіком.

До початку місяця графіки виходу на роботу затверджуються директором і доводяться до відома всіх робітників. На основі цих графіків заповнюється табель фактичного обліку робочого часу, який є підставою для оплати праці.