§ 2. Виховання культурно-гігієнічних навичок

У роботі дошкільного закладу приділяється велика увага вихо­ванню у дітей культурно-гігієнічних навичок. У кожній віковій групі це завдання здійснюється відповідно до «Програми виховання в дитячому садку».

Найменші оволодівають простими навичками (мити руки, за­стібати ґудзики)/ трохи старші — складнішими (користуватися виделкою, бути охайним). Засвоєння тієї чи іншої навички дітьми потребує часу, тому завдання її формування може стосуватися не одного, а кількох років життя дитини.

Методика відповідної роботи вихователя визначається програмо­вими вимогами і віковими особливостями дітей дошкільного віку.

До основних умов успішного формування Умови культурно-гігієнічних навичок належить ра-

і прийоми формування тонально організована обстановка, чіткий

режим дня і керівництво дорослих. Під раціонально організованою обстанов­кою розуміємо наявність чистого, достатньо просторого приміщення з необхідним обладнанням, що забезпечує проведення усіх режим­них елементів (вмивання, їда, сон, заняття та ігри).

Для малюків особливе значення мають сталість умов, знання призначення і місця кожної потрібної їм протягом дня речі. На­приклад, в умивальній кімнаті слід -встановити чимало раковин невеликого розміру, на кожній з яких покласти мило; раковини і рушники розміщують з урахуванням зросту діте.й; на вішалці над кожним рушником — картинка. Це підвищує інтерес дітей до умивання. •

Режим дня забезпечує щоденне повторення гігієнічних проце­дур в той самий час, що сприяє поступовому формуванню навичок

культурно-гігієнічних навичок

1 Умови фізичного виховання докладно вивчаються в курсах «Анатомія, фізіологія та гігієна дітей дошкільного віку», «Методика фізичного вихо­вання в дитячому садку». :

і звичок культурної поведінки. Зміцнення їх відбувається в іграх, праці, заняттях і побуті.

Формування культурно-гігієнічних навичок здійснюється під керівництвом дорослих — батьків, вихователя. Тому необхідна пов­на узгодженість вимог дошкільного закладу і сім'ї.

У дітей дошкільного віку переважає конкретне, наочно-образне мислення. З огляду на це, для успішного вироблення в них гігіє­нічних навичок необхідно вдаватися до показу і пояснення. Вихователь показує, як треба тримати ложку, виходити із-за столу, мити руки. Показ здебільшого супроводжується поясненням. Дошкільникам стає зрозумілою цілеспрямованість вимог ви­хователя (руки мити чисто, не лити воду на підлогу та ін.), Уміле керівництво дорослих скорочує час оволодіння навичками особистої гігієни.

Навчання легких навичок, скажімо, культурно їсти, вимагає значних зусиль, оскільки для цього діти повинні опанувати ряд дій, здійснюваних в певній послідовності (правильно сидіти за столом, користуватися столовими приборами, салфеткою та ін.). Вправляння дошкільника в удосконаленні тих самих дій, супроводжуване постійним контролем дорослих, приводить до поступового формування потрібних навичок.

Особливо важливий контроль на початковій стадії вироблення навичок. В подальшому вихователь перевіряє старанність і сумлін­ність виконання дій. Відсутність належного контролю призводить до появи у вихованців викривлених навичок: вони можуть непра­вильно тримати ложку, виделку, забувати користуватися носовою хустинкою, недбало складати одяг.

Дошкільнята особливо схильні до наслідування, тому у фор­муванні навичок велику роль відіграє особистий приклад дорос­лих. Зовнішній вигляд вихователя і батьків, їхня поведінка мають бути зразком для дітей; їх вказівки не повинні йти врозріз з влас­ною поведінкою, оскільки ніщо не проходить повз уважних дитячих очей. «Якщо ви вимагаєте, щоб діти за обідом не читали книгу, — радив А. С. Макаренко, — то й самі цього не повинні робити. Напо­лягаючи, щоб діти мили руки перед обідом, не забувайте й від себе вимагати того ж самого. Старайтесь самі прибирати свою постіль, це зовсім не важка і не ганебна робота. В усіх цих дрібницях дале­ко більше значення, ніж звичайно думають» К Про це завжди зобо­в'язані пам'ятати і вихователі дитячого садка, і батьки.

Виробляючи навички, слід спиратися і на добрий приклад са­мих дітей. Вихователь звертає увагу малюків на тих ровесників, хто вміє добре мити руки, акуратно поводиться з речами, самостійно одягатися, оскільки діти не завжди спроможні самі помітити це.

Запропонувавши дошкільнятам прибрати іграшки після гри, ви­хователь помічає, що їм допомагає хлопчик, який не брав участі у грі. «Подивіться, діти, — говорить педагог, — Ігор не грався з вами, а також прибирає, допомагає товаришам. Усі разом ви швидко приберете іграшки». Інші малята також беруться допомагати. Однак, використовуючи позитивні приклади, вихователь повинен виявляти такі, не допускаючи протиставлення одних дітей іншим.

У вихованні культурно-гігієнічних навичок величезну роль віді­грає педагогічна оцінка, тобто позитивне чи негативне суд­ження педагога про окремі вчинки і поведінку вихованця. Більш широко вихователь користується у своїй роботі позитивною оцін­кою: схваленням, заохоченням, похвалою. Похвала підтримує в дітях бажання далі чинити так само, зробити ще краще.

Позитивна оцінка дається й тоді, коли є потреба відзначити успіхи в оволодінні новими навичками. Якщо трирічна дитина впер­ше сама одягла сорочку, застібнула ґудзики, вихователь її хва­лить. Щоб малюк краще усвідомив свої нові вміння, вихователь мо­же порівняти його теперішні дії з минулими, нову оцінку з попе­редньою, скажімо, зауважує в присутності всіх вихованців: «Наташа навчилася швидко одягатися. Раніше робила їй зауваження, а сьогодні хвалю».

Якщо діти помиляються при виконанні тих чи інших правил, вихователь нагадує їм, що і як треба зробити, не поспішає з зау­важенням чи осудом.

Позитивна оцінка необхідна й тоді, коли малюки самі пам'ята­ють, як треба чинити. Похвала прискорює вироблення необхідної навички. Так, вихователь говорить: «Я не нагадала Галі, як треба сісти, а вона сіла правильно. Молодець!» Оцінка дається перед усією групою, якщо решті дітей потрібно оволодіти цією навичкою. Якщо ж вони в основному вже її опанували, а відстають лише дея­кі, вихователь хвалить дитину під час індивідуальної роботи з нею.

Особлива роль у вихованні культурно-гігієнічних навичок на­лежить ігровим прийомам. Застосовуючи їх, вихователь за­кріплює у дошкільнят навички, які виробляються в повсякденному житті. Помітне місце відводиться при цьому дидактичним іграм («клади ляльку спати», «одягнемо ляльку на прогулянку», «наго­дуємо ляльку обідом» та ін.).

Значний вплив на формування навичок справляють відповідні ілюстрації, художні твори, фольклор, що уточнюють уявлення дітей про те, наприклад, як треба вмиватися, сидіти за столом, допомагати один одному. Вихователь звертає їхню увагу на ілюстрації з дитячих книжок, добирає картинки: «Діти грають», «Дорогі го<уі», «Новенька» та ін.

У формуванні навичок багато важить індивідуальний підхід до дітей. Необхідно пам'ятати, що це завдання складне, вимагає систематичності, наполегливості, вимогливості і великого терпіння. Усі вказівки вихованцям слід давати в доброзичливому, спокійному тоні, що викликає в них позитивне ставлення до дій, які мають стати звичками.

Режим є важливою умовою успішного фі­зичного виховання. Під режимом розуміє­мо науково обґрунтований розпорядок жит­тя, що передбачає раціональне розподілен­ня в часі і послідовність різних видів діяльності та відпочинку.

Внаслідок ритмічного повторення всіх складових елементів режиму (харчування, сну, ігор, занять, прогулянок) у дітей утворю­ються міцні динамічні стереотипи життєдіяльності, що полегшують перехід від одного її виду до іншого. Так, у звичні години прий­няття їжі дошкільник відчуває голод, в нього з'являється апетит, завдяки чому їжа краще перетравлюється і швидше засвоюється; до часу сну в дітей легко виникає нервове гальмування, і вони швидко засинають. Виконання режиму сприятливо впливає на їх­ню нервову систему і на перебіг усіх фізіологічних процесів в ор­ганізмі.

Вимоги до режиму дня визначаються психофізіологічними особливостями віку, завданнями виховання, навколишніми умо­вами.

Основна вимога до режиму — врахування вікових особливостей дошкільнят. У молодших групах більше часу відводиться на сон, одягання, роздягання, умивання та ін. У старших групах у зв'язку зі зрослою самостійністю дітей на побутові процеси потрібно знач­но менше часу і відповідно більше його приділяється іграм та ін­шим видам діяльності.

У ході виховання режиму необхідно враховувати стан здоров'я вихованців, рівень їхнього психічного розвитку. Дітям ослабленим або тим, які перенесли захворювання, збільшується час на сон, перебування на повітрі; вносяться необхідні зміни і в зміст освіт­ньо-виховної роботи.

Наступна вимога — постійність режиму: своєчасно їсти, займа­тися, гратися, спати. Вона сприяє виробленню в дошкільнят стій­кого динамічного стереотипу, привчає до порядку, дисциплінова­ності. Порушення режиму негативно позначається на здоров'ї вихо­ванців та їхній поведінці: вони надмірно збуджуються, починають вередувати, між ними може виникнути сварка.

При складанні режиму враховуються пори року. Так, у літній період збільшується час,на перебування дітей на свіжому повітрі; їх піднімають вранці раніш, а ввечері укладають спати пізніше.

Необхідно зважати також на тривалість перебування малят у дитячому садку. В садках- з 12—24-годинним перебуванням у другій половині більше часу відводиться на ігри, на прогулянку.

Слід брати до уваги і час роботи батьків. Наприклад, відомчі дитячі садки починають роботу з урахуванням початку трудового дня на підприємствах, відповідно трохи пересунувши години хар­чування і заняття дітей. Однак тривалість часу, визначеного для ігор, занять, прогулянок, і послідовність проведення всіх режим­них процесів при цьому не змінюються.

Правильно складений режим дня має велике гігієнічне і педа­гогічне значення. Щоденно повторюючись, він привчає організм ді­тей до певного ритму, забезпечує зміну діяльності (ігрової, нав­чальної, трудової), тим самим оберігаючи їх нервову систему від перевтоми. Його виконання сприяє формуванню культурно-гігіє­нічних навичок, вихованню організованості та дисциплінованості. Точне дотримання режиму виховує в дітей почуття часу, вони по­чинають його цінувати.

Таким чином, режимні вимоги, встановлені відповідно до зав­дань виховання і вікових особливостей дошкільників, сприяють вихованню здорових, бадьорих, діяльних і дисциплінованих дітей і дають змогу успішно розв'язувати завдання всебічного розвитку та підготовки їх до школи.

Режим дитячого садка передбачає різні види Дитячої діяльності: побутову, ігрову, нав-чальну і трудову. Місце, потрібне для тієї чи іншої діяльності, і час, відведений для неї в режимі, ви­значаються віком дошкільнят. Так, у молодших групах чимало часу приділяється побутовим процесам. Потім він скорочується, а збільшується час на інші види діяльності (гра, праця, заняття).

Грі як основному виду діяльності дошкільників у дитячому сад­ку відводиться багато часу:, до сніданку і після нього, у перервах між заняттями, після денного сну, на денній і вечірній прогулян­ках. Вихователь зобов'язаний створити дітям сприятливі умови для всіх видів ігор.

В усіх групах передбачено час для занять, тривалість їх посту­пово збільшується. Спеціальний час приділяється трудовій діяль-. ності (догляд за рослинами і тваринами в ранкові години, заняття з праці, робота на ділянці та ін.). Від групи до групи вона дещо зростає, проте завжди посідає в режимі дня значно менше місця, ніж гра і навчання.

Режим Життя дошкільнят цілодобових груп має свою специфіку. Так, заняття в цих групах можуть починатися на 20—ЗО хв рані­ше, подовжується ранкова прогулянка тощо.

Діти дошкільного віку виконують необхідний

Роль дорослих д_ЛЯ 1^. правильного розвитку режим дня тіль-

режиму дн™ дошкільника ^{ки ПІ}Д керівництвом дорослих. Організатором

правильного режиму в кожній віковій групі

є вихователь. Він постійно і старанно привчає малюків до вико­нання режиму, ведучи їх від перших кроків у засвоєнні режимних вимог до певної самостійності.

Звикання дітей до нового режиму життя здебільшого триває протягом одного-двох тижнів. Строк адаптації ослаблених або різко збуджувальних малят подовжується до п'яти-шести тижнів.

Обов'язковою умовою правильного фізичного розвитку і вихован­ня дітей є дотримання режиму в сім'ї. В цьому необхідно перекона­ти батьків і допомогти їм в його організації. Вихователь ознайомлює батьків з режимом групи, яку відвідують діти, допомагає їм органі­зувати режим перебування малюків дома — у вечірні години й у вихідні дні. При складанні режиму в сім'ї треба брати до уваги її умови, враховувати можливості дітей та їх інтереси. Тільки єдність вимог до малят дитячого садка і сім'ї дає змогу виховати їх здоро­вими і життєрадісними.