2. Правила організації робочого дня

Самоменеджмент допомагає виконувати роботи з меншими затратами, краще організувати роботу (відповідно, отримати кращі результати), зменшити завантаженість роботою, тобто зменшити поспіх і стреси.

Організація власного робочого дня повинна відповідати основному принципу: «Робота має підпорядковуватися мені, а не навпаки». Існує 23 правила оптимальної організації робочого дня, які можна розділити на 3 основні групи:

• правила початку робочого дня;

• правила основної частини робочого дня;

• правила заключної частини робочого дня.

1. Правила початку робочого дня:

• розпочинайте день з позитивним настроєм;

• починайте працювати по можливості в один і той же час;

• перепровіряйте план на день, складений напередодні;

• спочатку – основні задачі;

• розпочинайте одразу, без розкачування;

• узгоджуйте план з секретарем (він буде ефективніше працювати і вбереже керівника від непотрібних завад);

• зранку займайтеся складними і важкими справами, оскільки пізніше менеджер зазвичай буває зайнятий поточними справами.

2. Правила основної частини робочого дня:

• добре підготуйте свою роботу;

• впливайте на фіксування термінів у власних інтересах;

• перепровіряйте всі дії з точки зору їхньої необхідності;

• відхиляйте невідкладні проблеми, що виникли додатково;

• уникайте незапланованих імпульсивних дій;

• своєчасно робіть паузи в роботі та дотримуйтеся розміреного темпу роботи;

• незначні однорідні завдання виконуйте серійно (при цьому підготовка здійснюється лише один раз і протягом певного часу курівник сконцентровано виконує однорідну роботу, за рахунок чого досягається економія часу);

• раціонально закінчуйте розпочате (відволікання і наступне повернення до роботи вимагає деякого часу, тому розпочату справу необхідно довести до завершення, або ж переривати в доречному місці)

• використовуйте незаплановані вільні проміжки часу для підготовчої або рутинної роботи;

• працюйте антициклічно (тобто на початку дня доцільно займатися найважливішими справами, а в більш неспокійний період – менш важливими справами);

• викроюйте спокійну годину;

• контролюйте час та плани.

3. Правила заключної частини робочого дня:

• завершуйте розпочаті найбільші справи;

• контролюйте результати та здійснюйте самоконтроль;

• складайте план на наступний день;

• кожен день має мати свою кульмінацію.

Окрім цих правил також важливо дотримуватися звичайного денного ритму.

3. Самооцінка та саморозвиток

Умінню керувати собою сприяє знання власних устояних звичок, смаків, традицій, мотивів поведінки, як позитивних, так і негативних. Правильна їхня оцінка повинна підказати людині, які звички треба змінити, які придбати, а від яких і зовсім відмовитися, щоб досягти поставленої перед собою мети.

Оцінка менеджером самого себе істотно впливає на стиль керування. Неадекватна самооцінка виявляється у вибірковості сприйняття управлінської інформації. Проявитися це може в тому, що менеджер не сприймає інформацію, яка знижує оцінку його діяльності у власних очах. Завищена самооцінка (невміння правильно оцінити власний рівень працездатності, компетентності, стану здоров’я) найчастіше призводить до того, що менеджер береться за непосильні задачі. Занижена самооцінка породжує невпевненість у собі й істотно впливає на взаємини з підлеглими.

Людині дуже важко об’єктивно оцінити себе. Щоб більше довідатися про себе, не можна задовольнятися тільки тим, як ти сам оцінюєш свої слабкі і сильні сторони. Варто знати, як тебе оцінюють оточуючі, і порівняти їхні оцінки зі своєю власною оцінкою.

Автор концепції самоменеджменту, заснованої на прагненні до саморозвитку в собі творчої особистості, В.І.Андрєєв пропонує починати саморозвиток з визначення власного типу творчої особистості – із самопізнання.

Визначивши за допомогою його методики власний профіль творчої особистості, менеджер може визначити власні сильні і слабкі сторони, а потім намітити і послідовно реалізовувати план саморозвитку, який повинен містити такі обов’язкові пункти:

• – виявлення власних обмежень;

• – оцінка й обговорення своїх обмежень з фахівцями, а також колегами, друзями, родичами;

• – послідовне подолання виявлених обмежень;

• – набуття необхідних умінь і навичок;

• – впровадження в практику освоєних навичок і умінь;

• – аналіз результатів: повторне тестування і порівняння його з попередніми результатами.

Важливим стимулом до самопізнання стають невдачі, промахи і помилки в практичній діяльності. Проблема тут у тому, що оцінка власних дій, а тим більше помилок, рідко буває об’єктивною.

Задачу самооцінки допоможуть вирішити тести, присвяченій тій чи іншій управлінській проблемі. Чесні відповіді на питання тестів, уважне вивчення оцінок і рекомендацій дозволить:

– порівняти себе, свої окремі якості й особливості з визначеним стандартом і виявити ступінь розбіжності власних якостей з якостями “ідеального” керівника;

– виявити і більш ефективно застосовувати свої позитивні якості, зміцнюючи впевненість у собі;

– сформувати більш адекватну оцінку своїх здібностей, стилю керівництва, поведінки;

– побачити свої помилки, виявити недоліки в своїй діяльності й усвідомити їх.

Здатність до саморозвитку – це здатність людини до придбання, оновлення та розвитку знань, умінь, адаптації до змін в оточуючому середовищі протягом всього життя. Це придбання здатності управляти поточними подіями, боротьба з труднощами в конкурентному середовищі. Життєво важливим є розвиток здатності бути відкритим до нових знань і досвіду, уміння бути гнучким, пристосовуватись до зміни обставин. Але здатність до саморозвитку мало залежить від уміння засвоїти теоретичні знання. У житті кожної людині існує чимало факторів, які заважають їй реалізувати свій природний потенціал:

• – вплив родини;

• – небажання щось змінити у своєму житті;

• – передчасне розчарування;

• – недостатня підтримка оточуючих при виникненні труднощів;

• – ворожість інших людей;

• – недостатність ресурсів.

ТЕМА 2. Функція «постановка цілей» в самоменеджменті

Питання теми:

2.1 Необхідність постановки цілей

2.2 Сутність цілей та їх постановка

2.3 Правила визначення і формулювання цілей

2.1 Необхідність постановки цілей.

Цілі спонукають людину до дій. Поставивши перед собою мету, людина начебто кидає виклик сама собі. Крім того, без сформульованих цілей відсутні критерії оцінки діяльності, отже, цілі є масштабом для оцінки досягнутого, мотивами, що визначають активність людини. Якщо людина поставила собі мету, то внаслідок цього виникає такий стан напруги, що діє, як рушійна сила, і зникає лише тоді, коли мета досягнута.

Цілі є уявленням про майбутнє. Щоб поставити собі цілі, треба думати про майбутнє. Мислення в масштабах цілей сприяє тому, що деталі підкоряються цілому, стає ясним, у якому напрямку рухатися і яким повинен бути кінцевий результат.

Для самоменеджменту принципове значення має розуміння того, куди людина хоче прийти і куди вона потрапити не хоче (самовизначення), щоб не виявитися там, куди її хочуть привести інші. Цілі слугують концентрації сил на дійсно ключових напрямках. Для того, щоб вибрати реальні і досяжні цілі, людина має мати досить твердий характер і реалістичний погляд на життя.

Таким чином, постановка мети вимагає висловити і точно сформулювати явні і приховані потреби, інтереси, бажання чи задачі, а також зорієнтувати дії і вчинки на ці цілі і їх досягнення.

Постановка цілей у самоменеджменті означає погляд у майбутнє, орієнтацію і концентрацію власних зусиль і активності на тому, що повинно бути досягнуто; у такий спосіб мета описує кінцевий результат. Доти, поки людина цього не зробить, вона не може бути впевненою, що її зусилля спрямовано у правильному напрямку.

Той, хто ставить перед собою мету, має чітко уявляти собі її важливість, а оцінивши це, він одночасно відповість на запитання, чи варто взагалі займатися на даному етапі цією метою.

Варто пам’ятати, що цілі не задаються один раз і назавжди. Постановка цілей – це безупинний процес, оскільки цілі можуть і, як правило, змінюються з часом. Найчастіше це трапляється, коли в процесі контролю реалізації цілей з’ясовується, що вони були обрані без достатнього обґрунтування і детальної оцінки своїх можливостей і ресурсів, що запити виявилися завищеними чи, навпаки, заниженими

Знати свої цілі і прагнути до їх досягнення – значить концентрувати власну енергію на дійсно важливих справах, а не витрачати сили даремно.

Постановка цілей є передумовою планування, прийняття рішень і наступної їх реалізації.