2. Професійна група як організаційна структура

Базуючись на матеріалах праць у галузі міжособистісного спілкування групових відносин, І.Волков та В.Васильєв розробили схему, яка відображає емоційну динаміку групоутворення:

1) фазу первинного сприйняття та впізнавання, внаслідок якої формується перше враження про партнера;

2) фазу зближення, спрямовану на формування оцінки та самооцінки, розвиток рефлексивних відносин, актуалізацію установки на дію;

3) фазу спільної дії, яка веде до прийняття міжособистісних ролей та визначення статусу у спілкуванні;

4) фазу єднання, яка характеризується зміцненням почуття спільності "Ми", формуванням норм спілкування та включенням механізму взаємовпливу.

Аналізуючи далі динаміку групових процесів, потрібно звернутись до таких структурних характеристик групи:

1) кількість членів групи;

2) канали комунікацій;

3) індивідуально-психологічний склад групи;

4) ієрархія статусів.

Кількість членів групи

Чисельність групи залежить від структурно-функціональних особливостей організації, до якої вона входить.

В міру збільшення розміру групи, спілкування між її членами ускладнюється і стає складніше досягнути згоди з питань, пов'язаних з діяльністю групи та розв'язання її завдань.

Найбільш ефективною при розв'язанні завдань різної складності є група з 5-7 осіб. При збільшенні чисельності до 8-9 осіб та більше відбувається внутрішньогрупова диференціація - розділення групи на підгрупи, що може призвести до появи неузгоджуваних цілей та утворення небажаних неформальних відносин: міжособистісного тертя та конфліктів, а при зменшенні до 2-3 осіб з'являється напруження у спілкуванні та виникають побоювання стосовно можливого розпаду групи.

Через структурно-функціональні особливості групи більша чисельність буде недоречною. Тому оптимальна кількість членів професійної групи - 5-12 осіб.

Канали комунікацій

У системі складних мереж комунікацій існує так званий інформаційний та діловий обмін. На думку В.Казмиренка, інформаційний та діловий обмін є необхідним динамічним компонентом будь-якої соціальної організації. Саме завдяки організаційному та діловому обміну виникає впорядкування цілей і структур організації як спільноти, створюються підвалини для виникнення та розвитку складних дій, формуються три основних механізми вдосконалення діяльності: інтеграція, координація, концентрація дій.

Індивідуально-психологічний склад групи

Найчастіше під складом розуміють міру подібності особистостей та точок зору, підходів, які вони виявляють при розв'язанні проблем. Такі групи, приблизно однорідні за індивідуально-психологічними особливостями, називають гомогенними.

Групи, складені з однакових за рівнем авторитарності індивідів, мають більш сприятливу соціально-психологічну атмосферу. В гетерогенних (різнорідних) групах часто виникають труднощі у сфері міжособистісних стосунків, які призводять до конфліктів і утворюють внутрішньо замкнуті, ворожі між собою корпоративні утворення.

Гетерогенний склад групи характеризується несхожістю членів групи, хоч групи з різними точками зору виробляють більше якісних рішень. Гетерогенні групи працюють краще, особливо при розв'язанні завдань творчого типу.

Головним критерієм однорідності профгрупи повинна бути компетентність її учасників при розв'язанні управлінських завдань у процесі спільної діяльності.

Можна зробити висновок, що склад групи може бути як гетерогенним, так і гомогенним, але з урахуванням таких показників:

а) спільність соціальних установок;

б) спільність цілей і завдань, які стоять перед групою, тобто колективна мета мас бути присвоєна кожним членом групи як індивідуальна;

в) компетентність учасників групи у розв'язанні завдань, особливо при збільшенні міри їхньої складності.

Наявність цих показників породжує згуртованість групи як ціннісно-орієнтаційну єдність, яка виявляється у збігові оцінок та установок групи стосовно об'єктів, значних для групи загалом і належних до істотних об'єктів її спільної діяльності.

Ієрархія статусів

Статус особистості в групі може визначатися низкою чинників:

а) посадова ієрархія;

б) назва посади;

в) розташування кабінету;

г) освіта;

д) досвід.

Члени групи, чий статус достатньо високий, здатні справляти більший вплив на рішення групи, ніж члени з низьким статусом.