Основні функції іс

• Відображення структури підприємства з можливістю вибору конкретного підрозділу й отримання про нього більш детальної інформації.

• Пошук та вибір у БД фактичної інформації, що сто­сується кадрового складу, фінансової, виробничої та наукової діяльності всього підприємства і його окремих підрозділів.

• Подання повідомлень та довідок, що відображають існую­чий стан справ з визначеної проблеми, задачі, виробни­чого процесу.

• Стисле відображення бюджету підприємства з можли­вістю модифікації окремих статей прибутків/витрат й аналізу економічних результатів у разі прийняття тих чи інших рішень.

• Автоматизоване ведення планово-звітної документації (підготовка річних, квартальних планів/звітів).

• Реєстрація директивних документів (розпоряджень, постанов, листів) і контроль їх виконання.

• Ведення особистої картотеки.

Впровадження інформаційних систем та технологій в організації спрямовано на досягнення таких основних цілей:

– одержання більш раціональних варіантів вирішення управлінських завдань за рахунок впровадження математичних методів та інтелектуальних систем;

– звільнення працівників від рутинної роботи за рахунок її автоматиза-ції;

– забезпечення достовірності інформації;

– заміна паперових носіїв даних на електронні носії, що призводить до більш раціональної організації обробки інформації на комп'ютері й знижен-ню обсягів документів на папері;

– удосконалювання структури потоків інформації і системи документо-обігу в установі;

– зменшення витрат на виробництво товарів і послуг;

– надання споживачам унікальних послуг;

– відшукання нових ринкових ніш;

– прив'язка до виробника споживачів і постачальників за рахунок на-дання їм різноманітних знижок і послуг.

Етапи розвитку інформаційних систем та технологій

Перші інформаційні системи з'явилися у 1950-х роках. В ті роки вони були орієнтовані на обробку рахунків і розрахунку зарплати, а реалізовува-лися на електромеханічних бухгалтерських рахункових машинах. Це приво-дило до деякого скорочення витрат і часу на підготовку паперових документів.

В 1960-і роки відбувається зміна відношення до інформаційних систем і технологій. Інформація, отримана з їхньою допомогою, стала застосовуватися для періодичної звітності по багатьом параметрам. Для цього організаціям було потрібне комп'ютерне устаткування широкого призначення, здатне обслуговувати безліч функцій, а не тільки обробляти рахунки й нараховувати зарплату, як було раніше. Найбільш знаменитою відповіддю на потреби практики в даний період з'явилося створення ряду програмно-сумісних ЕОМ фірми International Business Machines IBM/360, а згодом – їх радянських «клонів» за назвою ЄС ЕОМ.

В 1970-х – на початку 1980-х років інформаційні системи починають широко використовуватися як засіб управлінського контролю, що підтримує й прискорює процес прийняття рішень, а також оптимізує саму суть цих рі-шень.

До кінця 1980-х років концепція використання інформаційних систем знову змінюється. Вони стають стратегічним джерелом інформації й викори-стовуються на всіх рівнях організації будь-якого профілю. Інформаційні сис-теми цього періоду, надаючи вчасно інформацію, необхідну рядовому спів-робітникові й керівникові, допомагають організації досягти успіху в діловій діяльності, створювати нові товари й послуги, знаходити нові ринки збуту, забезпечувати гідних собі партнерів, організовувати випуск продукції за ни-зькою ціною й багато чого іншого.

Починаючи з 1990-х років, здійснюється новий перегляд головної області застосування інформаційних систем і технологій. Тепер вони розглядаються як основний інструмент глобалізації суспільства. Відбувається розвиток цифрових телекомунікаційних систем, що поєднують інформаційно-обчислювальні ресурси розвинених країн у єдину мережу. Різко зростає роль Інтернету в житті суспільства. Виникають нові технології різних сфер суспі-льної діяльності (наприклад, дистанційна освіта). Даний етап триває й у наш час.

На даний час існують такі види сучасних інформаційних технологій:

• Інформаційна технологія опрацювання даних.

• Інформаційна технологія керування.

• Інформаційна технологія підтримки прийняття рішень.

У сфері сільського господарства розвинених країн усі частіше з'являються умови і додаються значних зусиль для впровадження інформаційних технологій.

Найвідоміші технології реалізовані у межах прикладних комп'ютерних програм. Це першу чергу,

програми оптимізації розміщення сільськогосподарських культур в зональних системах сівозміни і раціонів годівлі тварин;

програми із розрахунку доз добрив;

проведенню комплексу землевпорядних робіт й управління земельними ресурсами;

ведення державного земельного кадастру історії полів та розробки технологічних карт обробітку сільськогосподарських культур;

регулювання режиму живлення рослин та мікроклімату у теплицях;

контролю процесу зберігання картоплі і овочів, якості на вирощувану продукцію і кормів, забруднення грунтів;

оцінці економічну ефективність виробництва;

управлінню технологічними процесами в пташниках, виробничими процесами у переробці м'яса птахи, і зберіганні продукції і на багато іншого.

Однією з актуальних напрямів використання ІТ в АПК стає точне землеробство, що забезпечує стратегію управління врожайністю сільськогосподарських культур, яка використовує глобальної системи позиціонування (GPS), географічні інформаційні системи (ДВС) і технології, й з багатьох джерел щодо зростання та розвитку рослин i економічної ситуації в кожної одиниці управління у межах окремо взятої поля.

Для ефективного управління сільськогосподарським виробництвом потрібно володіти великим обсягом різноманітної оперативної та об’єктивної інформації про структуру посівних площ, стан сільськогосподарських угідь, рослинності та ґрунтів, а також очікувану врожайність. Крім того, внаслідок зміни клімату планетарного масштабу (глобальне потепління) виникла необхідність перегляду існуючого агрокліматичного районування сільськогосподарських територій та стало актуальним питання корегування технологічних карт вирощування сільгоспкультур (оптимізація їх розміщення, корегування строків сівби та режимів зрошування і т.п.).

У розвинених країнах світу (США, Канада, Австралія, країни ЄС) для інформаційного забезпечення сільськогосподарського менеджменту всіх рівнів широко використовують різноманітні інформаційні системи, такі як:

• системи моніторингу стану агроресурсів та прогнозування урожайності сільськогосподарських культур;

• системи забезпечення контролю якості сільськогосподарської продукції;

• системи оперативного управління та оптимізації продукційних процесів;

• інформаційно-довідкові системи маркетингової спрямованості;

• аналітичні та моделюючі системи відстеження розвитку надзвичайних ситуацій та їх впливу на виробництво та якість сільськогосподарської продукції, та ще багато інших спеціалізованих інформаційних систем різноманітної спрямованості та рівня деталізації.

Розглянемо сучасні системи моніторингу стану агроресурсів та прогнозування урожайності сільськогосподарських культур (СМАПУ) та їх інформаційні можливості.

Система моніторингу стану агроресурсів та прогнозування урожайності — це складна багатоскладова інформаційна система, яка здатна в оперативному режимі надавати відомості про поточний стан та майбутню урожайність сільськогосподарських культур на певних площах.

В залежності від оглядовості (розміру контрольованої системою території) розрізняють СМАПУ

локального,

регіонального та

національного (або транснаціонального) рівнів, але всі вони зазвичай складаються з наступних трьох блоків:

• блок отримання інформації;

• блок обробки та аналізу інформації;

• блок розповсюдження інформації.

Як правило в СМАПУ для отримання інформації широко використовуються технології та методи дистанційного зондування Землі (ДЗЗ), для обробки та аналізу інформації використовуються географічні інформаційні системи (ГІС), а для її розповсюдження - технології Internet.

Дистанційне зондування Землі (Remote Sensing of Earth) — це отримання інформації про об'єкти на земній поверхні, а також про процеси та явища, що відбуваються на нашій планеті у відсутності безпосереднього контакту з об'єктами дослідження, тобто “здалеку”.

В залежності від способу розміщення реєструючих пристроїв методи ДЗЗ поділяються на

наземні,

авіаційні та

космічні, але всі вони мають одну спільну рису:

одержання інформації відбувається шляхом реєстрації електромагнітного випромінювання (ЕМВ), що відбивається або випромінюється земною поверхнею.

До переваг методів ДЗЗ :

перш за все слід віднести те, що отримання інформації відбувається бездеградаційним шляхом, тобто без будь-якого втручання в об’єкт дослідження.

По-друге: методи ДЗЗ характеризуються великою обзорністю (здатністю одночасно отримувати інформацію з великих площ), що дозволяє виявляти та досліджувати явища та процеси, які неможливо спостерігати з невеликої відстані.

По-третє: на відміну від людського ока, яке сприймає ЕМВ лише в дуже вузькому діапазоні довжин хвиль (так званий видимий діапазон), різноманітні сенсори, що використовуються в системах ДЗЗ, здатні реєструвати ЕМВ у багатьох діапазонах спектру - видимому, інфрачервоному, мікрохвильовому та радіодіапазоні, що значно підвищує їх інформативність та розширює коло вирішуваних задач.

Важливим напрямом використання технологій ДЗЗ є інвентаризація сільськогосподарських угідь та управління земельними ресурсами. В першу чергу це стосується авіаційних методів ДЗЗ та супутникової зйомки з високою просторовою розрізненістю на місцевості з метою створення тематичних планів і карт різного масштабу для цілей землевпорядного проектування та ведення земельного кадастру. Приклад використання даних ДЗЗ для оцінки структури землекористування наведено на Рис. 1, на якому можна спостерігати, що в Україні середні розміри полів значно перевищують розміри земельних ділянок у Польщі.

Географічна інформаційна система (Geographic Information System) — це сучасна комп'ютерна технологія для картування та аналізу об'єктів реального світу а також подій, що відбуваються на нашій планеті. Ця технологія поєднує традиційні операції роботи з базами даних, такими як запит і статистичний аналіз, та забезпечує повноцінну візуалізацію і проведення географічного (просторового) аналізу. Ці можливості відрізняють ГІС від інших інформаційних систем і забезпечують унікальні можливості для її застосування в широкому спектрі задач, пов'язаних з аналізом і прогнозом явищ і подій навколишнього світу, їх можливих наслідків та з плануванням стратегічних рішень.

СМАПУ можуть бути переважно орієнтовані або на проведення моніторингу стану рослинності, або на оцінку продуктивності та прогнозування врожайності (інколи вони також працюють як системи завчасного попередження кризових ситуацій у країнах, що розвиваються). Кожна СМАПУ, в залежності від поставлених перед нею завдань, має свою власну структуру (архітектоніку) та використовує ту чи іншу комбінацію інформаційних технологій.

Головними завданнями, що вирішуються за допомогою СМАПУ різних рівнів, є наступні: