1. Інвентаризація сільськогосподарських угідь:

• Які саме сільськогосподарські культури посіяні та на яких площах?

• Де розміщені посіви та чи оптимальне їх розміщення с точки зору агрокліматичного районування територій?

2. Моніторинг стану сільськогосподарських угідь на протязі вегетаційного періоду

• В якому стані (фенологічному та фізіологічному) знаходяться сільськогосподарські культури?

• Чи дотримуються виробники технологій вирощування сільгоспкультур?

3. Прогнозування урожайності та оцінка валового виробництва сільськогосподарської продукції

• Як агрометеорологічні умови поточного року впливають на формування урожаю?

• Чи будуть в поточному році забезпечені потреби держави в продовольстві?

Оцінка поточного стану сільськогосподарських культур проводиться за допомогою тематичної інтерпретації даних ДЗЗ (супутникових або авіаційних), що потребує попереднього встановлення зв’язків між спектральними характеристиками посівів (спектральна яскравість, вегетаційні індекси) та фізіологічними параметрами стану посівів (біомаса, густота стояння, листовий індекс, забезпеченість вологою та основними лементами живлення, ступінь враження шкідниками та хворобами).

Прогнозування врожайності сільськогосподарських культур та валового збору продукції проводиться за допомогою спеціально розроблених для різних культур фізіологічних моделей росту та розвитку рослин, з використанням актуальної гідрометеорологічної інформації.

Використання вищезгаданих сучасних інформаційних технологій в СМАПУ забезпечує оперативний збір, обробку, збереження та поширення геопросторової інформації про структуру площ, стан і продуктивність сільськогосподарських угідь, що в свою чергу допомагає вирішувати питання, пов’язані з прогнозуванням обсягів виробництва та формуванням цін на ринках сільськогосподарської продукції.

Проте можна стверджувати, що в Україні все ж таки існують деякі передумови для створення та використання власної СМАПУ в інтересах сільського господарства. Серед них слід зазначити:

• наявність власних даних супутникових спостережень та доступного (на комерційній основі) світового ринку даних ДЗЗ;

• наявність світового досвіду створення СМАПУ різних рівнів;

• наявність даних агрогідрометеорологічних спостережень за довгостроковий період (на базі 140 метеостанцій в системі Українського гідрометеорологічного центру);

• наявність даних щодо потенційної врожайності сільськогосподарських угідь, наявних запасів питомих елементів в ґрунті в розрізі окремих агрофонів та регіонів України (в системі центрів “Держродючість” Міністерства аграрної політики України). 17

Деякі українські установи та організації мають певний досвід в прогнозуванні врожайності сільськогосподарських культур та в роботі з даними ДЗЗ і ГІС. Це насамперед Державний гідрометеорологічний центр України, Інститут статистики Державного комітету статистики України та Центр аерокосмічних досліджень землі Інституту геологічних наук Національної академії наук України.

На основі вітчизняного і закордонного досвіду використання матеріалів аерокосмічних зйомок і геоінформаційних технологій в Державному підприємстві “Науково-технічний комплекс статистичних досліджень” Держкомстату України розроблено методики використання матеріалів космічних зйомок для оперативного отримання статистичних показників сільськогосподарських об’єктів. Однією з них є методика вибіркового територіального обстеження за даними космічних зйомок і наземних спостережень для визначення дійсних площ посівів сільськогосподарських культур, їх продуктивності, валових зборів і втрат урожаю в межах територіальних адміністративних одиниць. Отримана при цьому інформація може бути деталізована до конкретних господарств, населених пунктів, районів та видів сільськогосподарських культур.

В ході апробації розробленої методики на територіях трьох тестових районів розташованих в різних агроландшафтних регіонах України (Миронівський район Київської області, Канівський район Черкаської області і Комінтернівський район Одеської області) було встановлено її високу ефективність. Так за даними О.Сиротенка (Держкомстат України) розбіжності при співставленні даних отриманих за вибірковими обстеженнями з офіційними звітами за цими показниками свідчать про наявність прихованого від обліку виробництва сільськогосподарської продукції і відповідно дають змогу визначати рівень прихованих доходів у цій галузі.

Стратегічні напрями розвитку сільського господарства

України на період до 2020 року /за ред. Ю.О. Лупенка,

В.Я. Месель-Веселяка. – К. : ННЦ “ІАЕ”, 2012. – 182 с.

Знижується трудова зайнятість на селі. З 2000 р. кількість най-

маних працівників у галузі скоротилася від 2,5 млн до 665 тисяч.

Рівень оплати праці в сільському господарстві майже на 40

% нижчий за середній по економіці країни. За межею бідності

знаходиться 16,8 % сільських домогосподарств, у 48,8 % – суку-

пні витрати не перевищували рівень прожиткового мінімуму.

За даними обстеження, проведеного Державним комітетом

статистики, у 14 тис. населених пунктів (49 % від їх загальної

кількості) відсутні будь-які виробничо-управлінські підрозділи.

Праця у сільському господарстві залишається мало прести-

жною, продовжує погіршуватися демографічна ситуація на селі:

зменшується загальна чисельність і питома вага сільського насе-

лення, зростає кількість людей пенсійного віку. Внаслідок цього

відбувається подальший міграційний відплив сільської молоді у

міста і далеке зарубіжжя.

В українському суспільстві ще не утвердилося розуміння

особливої ролі сільського господарства, необхідності забезпе-

чення пріоритетності його розвитку, насамперед як соціально

значимої галузі.

Разом із тим ресурсний потенціал сільського господарства, в

основі якого знаходяться високопродуктивні землі сільськогос-

подарського призначення та сприятливі агрокліматичні умови,

має значні можливості для подальшого свого розвитку. Існують

додаткові можливості щодо збільшення обсягів виробництва

сільськогосподарської продукції, внеску галузі в підвищення

рівня продовольчої та енергетичної безпеки, зростання експорт-

ного потенціалу держави.

Зметою більшповного використання потенціалу сільського гос-

подарстванеобхідно створитисприятливі умови, насамперед, для:

– функціонування на рівноправній економічній основі різних

організаційно-правових форм господарювання в аграрному сек-

торі;

– гармонізації інтересів власників, найманих працівників та

сільських громад;

– формування конкурентоспроможних на внутрішньому та

зовнішніх ринках виробничих структур;

– забезпечення прибутковості сільськогосподарських під-

приємств на рівні 15-відсоткової норми, необхідної для забезпе-

чення розширеного відтворення виробництва.

Це передбачається досягти за рахунок продовження реформ

в економіці країни та її аграрному секторі в напрямі оптимально-

го поєднання промислового і аграрного виробництва, підпоряд-

кування їх діяльності потребам внутрішнього і зовнішнього рин-

ків сільськогосподарської продукції та продовольства, соціально-

економічного розвитку села, переходу від галузевої до територіа-

льно-самоврядної системи управління комплексним розвитком

агропромислового виробництва і сільських територій, формуван-

ня ефективної науково-технологічної, бюджетної, податкової,

фінансово-кредитної та цінової політики держави.

1.2 Стратегічні цілі та індикатори розвитку

1.3. Основні напрями досягнення стратегічних цілей

Для досягнення стратегічних цілей передбачаються наступні

напрями техніко-технологічних та організаційно-економічних

перетворень:

– удосконалення інформаційно-аналітичного забезпечен-

ня розвитку галузі шляхом створення ефективної системи фор-

мування, обробки та передачі (надходження) обліково-

аналітичної інформації для своєчасного ухвалення ефективних

рішень на всіх рівнях управління розвитком аграрного сектору

економіки;

– реформування управління аграрним сектором, яке пе-

редбачає формування організаційно-управлінських структур за-

безпечення розвитку агропромислового виробництва та раціона-

льне поєднання галузевої і територіально-самоврядної системи

управління комплексним розвитком агропромислового виробни-

цтва і сільських територій;

– формування ефективної системи інноваційного забез-

печення агропромислового виробництва шляхом створення

сприятливих інституційних умов для розвитку інститутів проду-

кування і впровадження інновацій, а також передумов для впро-

вадження інноваційної моделі розвитку галузі;

4.3. Основні напрями досягнення стратегічних цілей

Подальший розвиток земельних відносин в аграрній сфері та

підвищення ефективності використання сільськогосподарських

земель здійснюватиметься у напрямах:

– продовження формування необхідної законодавчої та нор-

мативної бази з питань аграрного землекористування, удоскона-

лення системи державного управління земельними ресурсами,

створення правових і соціально-економічних механізмів ефекти-

вної реалізації прав власності на землі сільськогосподарського

призначення, розмежування земель державної та комунальної

власності з одночасною передачею територіальним громадам

земель комунальної власності;

– розроблення порядку врегулювання земельних відносин

щодо відумерлої спадщини та невитребуваних земельних паїв,

удосконалення управління землями сільськогосподарського при-

значення, що перебувають у запасі та резервному фондіземель за38

межами населених пунктів (зведена таблиця проектів законодав-

чих актів);

– проведення державної інвентаризації земель за формами

власності і суб’єктами господарювання;

– формування ефективного механізму функціонування пов-

ноцінного, регульованого державою ринкового обігу земель сіль-

ськогосподарського призначення, що передбачає створення на-

лежної інфраструктури, зокрема, організацію Державного земе-

льного банку, Державного реєстру прав на землю та нерухоме

майно; захист прав суб’єктів ринку, обмеження обороту земель-

них ділянок у ринковій сфері; регулювання цінової та податкової

політики через відповідні органи виконавчої влади і місцевого

самоврядування. Створення Державного земельного банку до-

зволить прискорити запровадження ринку земель, включаючи

заставу земельних ділянок або права на них, та розширення

кредитування сільськогосподарських товаровиробників за раху-

нок такоїзастави;

– удосконалення оренди земель у сільському господарстві

шляхом формування конкурентного середовища серед потенцій-

них орендарів землі, усебічного захисту і гарантування прав се-

лян-орендодавців;

– законодавчо урегулювати розміри сільськогосподарських

угідь, які орендуються агрохолдингами, та реєстрацію їх за міс-

цем розташування земельної ділянки;

– удосконалення економічного механізму регулювання земе-

льних відносин, удосконалення методики і оновлення показни-

ків нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь на

новій інформаційній основі, запровадження автоматизованої сис-

теми обліку платників земельного податку та плати за оренду

землі. Визначення показників нормативної грошової оцінки сіль-

ськогосподарських угідь за новим методичним підходом дасть

можливість точніше оцінити земельні ділянки, об’єктивно ви-

значати орендну плату та удосконалити нормативну базу щодо

оподаткування гірших і кращих земель;

Метою стратегії удосконалення інформаційно-аналітичного

забезпечення розвитку сільського господарства є створення ефе-

ктивної системи формування, обробки та передачі (надходження)

обліково-аналітичної інформації для своєчасного ухвалення ефе-82

ктивних рішень на всіх рівнях управління розвитком аграрного

сектору економіки.

Індикатори розвитку:

1. Забезпечення до 2020 р. усіх суб’єктів сільськогосподар-

ського виробництва сучасними засобами передачі та обробки ін-

формації.

2. Досягнення 100%-го рівня подання бухгалтерської звіт-

ності до управлінь агропромислового розвитку районних держ-

адміністрацій суб’єктами господарювання в аграрному секторі,

які отримують кошти прямої та непрямої державної підтримки.

3. Зниження втрат сільськогосподарських підприємств через

сплату коштів за штрафними санкціями внаслідок порушення

ведення бухгалтерського обліку (у 2015 році – на 15%, у 2020

році – на 40%).

4. Підвищення питомої ваги професійних сертифікованих

бухгалтерів в загальній кількості бухгалтерів в аграрному секторі

(у 2015 році – до 5%, у 2020 році – до 14%).

11.3. Основні напрями досягнення стратегічних цілей

Для досягнення визначеної мети стратегії удосконалення ін-

формаційно-аналітичного забезпечення розвитку сільського гос-

подарства передбачається:

– запровадження адаптованої до сучасних інформаційних

потреб та інституційних запитів системи бухгалтерського обліку,

яка показує об’єктивний рівень інвестиційної привабливості

суб’єктів аграрного бізнесу. Наслідком відсутності такої системи

є не включення до складу балансів агропромислових підприємств

специфічних інтелектуальних активів, що перебувають у їх влас-

ності, а також земель сільськогосподарського призначення та

прав користування ними, що зумовлює заниження вартості акти-

вів аграрних підприємств на суму близько 452 млн грн;

– побудова цілісної системи управління бухгалтерським об-

ліком в галузях аграрного сектору економіки, зорганізованої за

принципом вертикалі управління, інтегрованої в систему держа-

вного регулювання обліку та звітності в Україні. Відсутність га-

лузевого впливу на організацію та методологію бухгалтерського83

обліку не дозволяє оперативно отримувати достовірні звітні дані

та позбавляє можливості приймати ефективні управлінські рі-

шення та проведення єдиної аграрної політики на рівні держави;

– відновлення системи інформаційно-консультативного та

аудиторського супроводження суб’єктів господарювання в агра-

рному секторіз метою підвищення ефективності їх господарської

діяльності. Недостатній рівень аудиторсько-консультаційного

обслуговування призводить до порушень порядку ведення бухга-

лтерського обліку. Внаслідок порушень порядку ведення бухгал-

терського обліку суми втрат фінансових і матеріальних ресурсів

оцінюються в 88 млн грн/рік;

– запровадження системи професійної підготовки та підви-

щення кваліфікації бухгалтерських та економічних кадрів в агра-

рному секторі. Запровадження спеціалізованих програм сертифі-

кації бухгалтерів галузі, які відповідають вимогам міжнародних

стандартів освіти, дозволить отримати економію близько 67 млн

грн порівняно з введенням дорогих міжнародних програм серти-

фікації;

– запровадження відомчої статистики з метою збору інфор-

мації про діяльність форм господарювання на селі. Відсутність

відомчої статистики не дозволяє оперувати інформацією про

специфічний капітал галузі (земля, біологічні активи, нематеріа-

льні активи) великих підприємств. «Комерційна таємниця» не

дозволяє державі нівелювати самоусунення аграрних холдингів

від вирішення соціальних питань сільського населення, на тери-

торії яких здійснюється їх господарська діяльність;

– стимулювання суб’єктів господарювання щодо викорис-

тання сучасних засобів передачі та обробки інформації, в тому

числі шляхом розвитку відповідних мереж. 84