1. Теорія мультиплікатора-акселератора

1.1. Мультиплікатор автономних витрат. Ефект мультиплікатора

Дослівно мультиплікатор означає "множник". Він має на увазі кратне збільшення приросту доходу, зайнятості і споживання до приросту інвестицій. Саме поняття "мультиплікатора" було вперше сформульовано англійським економістом Р.Ф. Каном у 1931 р. у зв'язку з обгрунтуванням організації громадських робіт для боротьби з кризою і безробіттям. Р. Кан вбачав дію мультиплікатора зайнятості в тому, що в результаті державних витрат на громадські роботи виникає не тільки "первинна зайнятість" на цих роботах, але і похідна від неї - вторинна, третинна і т.д. Таким чином відбувається "мультиплікація" купівельної здатності і зайнятості, викликана початковими витратами. Дж.М. Кейнс висунув поряд з "мультиплікатором зайнятості" нову категорію - "мультиплікатор доходу", або "мультиплікатор інвестицій". Кейнсіанський мультиплікатор виражає відношення приросту доходу до приросту інвестицій. Послідовники Дж.М.Кейнса - Р. Харрод, Е. Хансен. П. Самуельсона, Дж.Хікс, Ф. Махлуп і ін - удосконалили його модель мультиплікатора, виходячи з умов відкритості економічної системи та наявності оподаткування. Суть ефекту мультиплікатора полягає в наступному: збільшення будь-якого з компонентів автономних витрат приводить до збільшення національного доходу суспільства, причому на величину більшу, ніж первісний ріст витрат. Висловлюючись образно, як камінь, кинутий у воду, викликає кола на воді, так і автономні витрати, «кинуті» в економіку, викликають ланцюгову реакцію у вигляді зростання доходу і зайнятості. Найпростіша модель мультиплікатора може бути представлена ​​так: ( 1) де Δ y - приріст національного доходу (або валового внутрішнього продукту, або валового національного продукту), Δ A - приріст автономного попиту, μ _a - мультиплікатор автономних витрат. Мультиплікатор можна визначити як коефіцієнт, що показує, на скільки зросте рівноважний дохід при збільшенні автономного попиту. Механізм дії мультиплікатора такий: будь-яка додаткова витрата стає в економічному кругообігу доходом тих осіб, які реалізують товари або послуги. На наступному витку економічного кругообігу цей дохід може знову стати витратою, збільшуючи тим самим сукупний попит на товари і послуги. Таким чином, мультиплікатор можна визначити як відношення зміни доходу до зміни будь-якого з компонентів автономних витрат. Формулу мультиплікатора автономних витрат нескладно вивести з умови макроекономічної рівноваги: ( 2) Таким чином, формулу мультиплікатора можна записати як: ( 3) де MPC - Гранична схильність до споживання, MPI - Гранична схильність до інвестування, MPZ - гранична схильність до імпорту. Якщо враховувати податки, то формула прийме вигляд: ( 4) де T - рівень податків по відношенню до національного доходу. Величина мультиплікатора буде залежати від "витоків" та "ін'єкцій". Витоками називають грошові кошти, які виходять з кругообігу доходів і витрат, а ін'єкціями - кошти, які вступають в оборот. Відповідно, до витоків відносять заощадження, податки та імпорт. З зростанням цих величин значення мультиплікатора зменшується. Ін'єкції компенсують витоку і являють собою інвестиції, державні витрати і витрати закордону на покупку вітчизняних товарів (експорт). У рівноважному стані економіки витоку рівні ін'єкцій. Мультиплікаційні ефекти може викликати будь-який з компонентів, що змінює величину автономних витрат. Формули (3) і (4) служать для обчислення "складного" мультиплікатора, тобто мультиплікатора, що враховує зміну всіх компонентів. Однак в економічній теорії зазвичай розглядають зміна доходу в залежності від кожного з них. Тому можна виділити інвестиційний мультиплікатор, мультиплікатор державних витрат, податковий мультиплікатор, мультиплікатор збалансованого бюджету і мультиплікатор зовнішньої торгівлі. Споживання та заощадження в звичайних умовах досить стабільні, інакше кажучи, вони «пасивно» пристосовуються до зміни рівня національного доходу. Тому особливу значимість ефект мультиплікатора має у тих випадках, коли зміни відбуваються в інвестиційних чи державних витратах. Це обумовлено і тим, що і ті, і інші витрати можуть використовуватися як безпосередні важелі впливу на обсяг національного виробництва, що забезпечують економічне зростання.

Рис.1.1. Ефект мультиплікатора. Модель «кейнсіанський хрест»

Графічно ефект мультиплікатора можна продемонструвати на моделі "кейнсіанський хрест" (рис. 1). Нарощування будь-якого з компонентів автономних витрат (автономні інвестиції, державні видатки, чистий експорт) зрушує точку рівноваги вправо-вверх, при цьому прибуток збільшується на величину більшу, ніж зростання автономних витрат.