Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
економіка.docx
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
77 Кб
Скачать
☆

2.1.2. Математичні моделі циклу

Багато математичних моделей циклу побудовані на ідеї коливання інвестицій в основний капітал, інші теорії підкреслюють роль інвестиції в оборотні фонди. У 1939 р. П. Самуельсон видав невелику статтю, в якій спробував пояснити теорію циклу на основі простої кейнсіанської моделі мультиплікатора-акселератора. Головна ідея цієї моделі полягає в припущенні коливань інвестування в основний капітал. Базова модель Самуельсона складається з трьох рівнянь: ( 20) Перше рівняння відображає принцип мультиплікації: споживання С в період часу t одно доходу попереднього періоду Y t -1, помноженому на константу граничної схильності до споживання З t. З другого рівняння випливає, що інвестиції в основний капітал I дорівнюють різниці доходів двох попередніх періодів, помноженої на акселератор V. Таким чином, враховується принцип акселерації з урахуванням запізнювання на один період. Нарешті, останнє рівняння свідчить про те, що сукупний продукт (дохід) Y дорівнює сумі споживання С, інвестицій I та державних витрат G. Це рівняння відображає стан рівноваги для закритої економіки. В останні роки збільшується кількість математичних моделей, присвячених інвестиціям в оборотні фонди, які краще пояснюють циклічність на коротких часових відрізках, ніж моделі інвестицій в основний капітал. У серії робіт, опублікованих у 40-ті роки XX ст., Англійський економіст Л. А. Метцлер спробував проаналізувати рух оборотних фондів у рамках теорії мультиплікатора-акселератора. Основу теорії Метцлера можна виразити у вигляді наступних трьох рівнянь. (21) З першого рівняння випливає, що в період часу t виробництво y (t) дорівнює виробництву споживчих благ, призначених для продажу u (t), плюс виробництва оборотних фондів s (t), плюс неіндуціровано чисті інвестиції V 0. Друге рівняння показує, що виробництво споживчих благ u (t) дорівнює споживанню в попередньому періоді. Воно передбачає, що споживачі в кожному періоді витрачають постійну частку b доходу, отриманого в цей період; воно передбачає також, що не існує ніякого лага між отриманням доходу і його споживанням. Третє рівняння показує, що виробництво оборотних фондів дорівнює різниці між споживанням у двох попередніх періодах. У цій спрощеній моделі Метцлер припускає, що виробники мають намір підтримувати запаси оборотних фондів S 0 на певному рівні.

2.2. Аналіз впливу іноземних інвестицій на економічне зростання приймаючих країн

Очевидно, що прямі іноземні інвестиції (ПІІ) впливають на темпи економічного зростання країн -реципієнтів. Однак, наскільки сильним є цей вплив і чи можуть ПІІ кардинально змінювати траєкторію розвитку національних економік? Щоб відповісти на поставлені питання, необхідно провести відповідні розрахунки, вибравши відповідний методичний інструментарій.

2.2.1. Диференціальна модель міждержавного перерозподілу капіталу (модель в. Леонтьєва)

Однією з перших спроб оцінити вплив потоку ПІІ на довгострокове економічний розвиток національних економік стала модель В. Леонтьєва. [17] Дана модель відтворює функціонування двох груп країн - розвинених і країн, що розвиваються. Зв'язок між ними забезпечується потоком виробничих інвестицій, вивозяться з розвинених країн у що розвиваються. Стосовно до розвинених країн модель В. Леонтьєва зводиться до двох найпростішим співвідношенням: (22) ( 23) Комбінування принципів мультиплікатора і акселератора дозволяє отримати підсумкове диференціальне рівняння, що описує динаміку випуску в групі розвинених країн: ( 24) Рішенням даного рівняння є експонентний функція росту: ( 25) Далі передбачається, що обсяг капіталу, перекладного в країни, що розвиваються з розвинених, становить постійну частку h від ВНП країн, що експортують капітал. Тоді величина перекладного капіталу H (t) задається співвідношенням: ( 26) Для блоку держав, що розвиваються можна записати аналогічні співвідношення: 1. Модифікований принцип мультиплікатора, задається рівнянням ( 27) де зірочкою позначені аналогічні параметри та змінні для країн, що розвиваються, у даному випадку інвестиції країн, що розвиваються складаються з внутрішніх інвестицій і зовнішніх, що переводяться з розвинених країн. 2. Принцип акселератора, задається рівнянням (28) Комбінуючи принципи мультиплікатора і акселератора, легко отримати підсумкове диференціальне рівняння, що описує динаміку випуску в групі країн, що розвиваються: ( 29) У загальному випадку, коли , Це рівняння має наступне рішення: (30) Таким чином, економічне зростання в країнах, що розвиваються безпосередньо залежить від темпів зростання в розвинених країнах і від початкового значення вивозиться з розвинених країн капіталу. Всі параметри моделі В. Леонтьєва досить легко оцінюються і, отже, сама модель може використовуватися в практичних розрахунках. При цьому використовувати модель В. Леонтьєва можна, принаймні, у двох напрямках. По-перше, як інструмент прогнозування і для отримання тимчасових розверсток показників ВНП для двох груп країн при різних параметрах, а, по-друге, з її допомогою можна безпосередньо оцінювати деякі параметри, необхідні для досягнення заданого результату. Модель В. Леонтьєва може розглядатися як класичний інструмент для розуміння глобальних тенденцій світогосподарського розвитку. Разом з тим не можна не вказати і на її мінуси. По-перше, масштаби вивозиться капіталу з країни-донора прямо погоджуються з темпом економічного зростання. В даний час практично всі країни (розвинені) одночасно імпортують та експортують капітал, тому взаємозв'язок між темпами зростання виробництва в таких державах виявляється досить неоднозначною. Отже, до аналізу сучасних тенденцій модель В. Леонтьєва застосувати вельми непросто. Для цього потрібно провести велику роботу по коректній класифікації країн на розвинені, а також оцінити сальдо переміщуваного між ними капіталу, що пов'язане з великими технічними труднощами. По-друге, ввезений капітал передбачається гомогенним (однорідним). Разом з тим очевидно, що важливі не тільки і не стільки обсяги імпортованого капіталу, скільки його структура. Так, інвестиції, що сприяють консервації неефективної структури економіки, ведуть скоріше до уповільнення, ніж до прискорення розвитку країни-реципієнта. У цьому сенсі прикладні розрахунки за моделлю В. Леонтьєва можуть у певному сенсі дезорієнтувати щодо істинної ролі іноземних інвестицій. По-третє, внутрішні та зовнішні інвестиції вважаються рівно ефективними . В. Леонтьєв припускає, що іноземний капітал - це всього лише додаткові фінансові ресурси, віддача від яких визначається національними умовами відтворення. Однак це положення в світлі сучасної теорії представляється принципово невірним, так як глибинний економічний сенс залучення іноземного капіталу полягає в тому, що разом з ним у національну економіку приходять нові технології і нові організаційні форми виробництва, що дають абсолютно інший економічний ефект в порівнянні з місцевим підприємництвом.

По-четверте, для обчислення показників приростної капіталомісткості використовується різницева форма: . Але тоді було б логічніше будувати модель у вигляді не диференціальних, а різницевих рівнянь. Сучасні дослідження базуються на строго вивірених економетричних залежностях, а це означає, що для отримання значень акселератора необхідно будувати регресійні функції на основі динамічних рядів. Це можливо тільки для стаціонарних систем; для перехідних економічних режимів, коли спостерігається нестійкість всіх параметрів системи, такий підхід неприйнятний. По-п'яте, модель В. Леонтьєва висуває підвищені вимоги до інформаційного забезпечення, що передбачає наявність не тільки національної, але і міжнародної статистики. Це є серйозним технічним гальмом для проведення оперативних прогнозно-аналітичних розрахунків. У принципі можна було б розглядати тільки одну країну-реципієнта і одну або кілька країн-донорів. Однак і в цьому випадку розрахунки по країні-реципієнту будуть вимагати досить специфічної інформації по країнах-донорам. На практиці це не завжди реалізовується. Отже, використання моделі В. Леонтьєва доцільно в основному для з'ясування якісної картини у розвитку світогосподарських процесів, у той час як для детальних кількісних розрахунків по окремій країні потрібно дещо інша схема.