- •Технологія видобування, зберігання і транспортування нафти і газу
- •Технологія видобування, зберігання і транспортування нафти і газу
- •Івано-Франківськ
- •Глава 1
- •Газових свердловин (о.І. Акульшин) 5
- •Глава 2
- •Глава 3
- •Перелік літератури 429 вступ
- •1.1 Геологічні умови буріння свердловин
- •Глава 1 технологія буріння нафтових і газових свердловин
- •1.2 Способи буріння нафтових і газових свердловин
- •1.3 Обладнання, яке застосовується у процесі буріння свердловин
- •1.4 Режим буріння
- •1.5 Промивання свердловин і вимоги до бурових рідин
- •1.6 Похило-скероване буріння свердловин
- •1.7 Дослідження продуктивності горизонтів у процесі буріння
- •1.8 Розмежування пластів
- •1.9 Розкриття нафтогазопродуктивних пластів у свердловинах
- •1.10 Організація праці в бурінні
- •Глава 2
- •Технологія розробки нафтових родовищ
- •2.1 Геолого-фізична характеристика нафтових і газових родовищ
- •Фазових проникностей піску для газу к*г і води к*в від водонасиченості
- •Зведений тиск
- •2.2 Підготовка свердловин до експлуатації
- •2.3 Дослідження нафтових свердловин і пластів
- •Перебудована в системі координат
- •Свердловини
- •2.4 Розробка нафтових родовищ
- •Схем для різних пластових систем
- •2.5 Контроль і регулювання розробки нафтових родовищ
- •2.6 Методи збільшення нафтовіддачі пластів
- •Глава 3 технологія і техніка видобування нафти
- •3.1 Експлуатація свердловин фонтанним способом
- •3.2 Експлуатація свердловин газліфтним способом
- •3.3 Експлуатація свердловин штангово-насосним способом
- •3.4 Експлуатація свердловин електровідцентрово-насосним способом
- •3.5 Одночасно - роздільна експлуатація декількох пластів однією свердловиною
- •3.6 Методи діяння на привибійну зону пласта
- •Глава 4
- •4.1 Експлуатація газових і газоконденсатних свердловин
- •4.2 Дослідження газових свердловин
- •4.3 Розробка газових і газоконденсатних родовищ
- •4.4 Підготовка продукції свердловин до магістрального транспортування
- •Контрольні питання
- •Глава 5 збирання, зберігання і транспортування нафти та газу
- •5.1 Промислове збирання і підготовка продукції свердловин
- •5.2 Транспортування і зберігання нафти і газу
- •Контрольні питання
- •Глава 6 розробка і експлуатація морських нафтових і газових родовищ
- •6.1 Основні організаційно-технічні особливості розробки морських нафтогазових родовищ
- •6.2 Гідротехнічні споруди для буріння і експлуатації свердловин в умовах моря
- •6.3 Конструкції морських видобувних свердловин. Гирлове та підземне устатковання
- •6.4 Організація нафтогазовидобування у випадку розміщення гирла свердловин на дні
- •6.5 Обладнання і технології для інтенсифікації видобування нафти з морських свердловин
- •6.6 Форсований відбір рідини – метод інтенсифікації видобування нафти
- •6.7 Боротьба з винесенням піску під час експлуатації свердловин
- •6.8 Особливості організації нафтогазозбору на морських нафтопромислах
- •6.9 Будівництво і експлуатація морських нафтогазопроводів
- •6.10 Особливості організації підземного і капітального ремонту свердловин в умовах моря
- •6.11 Обмеження припливу води в нафтові і газові свердловини
- •6.12 Охорона праці і навколишнього середовища в процесі розробки морських нафтових і газових родовищ
- •Перелік літератури
- •Навчальний посібник
6.5 Обладнання і технології для інтенсифікації видобування нафти з морських свердловин
Операції з інтенсифікації видобування нафти, які проводяться на морі, в основному, не відрізняються від тих, що здійснюються на суші, але, все таки, специфічні умови визначили значні зміни в проектуванні і конструкції обладнання, механізмів і засобів, які використовуються.
Залежно від погоди і кількості операцій з інтенсифікації видобутку нафти вони здійснюються або зі спеціально обладнаних кораблів, або, безпосередньо, з бурових, або експлуатаційних платформ.
Обладнання і механізми, які використовуються для операцій з інтенсифікації видобутку нафти на морі, мають основні конструктивні відмінності, що полягають у модульності їх виконання.
Модульне виконання конструкції полягає в тому, що вона складається з окремих елементів, які легко монтуються і демонтуються та допускають взаємо-замінюваність основних модулів у разі виходу з ладу. Таким чином насосні агрегати можуть поділятися на гідравлічні модулі і модулі приводу, маса яких визначається з можливості їх транспортування гелікоптером. В окремі модулі можуть монтуватися ємності для пального і кислотних розчинів, пневматична система керування, компенсатори тощо.
Іншою особливістю використовуваного обладнання є мала маса і компактність, за рахунок виготовлення обладнання зі сплавів алюмінію і надміцних сталей. Компактність у розміщенні обладнання на платформах і морських суднах досягається збиранням окремих модулів і елементів конструкції у вертикальній площині. Однією з важливих вимог до обладнання в умовах моря є його корозійна стійкість. Солене середовище моря має значне корозійне діяння, тому необхідно вживати спеціальних заходів антикорозійного захисту, використовуючи спеціальні сплави алюмінію, сталі високої пружності, покриття металевих елементів спеціальними лаками і фарбами. До основного обладнання, яке використовується на морських суднах і платформах, відносять змішувачі хімікатів, змішувачі для утворення рідин розриву і введення піску та насосні агрегати.
У зв’язку з тим, що під час діяння на привибійну зону свердловин використовуються кислоти, луги, різного роду полімерні розчини, емульгатори та ін., з яких виготовляють робочі розчини шляхом розчинення морської води, то, у зв’язку з обмеженістю ємностей для зберігання вихідних матеріалів, їх привозять на платформи в концентрованому вигляді, а доведення до концентрацій, регламентованих технологією робіт, проводять шляхом розведення з використанням спеціальних змішувачів.
На рис. 6.15-а та 6.15-б схематично зображено змішувач хімікатів і спосіб його функціонування.
Рисунок 6.15-а Схема змішувача хімікатів:
1 – агент гелеутворювач; 2 – агент тимчасового блокування; 3 – понижувач тертя; 4 – антифільтрувальний агент; 5 – ПАР; 6 – дозатор; 7 – вентиль; 8 – ємність для розчину; І – концентрована соляна кислота; ІІ – морська вода
Рисунок 6.15-б – Схема монтажу обладнання для проведення оброблення:
1, 2- тримплексні помпи; 3 - змішувач хімікатів; 4 - допоміжна помпа; 5,6,7 – ємності для зберігання концентрованої соляної кислоти
Подібний змішувач використовується на родовищах Північного моря і має габарити 4,902,754,30 м. Загальна маса устатковання 8200 кг. Може змішувати в безперервному потоці 5-7 рідких і 2 порошкоподібні присадки з морською водою і з концентрованою соляною кислотою. Його максимальне подавання складає 15900 л/хв. Це обладнання виключає операцію змішування хімікатів у чані, що значно зменшує ємність для зберігання реагентів, а також час приготування розчинів для здійснення впливу на привибійну зону свердловин.
Усі елементи змішувача (маніфольди, ємності для присадок, чан для суміші) мають антикорозійний захист за допомогою сульфополіфенолових смол, а насоси, що перепомповують рідини, захищені сульфохлорованим поліетиленом.
Для проведення гідравлічного розриву пласта використовується змішувач для піску, який, як і змішувач хімікатів, змонтований на санях і складається з окремих модулів, які можуть транспортуватися гелікоптером. Гідравлічна частина складається з двох відцентрових насосів з приводом від дизельних двигунів. Пісок (або пропант) розподіляється системою сит і концентрація піску в рідині розриву автоматично дозується. Змішувач має такі розміри: 5,502,50 2,50 м. Загальна маса з санями складає біля 7700 кг.
Існують конструкції, коли змішувач-дозатор піску доповнено модулем для автоматичного утворення гелів розриву. Максимальна продуктивність змішування сягає 7950 л/хв.
Змішувач хімікатів і змішувач піску можуть працювати в спільному режимі. При ГРП з кислотною емульсією і піском на змішувачі-дозаторі піску готують в безперервному потоці гель розриву з морської води і полімеру, а на змішувачі хімікатів автоматично, також в безперервному потоці, готують суміш води, кислот та інших присадок, які запомповують, почергово з гелем і піском.
Кожен із змішувачів має самостійний пульт керування, який дозволяє підтримувати постійний склад рекомендованої суміші, незалежно від змін об’єму (швидкості) нагнітання під час операції, а також миттєво змінювати склад кислоти або присадок і відношення піску та рідини розриву залежно від технологічної необхідності в даний момент або згідно з раніше затвердженою програмою.
Система автоматичного і ручного керування з візуальним наглядом і реєстрацією параметрів на діаграмі дозволяє забезпечити безперервний контроль за тиском на гирлі свердловини і в затрубному просторі, поточним і сумарним об’ємом нагнітання, дебітом нагнітання, послідовністю етапів оброблення, густиною рідин, які нагнітаються на гирлі, і споживанням гідравлічної потужності.
За допомогою обладнання можна приготувати гель розриву в кількостях, які визначаються наявністю полімеру. Друга складова – морська вода – є в необмеженій кількості. Кількість кислотного розчину, який готується, залежить від об’ємів зберігання концентрованої кислоти. Наприклад, у Північному морі при операції, яка проводилася з платформи, було запомповано загалом до 650 м3 гелю розриву, кислотного розчину і агента тимчасового блокування.
При використанні морських суден можна значно більше запомповувати робочих розчинів, тому що ємності для зберігання концентрованої соляної кислоти мають об’єм до 500 м3, і з цього об’єму концентрованої соляної кислоти можна приготувати 1000 м3 розчину 15% HCl або 806 м3 розчину 20% HCl, тобто набагато більше, ніж на буровій або експлуатаційній платформі.
Насосні агрегати, які застосовуються для кислотних оброблень і ГРП, компонуються з трьох модулів (трьох насосів) у вертикальній площині.
Так, наприклад, фірма «Халібуртон» для морських платформ і суден постачає насоси НТ-400, які являють собою трициліндровий плунжерний насос з діаметром плунжерів 114,3 мм, які здатні розвивати тиск 140 МПа. Загальна маса насоса – 7700 кг. Такими насосами комплектуються як стаціонарні платформи, так і морські судна. За сприятливих погодних умов найкращим для проведення робіт за діянням на привибійну зону свердловин є використання суден, які, причалюючи до платформи, з’єднуються з гирлом свердловини металевим шлангом високого тиску. Про масштаби таких робіт на Північному морі можна мати уявлення хоча б з того, що фірма «Халібуртон» у кінці 80-их років мала в Північному морі 78 спеціально обладнаних суден для проведення оброблень привибійної зони свердловин. Зазначимо, що забезпечені великою ємністю резервуарів для зберігання кислоти, полімерів та інше морські судна мають багатоцільове призначення, а саме, якщо не використовуються для діяння на привибійну зону свердловин, то вони підвозять на бурові і експлуатаційні платформи дизельне пальне, вивозять з платформи відпрацьовані мастила і буровий розчин.
Встановлення на морських платформах і суднах потужного високопродуктивного обладнання за дебітів нагнітання 4880-16000 л/хв дозволяє здійснювати операції з діяння на привибійну зону свердловин з об’ємами нагнітання 1500-2000 м3 на операцію і при більшому об’ємі розклинювального матеріалу – до 100-150 т на операцію.
Такі операції з діяння на привибійну зону свердловин сприяють збільшенню дебітів у 5-7 разів, зумовлюючи швидку амортизацію великих витрат на розвідку і експлуатацію морських родовищ.
Автори не ставили собі за мету подати детально основні характеристики обладнання. Метою було показати, що за потужністю, продуктивністю, багатофункціональністю обладнання, яке спроектовано для морських умов, як показав досвід Північного моря, може мати переваги у порівнянні з обладнанням, яке використовується на суші.
Морські умови проведення робіт з інтенсифікації видобутку нафти спонукали до вирішення нових завдань в області створення хімічних препаратів і розробки нових технологій. У результаті були створені продукти з низькою токсичністю і забруднювальною здатністю, швидкорозчинні або диспергуючі в робочих рідинах у процесі нагнітання, а також у значній кількості порошкоподібні присадки. Це значно полегшило роботу з ними, їх транспортування і зберігання на обмеженому просторі морської платформи або судна в складних погодних умовах.
Для точного дозування рідких або порошкоподібних присадок, а також контролю за якістю робочих розчинів створені електронні контрольно-вимірювальні пристрої і апарати, які забезпечують виконання раніше встановленої програми проведення робіт.
Цікавою особливістю в технології робіт, які проводяться, є те, що в них поєднується проведення ГРП з кислотним обробленням з урахуванням поінтервального діяння і використання потоковідхиляючих рідин при великих об’ємах запомпованих рідин, кислоти і розклинювального матеріалу.
Згадуючи вище роботи румунських дослідників М. Крістіна, С. Соколі, А. Константенеску[13], були наведені приклади успішного здійснення кислотного гідророзриву пласта на родовищі Екофіск у Північному морі.
Продуктивний розріз родовища Екофіск представлений вапняками з низькою проникністю від 10-3 до (10-12) 10-3мкм2. Глибина свердловин в інтервалі продуктивного пласта сягає 2950-3350 м при товщині пласта близько 400 м. Відмічається попластова будова нафтопродуктивного об’єкта. Пластова температура – біля 135оС за пластового тиску 49МПа.
Технологія кислотного гідророзчину мала такі особливості:
- перед кислотним розчином нагнітали в’язку рідину для утворення тріщин;
- після рідини розриву нагнітали кислотний розчин для кислотного оброблення створених тріщин, збільшення діаметра стічних каналів і утворення каналів роз’їдання;
- рідину розриву готували на морській воді з домішками гелеутворювальних агентів.
Оскільки у свердловині був розкритий великий інтервал продуктивного пласта, необхідно було докласти зусиль для рівномірного розподілення робочих рідин по всьому перфорованому інтервалу.
Рівномірність розподілення кислоти по розрізу досягалась послідовним порційним нагнітанням кислотного розчину і загущеної полімерами води. Використовувались приблизно рівні об’єми кислоти і загущеної води, які складали 2-2,5 м3 на 1 м перфорації.
Кислотний розчин був сумішшю, яка складалась з 92 частин 15% соляної кислоти і 8 частин концентрованої мурашиної кислоти.
Попередніми дослідженнями на зразку керна було встановлено, що мурашина кислота збільшує розчинну здатність кислотного розчину і покращує антикорозійний захист металу обладнання свердловини. Розчинна здатність кислотного розчину, приготованого у вищевказаних пропорціях, еквівалентна за розчинною здатністю розчинові з 20% вмістом соляної кислоти.
Цікавим в досвіді здійснення кислотних гідророзривів на Північному морі є те, що, якщо в світовій практиці нові технології спочатку освоювались на суші, а потім переносились на море, то тут технологія кислотного гідророзриву в усіх її аспектах відпрацьовувалась на морі, а потім її застосовували на суші.
Позитивно оцінюючи практичну користь і високу технологічність процесів діяння на привибійну зону свердловин на родовищах Північного моря, слід показати декілька технологій, які, на нашу думку, можуть бути успішно застосовані на морських родовищах.
У поєднанні в одному об’єкті розробки декількох пластів різної проникності, має місце неодночасність видобутку корисних копалин з цих пластів. Ідеї вирівнювання термінів розробки окремих пластів служить селективне діяння на них кислотними розчинами у видобувних і водонагнітальних свердловинах. Це завдання можна вирішити встановленням між пластами пакерів. Використання пакерів для роз’єднання пластів спричиняє великі витрати часу на шаблонування колони перед опусканням пакера, на його спуск і піднімання. Крім того, встановлення пакера у перфорованій частині колони нерідко не вирішує поставленого завдання у зв’язку з проривами рідини через заколонний простір як результат неякісного цементування або порушення перекриваючих властивостей манжетою пакера.
У зв’язку з цим заслуговує на увагу технологія селективного діяння на продуктивні пласти, коли в інтервал фільтра свердловини нагнітається в пласт гелеподібна рідина, а потім НКТ встановлюють напроти пласта, в який планується проводити нагнітання кислотного розчину. Принципову схему проведення селективного кислотного оброблення показано на рис.6.16.
Відзначимо, що при проведенні нагнітання кислотного розчину за цією схемою затрубний простір повинен бути перекритий, що досягається закриттям засувок на трубній головці. Якщо проведення операції передбачається за високих тисків і є небезпека розриву колони, то над інтервалом фільтра може бути встановлений пакер. На практиці проведення робіт з діяння на привибійну зону свердловин на родовищі Піщане-море перевагу надають пакеру, що самоущільнюється ПС-500.
Рис. 6.16 – Принципова схема селективного діяння на пласти (по Ю.А. Балакірову ):
а – з ізоляційною пробкою; б – пакером; в – пакером з ізоляційною пробкою; г – двома пакерами; д – закупорювальними кульками; е – нефільтруючою високов’язкою рідиною. 1 – пласт; 2 – НКТ; 3 – перфоровані отвори; 4 – ізоляційна пробка; 5 – пакер; 6 – еластичні кульки, які тонуть; 7 – плаваючі еластичні кульки.
Якщо нафтопродуктивний пласт, в якому слід провести СКО чи ГРП, розташований у верхній частині фільтра, то на практиці відпрацьовані такі технології, як перекриття нижньої частини фільтра пробкою з піску з додаванням до піску глинопорошку. Таким чином у нижній частині інтервалу фільтра утворювали непроникну пробку. Пісок з глиною намивався і осідав в інтервалі фільтра з поверхні через НКТ.
Вплив кислотою чи гідравлічний розрив верхніх пластів проводили за звичайною технологією. Після завершення робіт з СКО чи ГРП глинисту піщану пробку вимивають прямим або зворотним промиванням.
Заслуговує уваги метод селективного діяння на верхні пласти використанням кристалогідратів чи кристалосольватів, що був розроблений в Івано-Франківському національному технічному університеті нафти і газу. Кристалогідрати і кристалосольвати є твердою льодоподібною непроникною масою. При утворенні кристалогідрату він збільшується в об’ємі, за рахунок чого забезпечується добре зчеплення з колоною. Лабораторні експерименти показали, що кристалогідрат здатний в колоні діаметром 126 мм витримувати перепад тиску 6 МПа на метр довжини.
Хімічна формула кристалогідрату хлористого кальцію, який використовувався у промислових випробуваннях, має вигляд CaCl27H2O.
Технологічність використання CaCl2 полягає в тому, що цей препарат постачається промисловістю у вигляді гранул з діаметром частинок від 1,0 до 2,0 мм. Невелике розкидання частинок по діаметру зумовлює рівномірність їх осідання.
Недоліком у використанні кристалогідратів є те, що за температури вищої ніж 40 оС, він розкладається, перетворюючись на водний розчин хлористого кальцію. Це обмежує його використання у видобувних свердловинах глибиною до 1000 м, оскільки при глибинах свердловин більше 1000 м пластова температура, як правило, вища 40оС. У водонагнітальних свердловинах, особливо взимку, температура на вибої, навіть при глибині свердловин 2000-2500 м, може бути нижчою від 40оС.
Технологія селективного впливу з використанням кристалогідрату полягає в наступному.
Хлористий кальцій розчиняється у вуглеводневій рідині (газовий конденсат чи легка нафта) в об’ємі, що забезпечує утворення пробки заданої довжини. Після осідання пробки в інтервалі фільтра через неї продавлюють прісну воду в об’ємі з розрахунку 6 молекул води на одну молекулу CaCl2 . Про утворення кристалогідрату свідчить збільшення тиску під час пропомповування води через пробку.
Оскільки утворення кристалогідрату відбувається досить швидко, то технологія передбачає запомповування відразу після води кислотного розчину з протискуваннямванням його в пласт. Кристалогідратна пробка непроникна, і хоч при контакті кислоти з пробкою відбувається її розчинення, але оскільки контакт відбувається на малій поверхні торця пробки, то процес відбувається досить повільно. Після введення кислоти в пласт і витримання для завершення реакції кислоти з породою свердловина може запускатись в експлуатацію без розмивання кристалогідратної пробки.
Як показав промисловий досвід, через 7-9 днів пробка в інтервалі фільтра розчиняється пластовими водами.
Якщо для утворення тимчасової пробки в інтервалі фільтра використовують кристалосольват, в якому для утворення кристалічної структури використовується CaCl2 і етиленгліколь чи диетиленгліколь, то тільки це і є принциповою відмінністю цієї технології від тієї, що описувалась раніше.
Кристалогідрати є твердими монолітними кристалічними структурами, які утворюються при змішуванні хлористого кальцію і гліколів в кількостях, що відповідають їх стахіометричному співвідношенню в нижченаведених хімічних рівняннях:
C2H5(OH)2 + CaCl2 0,5 C4H8O(OH)2 + CaCl2 |
CaCl2 C2H4(OH)2 CaCl2 0,5 C4H8O(OH)2 |
Це складає у % за масою: |
|
1) CaCl2 --- 66 C2H4(OH)2 --- 34 C2H4(OH)2 - етиленгліколь |
2) СаСl2 --- 64 C4H8O(OH) --- 36 C4H8O(OH)2 - диетиленгліколь |
Кристалосольвати, що утворюються із застосуванням етиленгліколю та диетиленгліколю, за своїми фізико-хімічними властивостями ідентичні.
Швидкість утворення кристалосольватів мало залежить від температури та не перевищує 2 год.
Продукти розчину ізоляційних бар’єрів із кристалосольватів нейтральні відносно нафти, пластової води, гірських порід та некорозійноактивні.
На рис.6.17 показано принципову схему тимчасової ізоляції нижніх інтервалів пласта кристалосольватом.
Дослідження кристалосольватів істотно розширює область їх застосування, оскільки вони проявляють температурну стійкість до 100оС, а це значить, що їх можна застосовувати у свердловинах глибиною до 2500-3000 м.
Розглядаючи кислотні оброблення як ефективний метод інтенсифікації видобутку нафти і газу, слід забезпечити таке проведення робіт, щоб не порушити надійність експлуатаційної колони, особливо у глибоких свердловинах, в яких за високої температури інтенсивність корозії у взаємодії кислоти з металом колони досить висока. І якщо у свердловинах глибиною 2500-3000 м проблема боротьби з корозією успішно вирішується застосуванням інгібіторів корозії, то у свердловинах більшої глибини необхідно вжити додаткових заходів щодо захисту металу колон. Крім того, у свердловинах з високою пластовою температурою реакція взаємодії кислоти з породою може відбуватись настільки бурхливо, що вся кислота, що нагнітається, нейтралізується безпосередньо в навколо свердловинному об’ємі, не впливаючи на віддалені від свердловини ділянки пласта. Для попередження корозії у глибоких свердловинах і одночасно глибшого проникнення кислоти у пласт використовуються так звані нафтокислотні емульсії, в яких кислота є внутрішньою фазою емульсії.
Рисунок 6.17– Схема ізоляції нижніх інтервалів кристалосольватом
Виходячи з такої властивості емульсії, кислота безпосередньо не контактує з металом труб і, відповідно, можна уникнути їх корозії. Попадаючи в пласт за рахунок високої температури і запомповування після емульсії деемульгатора, кислота виходить у зовнішню фазу емульсії і взаємодіє з породою.
Іншим цікавим рішенням кислотного оброблення глибоких високотемпературних свердловин є запомповування в пласт сухої азотної кислоти (Розробка Укр- ДІПРОНДІнафта). Суть технології полягає в тому, що суха азотна кислота, яка виробляється хімічною промисловістю у вигляді гранул, змішується з нафтою і ця суміш вводиться в тріщинуватий пласт. Взаємодіючи з пластовою водою і породою, реакція супроводжується з виділенням тепла, що інтенсифікує перебіг реакції.
Для теригенного колектора подавання сухої кислоти в пласт може відбуватися за схемою кислотного гідророзриву, коли спочатку утворюють у пласті тріщину за технологією ГРП, а потім в утворену тріщину вводять суху кислоту в суміші з нафтою. Усі роботи з кислотного гідророзриву виконуються у безперервному процесі.
Особливої уваги заслуговує метод впливу на привибійну зону свердловин азотнокислотними обробленнями. Для оброблення використовують рідкий азот, який має температуру зрідження –173оС. З резервуара, що термостатує, рідкий азот передається в посудину, що підігрівається і переходить у газоподібний стан, після чого під тиском подається в ежектор, де відбувається його змішування з соляною кислотою.
Газована кислота має низьку температуру, а тому слабо кородує труби, але при попаданні в пласт не нейтралізується безпосередньо у присвердловинній зоні, а проникає у віддаленіші частини пласта.
Процес азотнокислотного оброблення здійснюється таким чином, що операція проводиться без зупинки для нейтралізації кислоти. Це пов’язано з тим, що кислота, що вводиться у формі крапель, контактує з більшим об’ємом породи і тому нейтралізація кислоти відбувається дуже швидко. Після запомповування в пласт запланованого об’єму азотнокислотної суміші, яка протискується в пласт чистим азотом, проводять відкриття затрубного простору свердловини за тривалого подавання газу (азоту) в НКТ. Оскільки після відкриття затрубного простору вибійний тиск знижується, то відразу відбувається дренаж з пласта у свердловину продуктів реакції, що забезпечує добре очищення привибійної зони.
Позитивні результати від запровадження азотнокислотних оброблень отримані у теригенних низькопроникних колекторах за високого пластового тиску. У карбонатних тріщинних колекторах цей спосіб оброблення свердловин не виявив переваг у порівнянні з іншими способами.
Роботи з інтенсифікації видобутку нафти і газу для діяння на привибійну зону свердловин пов’язані з великою небезпекою для персоналу морських нафтових платформ і суден, а тому в цьому ж розділі обговорюються заходи з безпечного проведення цих робіт.
Під час інтенсифікації видобутку нафти і газу в ході діяння на привибійну зону свердловин використовується велика кількість хімічних препаратів, які мають високу токсичність, а роботи виконуються за високих тисків. Усе це потребує великої уваги для прийняття серйозних заходів із захисту персоналу, зайнятого цим видом діяльності.
Завдання захисту виробничого персоналу під час виконання робіт з діяння на привибійну зону морських свердловин є складнішим ніж під час виконання цих робіт на суші. Це зумовлено тим, що роботи виконуються на обмеженій площі морської платформи, нерідко в умовах вітряної погоди. У проведенні робіт з корабля його гойдання створює додаткові труднощі для людей, які перебувають на вологій забрудненій палубі.
Ускладнення технологій з використанням багатокомпонентних розчинів з великими об’ємами запомповування розчинів у пласти і за високих тисків призводять до того, що до проведення операцій залучається більша кількість людей (операторів, мотористів), а тому зрозумілі тенденції в розвитку технологій, які мають за мету оперативне автоматичне керування процесом запомповування розчинів з виведенням людей з зони можливого ураження під час прориву трубопроводу і тощо.
Так, з досвіду інтенсифікації свердловин на Північному морі, було зроблено висновок про необхідність відведення пульта керування агрегатами високого тиску на віддаль не менше 15 м від агрегату, що необхідно для запобігання нещасних випадків з операторами у разі аварійного підвищення допустимих тисків (помилкове перекриття вентиля тощо), чи при розриві елементів обв’язки як результат своєчасно невиявленого дефекту. Знову ж досвід Північного моря свідчить, що судна, з яких виконуються роботи з інтенсифікації видобутку нафти, повинні обладнуватись засобами гасіння пожежі. Якщо потужність власних засобів гасіння пожежі на морському судні недостатня, а планується виконання операцій з використанням вуглеводневих рідин, то на час робіт в акваторію розташування платформи викликається спеціальний протипожежний катер.
Під час проведення робіт з діяння на привибійну зону необхідно, щоб до початку операції керівник робіт провів детальний інструктаж з бригадою щодо операції з метою попередження нещасних випадків, які можуть трапитись через недотримання інструкцій та використання захисних засобів. Операції з кислотами, спиртами, речовинами подразнювальної чи токсичної дії на шкіру і очі потребують захисного костюма, до якого належать чоботи, окуляри, захисна спецівка, рукавиці та гумовий фартух. Роботи слід виконувати на відкритому повітрі. При ураженні відразу промивають обпечене місце великою кількістю води. Застосовуючи нафтопродукти для видалення жирних забруднень, ні в якому разі не допускати їх тривалого контакту.
Для нейтралізації діяння кислотного розчину, коли він попадає на шкіру або очі, необхідно, щоб на свердловині була аптечна сумка, в якій повинні знаходитись: розчин бікарбонату натрію (концентрація 2%) –5 л; магнієвий вазелін – 100 г; вата – 100 г; розчин борної кислоти (концентрація – 2%) – 5 л.
У разі сильного випаровування кислот роботи повинні проводитись у протигазі. Забороняється зливати кислоти вручну з обплетених бутлів чи бідонів. Поблизу місця приготування кислот повинна знаходитись бочка з чистою водою.
Не допускається проведення робіт у нічний час. Процес організовується таким чином, щоб вони закінчувались протягом дня. Якщо це неможливо, встановлюють спеціальні рефлектори для створення абсолютної видимості на всіх устаткованнях – носіях кислоти, а також на гирлі свердловини. Біля гирла свердловини, на якій проводиться операція, повинен бути пісок для засипання місць, забруднених кислотою.
Необхідно мати на увазі, що пари плавикової кислоти навіть за дуже малих концентрацій (0,001 мг/л) дуже токсичні, а тому для зливання кислоти слід використовувати закриту сифонну систему. Оператор, що проводить цю операцію, повинен знаходитись з навітряної сторони від ємності з кислотою.
У ході роботи з ПАР необхідно пам’ятати, що хоч вони і мають миючі властивості, їх застосування для миття тіла протипоказане, оскільки їх розчини зневоднюють шкіру, через що токсичні речовини легше попадають в організм. У випадку, якщо ПАР попадають на шкіру, їх змивають великою кількістю води з милом, а потім змазують шкіру вазеліном.
Якщо в технології використовуються спирти, то слід пам’ятати, що необережне їх використання може призводити до отруєнь, осліплень і навіть до загибелі людей. При використанні в технологіях спиртів слід дотримуватись протипожежних правил, оскільки спирти мають здатність самозайматися при дотику до гарячих предметів, електричної іскри тощо.
Особливу обережність слід проявляти обслуговуючому персоналу під час проведення робіт з діяння на привибійну зону свердловин, коли використовують рідкий азот. Для забезпечення безпеки при проведенні цих робіт слід дотримуватись таких правил:
- усі приміщення і місця, де можливе збагачення повітря азотом, повинні бути забезпечені вказівними таблицями безпеки;
- приміщення для зберігання азоту повинні бути забезпечені системою примусової вентиляції;
- якщо в приміщенні зафіксовано наявність азоту в кількості більше 82%, то вхід в таке приміщення можливий лише в ізолюючому протигазі з подаванням свіжого повітря;
- якщо під час роботи з використанням азоту хтось з робітників втрачає свідомість, то потерпілого слід негайно винести на свіже повітря, зробити штучне дихання і негайно відвезти до медичного пункту;
- при необережному застосуванні зрідженого азоту і недотриманні правил з техніки безпеки робітник може піддаватись обмороженню. Перша допомога при цьому передбачає розігрівання та реанімацію організму;
- при виявленні обмороження потерпілого необхідно негайно доставити в лікарню в абсолютній нерухомості.
