- •Технологія видобування, зберігання і транспортування нафти і газу
- •Технологія видобування, зберігання і транспортування нафти і газу
- •Івано-Франківськ
- •Глава 1
- •Газових свердловин (о.І. Акульшин) 5
- •Глава 2
- •Глава 3
- •Перелік літератури 429 вступ
- •1.1 Геологічні умови буріння свердловин
- •Глава 1 технологія буріння нафтових і газових свердловин
- •1.2 Способи буріння нафтових і газових свердловин
- •1.3 Обладнання, яке застосовується у процесі буріння свердловин
- •1.4 Режим буріння
- •1.5 Промивання свердловин і вимоги до бурових рідин
- •1.6 Похило-скероване буріння свердловин
- •1.7 Дослідження продуктивності горизонтів у процесі буріння
- •1.8 Розмежування пластів
- •1.9 Розкриття нафтогазопродуктивних пластів у свердловинах
- •1.10 Організація праці в бурінні
- •Глава 2
- •Технологія розробки нафтових родовищ
- •2.1 Геолого-фізична характеристика нафтових і газових родовищ
- •Фазових проникностей піску для газу к*г і води к*в від водонасиченості
- •Зведений тиск
- •2.2 Підготовка свердловин до експлуатації
- •2.3 Дослідження нафтових свердловин і пластів
- •Перебудована в системі координат
- •Свердловини
- •2.4 Розробка нафтових родовищ
- •Схем для різних пластових систем
- •2.5 Контроль і регулювання розробки нафтових родовищ
- •2.6 Методи збільшення нафтовіддачі пластів
- •Глава 3 технологія і техніка видобування нафти
- •3.1 Експлуатація свердловин фонтанним способом
- •3.2 Експлуатація свердловин газліфтним способом
- •3.3 Експлуатація свердловин штангово-насосним способом
- •3.4 Експлуатація свердловин електровідцентрово-насосним способом
- •3.5 Одночасно - роздільна експлуатація декількох пластів однією свердловиною
- •3.6 Методи діяння на привибійну зону пласта
- •Глава 4
- •4.1 Експлуатація газових і газоконденсатних свердловин
- •4.2 Дослідження газових свердловин
- •4.3 Розробка газових і газоконденсатних родовищ
- •4.4 Підготовка продукції свердловин до магістрального транспортування
- •Контрольні питання
- •Глава 5 збирання, зберігання і транспортування нафти та газу
- •5.1 Промислове збирання і підготовка продукції свердловин
- •5.2 Транспортування і зберігання нафти і газу
- •Контрольні питання
- •Глава 6 розробка і експлуатація морських нафтових і газових родовищ
- •6.1 Основні організаційно-технічні особливості розробки морських нафтогазових родовищ
- •6.2 Гідротехнічні споруди для буріння і експлуатації свердловин в умовах моря
- •6.3 Конструкції морських видобувних свердловин. Гирлове та підземне устатковання
- •6.4 Організація нафтогазовидобування у випадку розміщення гирла свердловин на дні
- •6.5 Обладнання і технології для інтенсифікації видобування нафти з морських свердловин
- •6.6 Форсований відбір рідини – метод інтенсифікації видобування нафти
- •6.7 Боротьба з винесенням піску під час експлуатації свердловин
- •6.8 Особливості організації нафтогазозбору на морських нафтопромислах
- •6.9 Будівництво і експлуатація морських нафтогазопроводів
- •6.10 Особливості організації підземного і капітального ремонту свердловин в умовах моря
- •6.11 Обмеження припливу води в нафтові і газові свердловини
- •6.12 Охорона праці і навколишнього середовища в процесі розробки морських нафтових і газових родовищ
- •Перелік літератури
- •Навчальний посібник
6.10 Особливості організації підземного і капітального ремонту свердловин в умовах моря
Ускладнення, які виникають під час експлуатації в умовах суші і моря, можуть зумовлюватися одними і тими ж причинами - виходом з ладу підземного обладнання, запарафіненням труб, відкладенням солей, утворенням пробок, обводненням свердловин, стимулюванням роботи свердловин застосуванням кислотних оброблень або ГРП, ліквідацією порушень колон тощо. Однак, здійснення ремонтів технологічно може істотно відрізнятися і, насамперед, у плані організації робіт.
Особливість організації робіт залежить від умов функціонування морського нафтогазопромислу. Так, якщо морський нафтогазопромисел організований на основі використання естакад або окремих основ, то технології ремонтних робіт істотно відрізняються від технологій робіт на свердловинах з розташуванням гирла на дні, хоч і в тому й іншому випадках, використовуються одні і тіж способи експлуатації свердловин – частіше фонтанний і газліфтний.
При розташуванні свердловин на естакадах і морських платформах складності в здійсненні ремонтних робіт зумовлені малою відстанню між свердловинами в умовах їх кущового розташування, яка може складати1,5- 4 м, рідше 8-10 м. Великі небезпеки в проведенні ремонтних робіт існують, коли на платформі ще продовжується буріння свердловин. Як вище зазначалось на платформі або естакаді в межах одного майданчика не допускається одночасне буріння більше двох свердловин, у зв'язку з цим, якщо в умовах одночасного буріння двох свердловин виникає необхідність ремонту видобувних свердловин, ремонт відкладається до завершення буріння однієї із свердловин або при екстреності ремонту зупиняють буріння однієї з свердловин.
Одним із найчастіше виконуваних видів ремонту при фонтанно-газліфтному способі експлуатації свердловин є заміна газліфтних клапанів, яка здійснюється використанням канатної техніки. Автомашина-устатковання для проведення свердловинних робіт з використанням канатної техніки доставляється на платформу великовантажним морським краном, а при естакадному облаштуванні, коли естакада має вихід на берег, може прибути на приестакадний майданчик своїм ходом.
На великих кущових платформах з кількістю свердловин 16 і більше автомашина канатної техніки може знаходитися постійно на платформі. На великих кущових платформах на постійному перебуванні можуть бути тракторний піднімач, насосний агрегат, набір інструментів для проведення ремонтів, комплект труб тощо.
Якщо проведення ремонтних робіт на морських свердловинах пов'язано з підніманням НКТ, то цим роботам передує велика підготовча робота, яка зводиться до того, що обстежується платформа або приестакадний майданчик на відсутність порушень зварних швів основних несучих конструкцій, на що складається акт, який затверджується підприємством (фірмою), що здійснює ремонт, підприємством, що обслуговує морські гідротехнічні споруди і Держгіртехнаглядом. Оскільки перед підніманням НКТ необхідно виконати операції з глушіння свердловини, повинні бути передбачені заходи щодо попередження розливання нафти на платформу і поверхню моря.
Це досягається витісненням свердловинної рідини в нафтозбірний пункт пропомповуванням води через затрубний простір.
Глушіння фонтанно-газліфтної свердловини повинно виконуватися рідиною, густина якої забезпечує створення на вибої свердловини тиску, більшого від пластового. При цьому до рідин глушіння ставляться умови, щоб вони, попадаючи в привибійну зону свердловини, не погіршували фільтрацій-них характеристик пласта. Це досягається додаванням до промивної рідини ПАР або може використовуватися дисперсний розчин «зшитого» поліакриламіду. Частки «зшитого» поліакриламіду кольматують пори пласта, перешкоджаючи проникненню рідини глушіння в пласт. При зворотному потоці рідини відбувається декольматація пор.
Після завершення глушіння свердловини, про що свідчить відсутність припливу рідини зі свердловини, можна зняти фонтанну ялинку. У свердловинах з високим ризиком вияву фонтанування відразу після зняття фонтанної ялинки і підніманні першої труби на хрестовик трубної головки встановлюють превентор під НКТ, на який встановлюють промивальну головку. Фонтанна ялинка встановлюється в зручному місці в ноги вежі для можливості її швидкого використання в екстренній ситуації можливого фонтанування. У належній готовності до використання повинні знаходитися кріпильні шпильки з гайками, накидні ключі, що герметизують кільця. Центральна засувка в зборі з перехідним фланцем і патрубком для з'єднання з НКТ повинні знаходитися в шурфі поруч з гирлом свердловини. Цей докладний розбір робіт, пов'язаних з підніманням труб у фонтанній свердловині, зумовлюється ступенем високого ризику і відповідальності перед можливим відкритим нерегульованим фонтануванням свердловини з дуже серйозними наслідками, наприклад, пожежа.
Забезпечивши виконання заходів, що попереджують можливе відкрите фонтанування, можна здійснити піднімання труб, а за відсутності у свердловині пакера можна допуском труб зробити промивання свердловини від піщаної пробки.
Відзначимо, що з трьох видів промивання (пряме, зворотне, комбіноване) саме комбіноване промивання було винайдено для умов моря. Його перевага полягає в тому, що воно поєднує перевагу зворотного промивання як швидкісного, з перевагами прямого при промиванні щільних пробок.
При здійсненні промивання свердловин на платформі необхідно забезпечити недопущення скидання вод, що відходять в море. Для цього здійснюється кругова циркуляція промивних вод з осадженням піску в чані-відстійнику.
При ліквідації піщаних пробок у свердловинах з низьким пластовим тиском, коли в процесі промивання можливе поглинання рідини пластом, що призводить до замивання піску назад у пласт, може застосовуватися промивання свердловин аерованою рідиною або піною. Хоч слід зазначити, що ці технології можуть бути здійснені за наявності на платформі компресора або підведеного до платформи газопроводу (повітропроводу) від компресорної станції, розташованої на березі, наприклад, на морських родовищах Піщане - море, Банка Дарвіна.)
Серед робіт з капітального ремонту свердловин потрібно звернути увагу на роботи із звільнення прихоплених у свердловині труб і ловильні роботи з ліквідації обривання труб, витягання насосів, каротажного кабеля тощо. Проведення цих робіт пов'язано з додатковими навантаженнями і вимагає плавного їх прикладання і в жодному випадку не перевищувати допустимих навантажень на платформу, вежу, поліспастну систему. Якщо є деякі сумніви, невпевненість в надійності морської основи, то до проведення цих робіт потрібно здійснити додаткове зміцнення основи (додаткові укосини, забивання дизелем-молотом додаткових паль і приварювання додаткових балок). Якщо додатково зміцнити основу (платформу) неможливо, то від такого виду робіт капітального ремонту потрібно відмовитися.
За достатньої надійності морської основи великі навантаження при звільненні прихоплених в свердловині НКТ надійніше здійснювати використовуючи гідравлічний домкрат, який являє собою два вертикально поставлених циліндри з поршнями, на яких встановлений лафет з отвором для закріплення в ньому клиновими сухарями труб. Піднімання поршнів угору здійснюється подачею масла в циліндри спеціальним насосом. Величина навантаження на труби контролюється тиском у порожнині циліндра домкрата.
У ході проведення робіт з піднімання і опускання труб, особливо на невеликій відстані до сусідніх свердловин куща, хоч і рекомендується прикривати гирло цих свердловин щитами, не можна допускати розгойдування труби, підвішеної на гаку для попередження ударів по комунікаціях сусідніх свердловин.
Питання капітального ремонту свердловин при їх стимулюванні (СКО, ГРП) вже обговорювалися в попередньому викладі.
Особливо важливо звернути увагу на ремонт свердловин при розташуванні гирла свердловин на дні. Оскільки вітчизняного досвіду з цих питань немає, тому варто ознайомитися з досвідом проведення цих робіт на родовищах Північного моря (Англія, Норвегія див., наприклад, [8]).
Свердловини на родовищах Північного моря експлуатуються, головним чином, фонтанним і газліфтним, рідше ЕВН - способами за так званого мокрого закінчення, тобто гирлова арматура знаходиться у водному середовищі.
Досвід освоєння «сухого» закінчення свердловин, коли гирлове обладнання знаходиться в спеціальній капсулі в повітряному середовищі, описується в літературних джерелах з посиланнями на родовища Мексиканської затоки.
При фонтанно-газліфтній експлуатації свердловин потрібне періодичне проведення ремонтних робіт з заміни, перестановки газліфтних, інгібіторних і інших клапанів з використанням канатної техніки. При глибині моря до 40 м для проведення канатних операцій використовується звичайний лубрикатор, який встановлюється (закріпляється) на гирлі свердловини водолазами. Опускання і піднімання пристосування для виловлення і встановлення клапанів проводиться спеціальною лебідкою, встановленою на допоміжному судні, яке знаходиться на плаву над гирлом свердловини. Канат, що опускається у свердловину пропускається через спеціальний пристрій, який компенсує хвильові коливання судна (компенсатор коливання). Недоліки системи: залежність від погодних умов; використання водолазів.
Інший спосіб виконання ремонтних робіт на свердловинах – це використання спеціальних морських суден або напівзануреної експлуатаційної платформи. Судно або експлуатаційна платформа встановлюються над гирлом свердловини на якірну стоянку. Гирло свердловини, розташоване на дні, з'єднують з палубою судна експлуатаційним райзером. За допомогою райзера гирло свердловини виводиться на поверхню.
На судні встановлюється обладнання для проведення ремонтних робіт: невелика бурова вежа з блоком компенсації коливання, лебідкою, ротором, скеровуючими тросами, одним кінцем закріпленими в підводній частині гирла свердловини; системи циркуляції і зберігання бурового розчину; напрям для труб і майданчик для укладання труб у штабелі; гідродинамічна система встановлення судна і анкерно-якірного кріплення; система водолазного забезпечення.
Крім того, на палубі розміщуються котушки для прокладання гнучких викидних ліній, палубний кран, резервуари з кислотою, змішувачі, насоси для нагнітання азоту, блок випробувальних апаратів, установлення для проведення свердловинних досліджень.
Зробивши показ основного обладнання і пристроїв, встановлених на судні, неважко визначити, який обсяг робіт з ремонту свердловин, включно роботи з інтенсифікації видобування, можна виконати з використанням цього судна. Разом з тим, як справедливо вказують автори [8], перед проведенням робіт потрібно оцінювати їх економічну ефективність. Оскільки роботи з використанням судна мають високу вартість, необхідно оцінити окупність витрат на проведення ремонту прибутком від додаткової нафти, отриманої за рахунок ремонту. Це питання особливо актуальне для завершальної стадії розробки родовища, коли свердловини характеризуються низькими дебітами і високою обводненістю продукції. Кількість складних ремонтів у цей період, як показує досвід, зростає.
Закінчуючи короткий огляд методів ремонту морських свердловин, потрібно особливо зупинитися на ліквідації свердловин. Нагадаємо, що причиною ліквідації свердловин може бути: виснаження запасів нафти і газу і відсутність у свердловині інших об'єктів розробки; аварійні свердловини з пошкодженням колони або з аварійними трубами, обводнення свердловини; вихід з ладу гідротехнічних споруд і економічна невиправданість їх відновлення тощо.
Ліквідація свердловин виконується відповідно до плану проведення в них ліквідаційних робіт, узгоджених з нафтогазовидобувним об'єднанням і Держгіртехнаглядом.
План ліквідаційних робіт передбачає проведення у свердловині таких заходів, які б попереджували можливість виходу на поверхню нафти і газу. Крім того роботами, що проводяться, повинні виключатися перетікання рідини і газу між пластами. Підводні свердловини, що ліквідовуються, не повинні створювати перешкод у морському судноплавстві і рибному промислі.
У свердловинах, що ліквідовуються, повинні бути в певному порядку встановлені цементні мости і обладнане гирло свердловини.
Свердловину перед ліквідацією потрібно заповнити буровим розчином з густиною, яка створює на вибої тиск, який перевищує пластовий на 15%.
Якщо свердловина ліквідовується внаслідок зменшення продуктивності, а вгорі продуктивні пласти відсутні, то інтервал продуктивного пласта заповнюється глиною, а вище за інтервал фільтра над продуктивним пластом встановлюють цементний міст на висоту 50 м.
Якщо свердловина ліквідовується внаслідок аварійного стану з трубами, то над кінцем аварійних труб встановлюється цементний міст на висоту не нижчою 100 м.
В усіх свердловинах, що ліквідовуються від гирла на глибину до 50 м, повинен встановлюватися цементний міст.
Якщо ліквідовується свердловина з розташуванням гирла на морській стаціонарній платформі, то планом проведення ліквідаційних робіт передбачається опускання гирла на дно моря з повною його герметизацією спеціальними фланцями.
Якщо гирло свердловини при експлуатації розташовується на дні, то для ліквідації свердловини з гирла видаляються райзери або водоізоляційні колони, а висота колон, які виступають над дном, узгоджується з гідрографічними службами, після чого забезпечується герметичність гирла.
Після завершення ліквідаційних робіт оформляється акт-довідка про їх проведення по свердловині з зазначенням положення цементних мостів і результатів їх випробування, параметрів розчину, яким заповнений стовбур свердловини, розташування гирла і його обладнання, висоти частини гирла, що залишається над дном.
