6. Порядок патентування винаходу, корисної моделі та промислового зразка

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про охорону прав на винаходи та корисні моделі», ст. 11 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки», особа, яка бажає одержати патент подає заявку до уповноваженого для розгляду і проведення експертизи заявок закладу, яким є Укрпатент. Таким чином, першою датою, яка має значення, є дата подання заявки. Вона встановлюється під час проведення формальної експертизи заявки на видачу патенту на винахід, корисну модель та експертизи заявки на видачу патенту на промисловий зразок. Експертиза заявки має статус науково-технічної експертизи та складається з 1) попередньої експертизи, 2) формальної експертизи та, за заявкою стосовно патенту на винахід, 3) кваліфікаційної експертизи.

Під час проведення попередньої експертизи заявка, яка не містить пропозиції заявника щодо віднесення винаходу (корисної моделі) до державної таємниці, розглядається на предмет наявності в ній відомостей, які можуть бути віднесені згідно із Зводом відомостей, що становлять державну таємницю, до державної таємниці.

Під час проведення формальної експертизи: встановлюється дата подання заявки; визначається, чи належить об'єкт, що заявляється, до патентоздатних об'єктів технології, чи не відноситься об’єкт до непатентоздатних об’єктів технології; заявка перевіряється на відповідність формальним вимогам статті 12 Закону України «Про охорону прав на винаходи та корисні моделі» та правилам, встановленим на його основі Установою; документ про сплату збору за подання заявки перевіряється на відповідність встановленим вимогам.

Під час кваліфікаційної експертизи перевіряється відповідність заявленого винаходу умовам патентоздатності – новизні, винахідницькому рівню, промисловій придатносності.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про охорону прав на винаходи та корисні моделі», датою подання заявки на винахід, корисну модель є дата одержання Установою матеріалів, що містять принаймні: 1) заяву у довільній формі про видачу патенту (деклараційного патенту), викладену українською мовою; 2) відомості про заявника та його адресу, викладені українською мовою; 3) матеріал, що справляє враження опису винаходу (корисної моделі), викладений українською або іншою мовою. В останньому випадку для збереження дати подання заявки переклад цього матеріалу українською мовою повинен надійти до Установи протягом 2 місяців від дати подання заявки.

Якщо в матеріалах заявки, що відповідає вимогам ст. 13 Закону України «Про охорону прав на винаходи та корисні моделі», є посилання на креслення, але такого креслення в ній немає, згідно з п. 11 ст. 16 Закону України «Про охорону прав на винаходи та корисні моделі» заявнику надсилається про це повідомлення і пропонується на його вибір надіслати креслення чи вилучити посилання на нього у заявці.

Аналогічно врегульовані відносини щодо визначення дати подання заявки на видачу патенту на промисловий зразок (ст. 12, п. 10, п. 11 ст. 14 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки»).

Юридично значущою датою є дата публікації відомостей про заявку на винахід. Ця дата має значення тільки для заявок на отримання патенту на винахід. У відносинах щодо корисної моделі та промислового зразка публікація відомостей про заявку не проводиться це обумовлюється тим, що розгляд заявок на винахід після їхньої формальної експертизи здійснюють за правилами відстроченої експертизи.

Наступною датою є дата державної реєстрації. Відповідно до ч. 1 ст. 465 ЦК України, майнові права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок є чинними з дати, наступної за датою їх державної реєстрації, за умови підтримання чинності цих прав відповідно до закону.

Державна реєстрація патенту на винахід, корисну модель здійснюється на підставі рішення про видачу патенту. Для державної реєстрації вносяться відповідні відомості до Реєстру. Форма Реєстру та порядок його ведення визначаються в установленому порядку. Одночасно з державною реєстрацією патенту на винахід, корисну модель, відповідно до ст. 23 Закону України «Про охорону прав на винаходи та корисні моделі», Установа публікує у своєму офіційному бюлетені визначені в установленому порядку відомості про видачу патенту (деклараційного патенту). Видача патенту здійснюється Установою у місячний строк після його державної реєстрації (ч. 1 ст. 25 Закону «Про охорону прав на винаходи та корисні моделі»).

Державна реєстрація патенту на промисловий зразок здійснюється одночасно з публікацією відомостей про видачу патенту. Права, що випливають з патенту, діють від дати публікації відомостей про його видачу.

7. Строк дії патенту на винахід, корисну модель, промисловий зразок

Строк дії патенту відраховується від дня подачі заявки і становить: для винаходу – 20 років, корисної моделі – 10 років. Строк дії патенту на промисловий зразок становить 15 років від дати подання заявки до Укрпатенту.

4. Правова охорона засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг.

1. Загальні положення про правову охорону засобів індивідуалізації суб’єктів цивільного обороту, їх товарів і послуг

Виходячи із положень гл. 43 – 45 книги четвертої ЦК України, Закону України «Про охорону знаків для товарів та послуг», та Закону України «Про охорону права на зазначення походження товарів», засоби індивідуалізації мають низку істотних відмінностей у порівнянні з іншими результатами творчої (інтелектуальної) діяльності.

2. Поняття комерційного найменування, торгівельної марки, географічного зазначення.

Поняття комерційного (фірмового) найменування. Відповідно до ст. 90 ЦК України юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності, може мати комерційне найменування. Комерційне найменування надає юридичній особі можливість виступати в цивільному обороті під власним ім'ям. Комерційне найменування – це по суті комерційне ім'я суб'єкта господарювання, нерозривно пов'язане з його діловою репутацією. Крім того, комерційне найменування виконує інформативну функцію, оскільки доводить до відома третіх осіб дані про конкретного суб'єкта господарювання.

Ознаки комерційного найменування: 1) істинність, 2) новизна, 3) постійність комерційного найменування.

Обсяг правової охорони комерційного найменування визначається безпосередньо самим «позначенням», організаційно-правовою формою діяльності юридичної особи та сферою її господарської діяльності.

Поняття торгівельної марки. Відповідно до ст. 492 ЦК України торгівельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які здатні виділити товари (послуги), які проводяться (надаються) однією особою, від товарів (послуг), які проводяться (надаються) іншими особами. Такими позначеннями, можуть бути, зокрема, слова, букви, цифри, малюнок, комбінації кольорів. На підставі ст. 1. Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» торговельна марка – це позначення, по якому товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб.

Торговельні марки слід відрізняти від деяких інших схожих з ними об'єктів права інтелектуальної власності. Так, найближче до торговельних марок подібні фірмові найменування. Труднощі їх розмежування виникають зазвичай тоді, коли має місце частковий збіг окремих елементів фірмового найменування і торговельної марки одного і того ж або різних користувачів.

На відміну від фірмового найменування торговельна марка може існувати не тільки в словесній, але і в іншій формі, зокрема зображувальній, комбінованій і так далі. Крім того, вона підлягає державній реєстрації, носить строковий характер і може бути передана за договором іншим користувачам.

Критерії охороноздатності торговельної марки. Торговельна марка відповідно до ст. 5, 6 Закону України «Про охорону права на знаки для товарів і послуг» повинна відповідати наступним умовам:

• 1. Марка не повинна бути ідентичною або схожою з марками, що набули раніше популярності, з тими ж або подібними товарами (що в принципі можна назвати вимогою про новизну торговельної марки). Новою можна назвати торговельну марку яка за своїм змістом не є ідентичною (тотожною) або схожою з уже відомими торговельними марками. Тотожна (ідентична) торговельна марка – це така марка, яка у всіх своїх істотних елементах в цілому відображає, тобто копіює, вже відоме позначення і при цьому належить до того ж класу товарів незалежно від їх розбіжності в переліку. Схожа торговельна марка – це позначення хоча зовні і має окремі відмінності, але схожа з уже відомими марками до такого ступеня, що здатна викликати ототожнення в сприйнятті потенційних споживачів з оригінальною торговельною маркою.

2. Торговельна марка повинна мати таке позначення (критерій розрізняльної здатності) яке здатне вирізнити, виділити, індивідуалізувати товари, послуги позначені торговельною маркою з-поміж інших однорідних товарів та послуг. Торговельна марка не повинна бути такою маркою, яка повністю і нерозривно зв'язаною своїм змістом з природою виробів, що маркуються. Умови оригінальності марки полягає в тому, що вона не повинна бути описовою і родовою. Описова марка – це позначення, що прямо чи непрямо вказує на об’єкт (вид, якість, кількість, властивості, призначення, цінність тощо), до якого позначення застосовують, за допомогою однієї з характеристик, що його визначає. Родова марка – це позначення, яке впродовж інтенсивного використання в цивільному обігу набула статусу видової назви товару. Торговельна марка і маркований нею товар сприймаються як єдине ціле.

3. Торговельна марка не повинна бути позначенням яке здатне ввести в оману щодо об'єкту маркування, тобто не повинна бути помилковою і обманною. До помилкових марок відносяться позначення які містять неправильні відомості про товар або які не відповідають дійсності. До обманних торговельних марок відносяться такі позначення які прямо або опосередковано містять відомості які, в свою чергу, здатні ввести споживачів в оману щодо товару або його походженні.

4. Правова охорона надається марці, яка не суперечить суспільним інтересам, принципам гуманності і моралі і на який не розповсюджуються підстави для відмови в наданні правової охорони, встановлені Законом «Про захист прав на знаки для товарів і послуг. Крім того, норми Паризької конвенції не допускають використання навіть стилізації державних символів.

Види торговельних марок. Колективні марки. Загальновідомі торговельні марки. Найбільш ефективним і поширеним позначенням для товарів і послуг є словесне зображення. Словесні марки найефективніші через легке сприйняття поглядом, слухом і т.п., вони виразніші, легше запам'ятовуються, вимовляються і перекладаються. Словесні торговельні марки складаються зі словесних елементів (елемента), слів, словосполучень або сполучень слів, цифр.

Зображувальні марки – це торговельна марка, яка складається із зображувальних елементів (композиції ліній, голограм, фігур будь-яких форм та кольорів на площині та у просторі). Ними можуть бути художні, графічні та інші подібні позначення.. Вони в більшості випадків втілені в малюнку, кресленні. Часто це буває результатом образотворчого мистецтва і в такому випадку таке позначення є об'єктом авторського права.

Об'ємні торгові марки – це позначення, що є тривимірним об’єктом, тобто має вигляд фігури або композиції фігур, форма якого безпосередньо не обумовлена його функціональними призначенням. Найчастіше об'ємні торговельні марки повторюють форму самого товару або його упаковку. Найбільш поширеними об'ємними позначенням для товарів є оригінальні упаковки, наприклад, флакони для парфумів або для спиртних напоїв.

Торговельні марки особливого роду. Це можуть бути звукові (музичні фрази, шуми різного походження), світлові, запахи. В Україні такі марки – відповідно до п.1.4. Правил складання, подання та розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знаки для товарів і послуг – реєструються за наявності технічної можливості внесення їх до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг та оприлюднення інформації щодо їх реєстрації.

Комбіновані марки є поєднанням словесних і зображувальних марок, тобто вони складаються з двох частин – слова та малюнку, які мають смислове значення. Зображувальна частина в основному ілюструє словесну частину позначення. Обидві частини, безумовно, повинні бути зв'язані композиційно і сюжетно і складати єдине ціле.

Знаки обслуговування принципово нічим не відрізняються від торговельних марок в точному значенні цього терміну. Вони виконують ті ж функції, повинні відповідати тим же принципам і тим самим вимогам. Знаки обслуговування відрізняються від торговельних марок тільки призначенням – перші повинні відрізняти послуги одних осіб, які їх надають, від таких же послуг інших осіб. Іншими словами, знаки обслуговування пов'язані не з товарами, а з послугами. Вони зафіксовані в ст. 1 (2) Паризької конвенції про охорону промислової власності. По своєму правовому режиму прирівнюються до торговельних марок.

Торговельна марка вважається колективною торговельною маркою, якщо право на неї належить об'єднанню (спілці, асоціації), створення і діяльність якого не суперечить законодавству держави, в якій вона створена, навіть якщо таке об'єднання не є власником промислового або торгового підприємства. Колективна торговельна марка призначена для позначення товарів і послуг членів об'єднання – володільця прав на колективну торговельну марку.

Загальновідомі торговельні марки. Загальновідому торговельну марку можна визначити як марку, що набула завдяки інтенсивному використанню і рекламі широкої популярності (відомості) серед споживачів, як у країні походження, так і за її межами, і символізує високу якість маркованих товарів (послуг), які виробляються (надаються) певною особою.

Правовий режим її полягає у наступному: а) наданні їм переважної охорони без спеціальної реєстрації перед більш пізніми марками даної країни, стосовно до ідентичних чи однорідних товарів; б) наданні можливості анулювати реєстрацію більш пізньої схожої торговельної марки; в) закріпленні за компетентним адміністративним чи судовим органом даної країни вирішення питання про встановлення загальновідомого характеру марки.

Позначення, які не визнаються торговельними марками. Позначення, що заявляються як марки, повинні мати розрізняльну здатність, оскільки тільки за цієї умови вони можуть виконувати функції, що покладаються на них. В зв'язку з цим не реєструються як торговельні марки позначення, які через ті або інші обставини таку здатність не мають. Іншою загальною підставою для відмови в реєстрації марки є необхідність охорони суб'єктивних прав і законних інтересів третіх осіб, яким може бути завдано шкода у разі закріплення за заявником прав на позначення, що заявляється. Причиною відмови в реєстрації також можуть бути міркування охорони публічного порядку і суспільних інтересів, які хоч і не персоніфіковані стосовно окремих осіб, але носять цілком конкретний характер.

До позначень, що не реєструються зважаючи на їх нездатність виконувати функції торговельних марок, відносяться:

1) позначення, що не мають розрізняльну здатність. В даному випадку відсутність у позначення розрізняльної здатності розуміється як відсутність у позначення ознак оригінальності та індивідуальності;

2) позначення, що є державними гербами, прапорами і емблемами, офіційними назвами держав, емблемами, скороченими або повними найменуваннями міжнародних міжурядових організацій, офіційними контрольними, гарантійними і пробірними клеймами, друком, нагородами і іншими відзнаками або схожі з ними до ступеня змішування;

3) позначення, що увійшли до загального вживання як назви товарів певного вигляду. Прикладами можуть є такі словесні позначення, як руберойд, нейлон, целофан, анестезин, новокаїн тощо;

4) позначення, що є загальноприйнятими символами і термінами.

5) позначення, що вказують на вигляд, якість, кількість, властивості, призначення, цінність товару, а також на місце і час їх виробництва і збуту. Такі описові марки складають об'єктивну товарну характеристику виробу і не можуть його індивідуалізувати. Прикладами подібних позначень можуть служити словесні знаки «Elegant», «Premier» і ін.

Виключення розглянутих вище позначень з сфери правової охорони не перешкоджає, проте, їх використанню як складової частини торговельних марок, якщо вони не займають в них домінуючого положення. Але при реєстрації торговельної марки вказується, що такі позначення виключаються з сфери охорони, якщо вони композиційно не пов'язані з іншими елементами, або що торговельна марка охороняється в цілому, без надання окремої охорони вхідним в його композицію позначенням. Виключення з охорони елементів, що не охороняються, але входять до складу торговельної марки, оформляється у вигляді спеціального запису при внесенні марки до Державного реєстру знаків для товарів і послуг, а також при публікації відомостей про реєстрацію торговельної марки в офіційному бюлетені Держдепартаменту.

До позначень, що не реєструються як торговельні марки з міркувань охорони публічного порядку і суспільних інтересів, відносяться:

1) позначення, що є оманливими або здатними ввести в оману споживачів щодо товару або його виробника. Не підлягають, зокрема, реєстрації марки, вигадані, що містять дату заснування фірми або ім'я її засновника, помилкові відомості про якості або властивості товару, місце його походження тощо;

2) позначення, що суперечать за своїм змістом суспільним інтересам, принципам гуманності і моралі. До цієї категорії марок відносяться, зокрема, малюнки порнографічного характеру, образливі написи, войовничі або расистські заклики і гасла тощо;

До позначень, які не можуть бути зареєстровані як торговельна марка з огляду на те, що це порушувало б права і законні інтереси третіх осіб, відносяться:

1) позначення, які є тотожними або схожими до ступеня їх змішування з тими, що вже охороняються на території України торговельними марками, найменуваннями місць походження товару зареєстрованими в установленому порядку. Наприклад, правом на включення в торговельну марку найменувань типу «київський», «кримський», «карпатський» і тому подібне мають лише заявники, місце виробництва товарів яких знаходиться в даному населеному пункті або місцевості;

2) позначення, що відтворюють відомі на території України комерційні (фірмові) найменування (або їх частину), а також промислові зразки, що належать іншим особам;

3) позначення, які відтворюють назви відомих в Україні творів науки, літератури і мистецтва або персонажі і цитати з них, твори мистецтва або їх фрагменти без згоди особи, якій належать авторські права;

4) позначення, що відтворюють прізвища, імена, псевдоніми і похідні від них, портрети і факсиміле відомих осіб без згоди таких осіб, їх спадкоємців, відповідного компетентного органу або найвищого законодавчого органу країни, якщо ці позначення є надбанням історії і культури України.

Обсяг правової охорони торговельної марки. Обсяг правової охорони, що надається, визначається зображенням марки та переліком товарів і послуг, внесеними до Реєстру, і засвідчується свідоцтвом з наведеними у ньому копією внесеного до Реєстру зображення знака та переліком товарів і послуг.

Поняття та ознаки географічного зазначення. Правова охорона географічного зазначення регулюються гл. 45 ЦК України та Законом України «Про охорону прав на зазначення походження товарів».

Географічне зазначення походження товару – це термін, що охоплює такі поняття як:

1) просте зазначення товару. Дане позначення дає лише уявлення про дійсне місце походження товару (зроблено в Україні), тобто констатує факт виробництва товару в певній географічній місцевості;

2) кваліфіковане зазначення місця походження товару:

– найменування місця походження товару, тобто географічна назва країни, населеного пункту, місцевості або іншого географічного об'єкту, використовуване для позначення товару, особливі властивості якого виключно або головним чином визначаються характерними для даного географічного місця природними умовами або об'єднанням цих природних умов з характерними для даного географічного місця людським чинником. Воно виділяє в масі товарів тих, хто володіє особливими (специфічними) властивостями, обумовленими виключно або переважно географічним середовищем даної місцевості, її природними або людськими чинниками.

– географічне зазначення походження товару – це назва географічного місця, яке вживається як позначення в назві товару, який походить з цього географічного місця і має певні якості, репутацію або інші характеристики, які в основному обумовлені характеристиками даного географічного місця, природними умовами або людським чинником, або об'єднанням цих природних умов і людським чинником.

Географічне зазначення ідентифікує географічний район, в якому розташовано одне або декілька підприємств, які виготовляють певний вид продукції щодо якої застосовується географічна вказівка.

Різниця між найменування місця походження товару та географічне зазначення походження товару полягає в тому, що найменування місця походження товару передбачає пряму залежність особливих властивостей товару, що походить із зазначеного географічного місця, від природних умов чи людського фактора або поєднання природних умов і людського фактора, характерних для даного географічного місця. В той же час географічне зазначення походження товару передбачає, що природними умовами чи людським фактором, характерним для даного географічного місця, або їх поєднанням зумовлюються не особливі властивості товару, а лише певні якості, репутація або інші характеристики.

Критерії охороноздатності географічного зазначення. Правова охорона простого зазначення походження товару полягає у недопущенні використання зазначень, що є неправдивими (оманливим) чи такими, що вводять споживачів у оману щодо справжнього географічного місця походження товару.

Правова охорона надається назві місця походження товару, щодо якої виконуються такі умови (ч.3 ст. 7 Закону «Про охорону прав на зазначення походження товарів»): а) вона є назвою географічного місця, з якого даний товар походить; б) вона вживається як назва даного товару чи як складова частина цієї назви; в) у вказаному цією назвою географічному місці об'єктивно існують характерні природні умови чи поєднання характерних природних умов і людського фактора, що надають товару особливих властивостей порівняно з однорідними товарами з інших географічних місць; г) позначуваний цією назвою товар має відповідні властивості, що виключно або головним чином зумовлені характерними для даного географічного місця природними умовами чи поєднанням цих умов з характерним для даного географічного місця людським фактором; д) виробництво (видобування) і переробка позначуваного цією назвою товару здійснюються в межах зазначеного географічного місця.

Незалежно від цих умов назва географічного місця вважається назвою місця походження товару у разі, коли сировина для виробництва товару походить з іншого географічного місця, ніж географічне місце виробництва товару, якщо географічне місце виробництва (видобування) сировини визначене, існують спеціальні умови виробництва такої сировини та встановлено контроль за їх дотриманням.

Правова охорона надається географічному зазначенню походження товару, щодо якого виконуються такі умови (ч.4 ст.7 «Про охорону прав на зазначення походження товарів»):

а) воно є назвою географічного місця, з якого даний товар походить;

б) воно вживається як назва даного товару чи як складова частина цієї назви;

в) у вказаному цією назвою географічному місці наявні характерні умови та/або людський фактор, що надають товару певних якостей чи інших характеристик;

г) позначуваний цією назвою товар має певні якості, репутацію чи інші характеристики, в основному зумовлені характерними для даного географічного місця природними умовами та/або людським фактором;

д) хоча б основна складова позначуваного цією назвою товару виробляється та/або переробляється в межах зазначеного географічного місця.

Правова охорона може бути надана однаковим зазначенням походження товару, що використовуються для позначення різних за властивостями однорідних товарів, за умови забезпечення при використанні цих зазначень відмінностей, достатніх для запобігання введенню в оману споживачів щодо дійсної ідентифікації товарів.

Правова охорона надається омонімічним зазначенням походження товару за умови забезпечення запобігання введенню в оману споживачів щодо дійсної ідентифікації товару, географічного місця походження товару або його меж.

Фактично вищеназвані умови можна звести до трьох основних, якими є:

1. Географічне зазначення повинно містити пряму або опосередковану вказівку на те, що товар походить з конкретної країни, області або місцевості. Географічне зазначення може включати повну або скорочену офіційну назву географічного об'єкту – країни, населеного пункту, місцевості. Важливо, що б географічна вказівка асоціювалася у споживачів з певним місцем походження товару.

2. Наявність у товару особливих властивостей, цінних з погляду споживача, що підвищують конкурентоспроможність товару на ринку однорідних товарів.

3. Повинен існувати постійний зв'язок між властивостями товарів і умовами виробництва в даній географічній місцевості. Специфічні властивості, які очікує споживач від товару, позначеного прив'язкою до певного географічного об'єкту, мають носити стабільний, стійкий і відомий характер. Як правило, вони визначаються особливими природними умовами географічного середовища (закарпатський чай, кримське вино і т. п.) і (або) професійним досвідом і традиціями виробництва виробників товару, що проживають в даній місцевості (коломийська крашанка, вологодські мережива і т. п).

На якісні характеристики, окрім технічного рівня, технології, якості матеріалів, впливають ще й і інші чинники, які часто не залежать від технічного рівня виробництва або будь-яких інших умов виготовлення товару. Такими додатковими чинниками, які зумовлюють значною мірою якісні та інші характеристики товару, можуть бути певні властивості того або іншого географічного району. Це можуть бути різноманітні чинники – вода, повітря, ґрунт, кліматичні, гідрологічні та інші умови.

Так, певні сорти вина можна отримувати з винограду, який вирощується тільки в конкретній місцевості (молдавське вино, кримське вино), на виробництво пива впливає цілий ряд властивостей даного географічного району – вода, ячмінь, хміль і тому подібне («Чернігівське пиво», «Славутич»). Тканина певного сорту може бути виготовлена тільки з бавовна овець певної породи, яка вирощується в певній місцевості. Це природні чинники географічного району, які можуть зумовлювати певні якісні показники вироблюваного товару (мінеральна вода «Миргородська», «Моршинська»). Але на якісні характеристики товару можуть впливати також і люди – виробники цього товару. Третій напрям впливу на конкурентоспроможність товару – це об'єднання географічного чинника з людським. Об'єднання місцевого чинника з людським дає високий ефект, підвищує конкурентоспроможність товару. Особливості людського чинника можуть полягати в традиціях, технологіях виробництва, що зберігаються в даній місцевості, передачі майстерності з покоління в покоління і т. п.

Види географічного зазначення:

З самої суті даного об'єкту витікає, що він може бути виражений переважно в словесній формі. Це може бути назва:

• країни (український, швейцарський);

• населеного пункту (харківський, київський);

• місцевості (балтійський, чорноморський, слобідський);

• інший географічний об'єкт (уральський, сибірський), який може бути офіційним (Санкт-петербурзький) або неофіційним (Пітерський), повний (Івано-Франківський) або скороченими (Асканія)

• сучасним (Харківський) або

• історичним (Ленінградський, Коньяк, Гжель, Юзівка).

Останнім часом відстежується практика широкого застосування і образотворчого позначення як географічного позначення. Наприклад, зображення Софійського собору або Лаври для товарів, що походять з Києва, Кремля для Москви або Тауерського мосту для Лондона.

Обсяг правової охорони географічного зазначення визначається характеристиками товару (послуги) і межами географічного місця його (її) походження, зафіксованими державною реєстрацією права інтелектуальної власності на географічне зазначення.

Позначення, які не визнаються географічними зазначеннями (ст. 8 Закону «Про охорону прав на зазначення походження товарів»), які суперечать публічному порядку, принципам гуманності та моралі:

• не відповідає умовам надання правової охорони географічному зазначенню;

• суперечить суспільному порядку, принципам гуманності та моралі

• є видовою назвою товару;

• правильно вказують на географічне місце виготовлення товару, але створюють у споживачів помилкове уявлення про те, що товар виготовлено в іншому географічному місці;

• є назвою сорту рослини чи породи тварини і тому здатне ввести в оману споживачів щодо дійсного походження товару;

• є тотожним або схожим настільки, що його можна сплутати із знаком для товарів і послуг, права на які визнані в Україні, якщо зважаючи на репутацію, відомість і тривалість використання цього знака така правова охорона може ввести в оману споживачів щодо ідентичності товару.

Не надається кваліфікованому зазначенню походження товару, пов'язаному з географічним місцем в іноземній державі, якщо права на це зазначення або інше позначення, що за своїм змістом відповідає поняттю кваліфікованого зазначення походження товарів, не охороняються у відповідній іноземній державі.