3. Суб’єкти засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг

Суб’єктом права на комерційне найменування може бути юридична особа, яка є суб’єктом підприємницької діяльності.

Комерційне (фірмове) найменування за своєю природою покликане ідентифікувати юридичну особу, тому належати дане право може тільки юридичній особі. Крім того, виходячи із змісту ст. 90 ЦК України можна зробити висновок, що це повинна бути тільки комерційна юридична особа. Причому мова йде про самостійних суб'єктів підприємницької діяльності, а не про його підрозділи: представництва і філії юридичної особи ідентифікуються в економічному обороті як сама юридична особа.

Не можуть бути суб'єктами права на фірмове найменування: об'єднання осіб, зв'язані між собою договором про спільну діяльність; некомерційні установи (їх індивідуалізація в обороті забезпечується за допомогою офіційного найменування, яке повинне містити вказівку на їх організаційно-правову форму і бути відображено в їх засновницьких документах); фізичні особи (їх індивідуалізація забезпечується за допомогою прізвища, власного імені та по батькові).

Суб’єкти права на торговельну марку. Закон «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» встановлює, що марка може бути зареєстрованою на ім’я юридичної особи, а також на фізичну особу, що здійснює підприємницьку діяльність (ч. 3 ст. 2). Що стосується юридичних осіб, то право на торговельну марку можуть набувати, природно, ті з них, які виготовляють, займаються їх реалізацією, ремонтом, здійснюють їх сервісне обслуговування і т. п.,а також надають споживачам послуги. Фізичні особи можуть стати володільцями торговельної марки, якщо вони займаються підприємницькою діяльністю без утворення юридичної особи. Іноземні юридичні і фізичні особи набувають право на торговельні марки в Україні на тих же умовах і в тому ж порядку, що і українські підприємці.

Суб'єктами права (ст. 502 ЦК України, ст. 9 Закону «Про охорону прав на зазначення походження товарів») на географічне зазначення є виробники товару, асоціації споживачів, інші особи, визначені законом.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про охорону прав на зазначення походження товарів» право на реєстрацію права інтелектуальної власності на географічне зазначення мають: 1) особа чи група осіб, які в заявленому географічному місці виробляють товар, особливі властивості, певні якості, репутація або інші характеристики якого пов'язані з цим географічним місцем (виробники товару); 2) асоціації споживачів; 3) установи, що мають безпосереднє відношення до вироблення чи вивчення відповідних продуктів, виробів, технологічних процесів або географічних місць.

4. Зміст майнових прав на комерційне (фірмове) найменування

Суть права на комерційне найменування полягає в гарантованій юридичній особі можливості виступати в цивільному обороті під власним комерційним найменуванням (ст. 490 ЦК України). Майнові права на комерційне найменування є: 1) право на використання комерційного найменування; 2) право перешкоджати іншим особам неправомірно використовувати комерційне найменування, у тому числі і забороняти таке використання; 3) інші майнові права, передбачені законом.

Поняття використання комерційного найменування. Під своїм комерційним найменуванням юридична особа приймає участь у цивільному обороті, укладає цивільно-правові угоди, здійснює інші юридичні дії щодо реалізації майнових прав, захищає свої порушені майнові права або права, що оспорюються. Суб'єкти, яким належать виключні майнові права на комерційні (фірмові) найменування, можуть розміщувати свої комерційні найменування на вивісках, бланках, рахунках, прейскурантах, у публікаціях рекламного характеру, оголошеннях, анотаціях тощо.

Правоволоділець комерційного (фірмового) найменування має право перешкоджати іншим особам неправомірно його використовувати, в тому числі забороняти незаконне використання. Під неправомірним використанням комерційного (фірмового) найменування іншими особами розуміють різні форми участі в цивільному обороті під чужим комерційним найменуванням. Право перешкоджати неправомірному використанню та забороняти таке використання зазвичай реалізується шляхом подання до суду позову щодо припинення дій, які порушують виключні майнові права на комерційне найменування, та відшкодування збитків, що були їй завдані цими діями.

На відміну від майнових прав інтелектуальної власності на інші об'єкти права інтелектуальної власності, які згідно з чинним законодавством України можуть бути вільно надані їх володільцем за договором іншій особі, виключні майнові права на комерційне найменування належать до невідчужуваних прав і можуть бути передані іншій особі разом із цілісним майновим комплексом особи, якій ці права належать, або його відповідною частиною. Це положення передбачено ч. 2 ст. 191 ЦК України.

Майнові права, які випливають із свідоцтва на торгівельну марку, знак для послуг та географічне найменування місця походження товару. В Цивільному кодексі України передбачено лише виключні майнові права на торговельну марку. На думку законодавця особисті немайнові права на торговельну марку взагалі не виникають. Відповідно до ст. 495 ЦК України майновими правами на торговельну марку є: 1) право на використання торговельної марки; 2) виключне право дозволяти використання торговельної марки; 3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню тор­говельної марки, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Використання торговельної марки в цивільному обороті повинно бути добросовісним. За загальним правилом марка вважається використаною, якщо її застосовано у формі та у вигляді марки, яка була зазначена в заявці, а також у формі, яка відрізняється від зареєстрованої марки лише окремими елементами, і якщо це не змінює в цілому відмінність марки.

При використанні торговельної марки правоволоділець має право проставляти поряд із торговельною маркою попереджувальне маркування, яке вказує на те, що виключні права на цю торговельну марку зареєстровані в Україні. Таке маркування дає змогу виділити торговельну марку з-поміж інших позначень, якими маркується товар. Також, завдяки попереджувальному маркуванню можна встановити факт належності виключних прав на торговельну марку іншій особі.

Правоволоділець сам обирає вид і форму попереджувального маркування. Тому воно може містити пряму вказівку на те, що певне позначення є торговельною маркою, права на яку зареєстровані, наприклад, містити слова «зареєстрована торгівельна марка», «ТМ» або у вигляді скорочення – велика латинська буква ® у колі.

Поняття використання кваліфікованого географічного зазначення. Права, які випливають із реєстрації кваліфікованого зазначення походження товару і/або права на його використання, діють від дати їх реєстрації.

Правоволоділець свідоцтва має право: а) використовувати зареєстроване кваліфіковане зазначення походження товару;б) приймати заходи щодо заборони використання кваліфікованого зазначення походження товару особами, які не мають на це права;в) вимагати від осіб, які порушили права, припинення цих порушень і відшкодування матеріальної і моральної шкоди у встановленому законом порядку.

Використанням зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару визнається: а) нанесення його на товар або на етикетку;

б) нанесення його на упаковку товару, застосування в рекламі; в) запис на бланках, рахунках і інших документах, які супроводжують товар.

Правоволоділець має право наносити поряд з кваліфікованою вказівкою походження товару попереджувальне маркування для інформації про те, що це зазначення зареєстровано в Україні. У якості попереджувального маркування назви місця походження товару застосовується обведене колом абревіатура (НМП). Замість цього маркування або разом з ним може наноситися текст: «Зареєстрована в Україні назва місця походження товару».

Для попереджувального маркування географічного зазначення походження товару застосовується обведена колом абревіатура (ГЗП). Замість цього маркування або разом з ним може наноситися текст: «Зареєстроване в Україні географічне зазначення походження товару».

Володілець свідоцтва не має права: а) видавати ліцензію на використання кваліфікованого зазначення походження товару; б) забороняти (перешкоджати) спеціально уповноваженим органам здійснювати контроль за наявністю в товарі особливих властивостей і інших характеристик, на підставі яких зареєстроване кваліфіковане зазначення походження товару та/або право на його використання.

Володілець свідоцтва зобов'язаний забезпечувати відповідність якості, особливих властивостей і характеристик товару, що виготовляється, їх опису в Реєстрі.

Правоволоділець свідоцтва може поміщати позначення, що охороняється, на товарі, упаковці, в рекламі, проспектах, рахунках, бланках і іншій документації, пов'язаній з введенням товару в цивільний оборот.

Право використовувати зазначення географічного об'єкту не можна надавати за договором. Будь-яка особа, яка побажає скористатися зареєстрованим зазначенням місця походження товару, зобов'язана звернутися безпосередньо за отриманням дозволу (свідоцтва) в Держдепартамент, і підтвердити, що її товар має особливі властивості.

Особа, що не має такого свідоцтва, не може використовувати зареєстроване зазначення місця походження товару, навіть якщо використовується тільки позначення, що супроводжується словами «рід», «тип», «імітація» і тому подібним, і повідомляє про справжнє місце виробництва товарів («вино, аналогічне шампанському», «вода типу Миргородської»). Також є неприпустимим використання зазначення в перекладі або використання схожого позначення для однорідних товарів (якщо таке позначення здатне ввести споживачів в оману щодо місця походження і особливих властивостей товару).