- •Методологія науки та методологія і організація наукових досліджень як самостійні дисципліни.
- •2. Предмет, завдання і структура курсу методології юридичних досліджень.
- •3.4 Місце методології юридичних досліджень серед інших навчальних дисциплін.
- •5. Наукознавство
- •6. Предмет філософії науки
- •7.Поняття науки- основні підходи до розумінння
- •8.Функції науки
- •Історія розвитку науки та основні напрями філософії науки
- •Предмет та структура юридичної науки
- •Поняття наукової традиції
- •Місце юридичної науки в системі наукових знань
- •13. Поняття та види пізнання
- •14. Поняття наукового пізнання
- •15. Структура наукового пізнання.
- •16.Форми наукового пізнання
- •17. Стилі, норми, ідеали наукового пізнання
- •18. Поняття наукової раціональності
- •19. Типологія наукової раціональності. 20. Особливості класичного, некласичного і пост класичного типів наукової раціональності
- •22.Методологія в системі філософського знання
- •23. Онтологічний та гносеологічний аспекти визначення поняття методології
- •24. Поняття наукового методу
- •25. Прийом, спосіб, засіб, інструмент наукового пізнання.
- •26. Методологічний підхід
- •27. Співвідношення теорії та методу.
- •28. Поняття типології та класифікації
- •29. Критерії класифікації наукових методів
- •30. Види класифікації наукових методів
- •31. Класифікація та характеристика наукових методів за сферою дії та ступенем загальності
- •1) Філософські методи та їх роль у науковому пізнанні
- •2) Загальнонаукові методи дослідження
- •3) Часткові методи наук (внутрішньо- та міждисциплінарні)
- •37. Діалектичний підхід в юридичній науці.
- •38. Формально-юридичний підхід в юридичній науці. Позитивізм та правовий позитивізм.
- •39. Історичний підхід в юридичній науці.
- •40. Критичний та аксіологічний підхід в юридичній науці.
- •41. Соціологічний підхід в юридичній науці
- •42. Герменевтичний підхід
- •43. Феноменологічний підхід
- •44. Синергетичний та системний підходи
- •45. Організація наукової діяльності в Україні
- •46. Статус науковця
- •47. Університет як суб’єкт наукової діяльності
- •48. Державна екзаменаційна комісія
- •49. Спеціалізована вчена рада
- •50.Поняття та види наукових студентських робіт
- •51.Структура магістерської роботи
- •52.Правила оформлення магістерської роботи
- •53.Процедура підготовки та захисту магістерської роботи
Поняття наукової традиції
Наукова традиція - це система канонізованих, загальноприйнятих знань, норм і ідеалів наукового пізнання. У певному сенсі це конвенція, загальноприйнятий договір між вченими щодо адекватності тієї чи іншої теорії, правил і норм наукового пізнання.
Засновником вчення про наукові традиції є Т. Кун. Традиційна наука називається в його концепції "нормальною наукою", яка представляє собою "дослідження, міцно спирається на одне або кілька минулих досягнень, які протягом деякого часу визнаються визначеним науковим співтовариством як основа для розвитку його подальшої практичної діяльності ".
Т. Кун показав, що традиція є не гальмом, а навпаки, необхідною умовою швидкого накопичення наукових знань. "Нормальна наука" розвивається не всупереч традиціям, а саме в силу своєї традиційності. Традиція організовує наукове співтовариство, породжує "індустрію" виробництва знань.
Предмет та структура юридичної науки
Предмет юридичної науки — об'єктивні властивості права і держави в їх поняттєво-юридичному розумінні та вираженні, загальні та окремі закономірності виникнення, розвитку і функціонування держави і права в їх структурній багатоманітності. Якщо предмет юридичної науки — це поняття права в усіх аспектах його теоретико-пізнавального прояву і вираження, то предмет кожної окремої юридичної науки — якийсь певний елемент юридичної дійсності. Як і будь-яку науку, юриспруденцію з-поміж інших суспільних наукових дисциплін вирізняє своєрідність її предмета, тобто тих особливих закономірностей, об'єктивних законів, що нею вивчаються. Таким предметом виступають специфічні закономірності права і держави (державно-правові закономірності). Державно-правова закономірність — це об'єктивний, необхідний, суттєвий, для певних умов загальний і сталий зв'язок державно-правових явищ між собою, а також з іншими соціальними феноменами, який безпосередньо обумовлює і впроваджує якісну визначеність цих явищ, що проявляється в їхніх юридичних властивостях
Структуру юриспруденції складають різноманітні юридичні науки:
історико-теоретичні науки (теорія права і держави, історія держави і права, історія вчення про державу і право, філософія права і соціологія права й ін.);
науки управлінського циклу (конституційне право, теорія управління, адміністративне право й ін.);
цивілістичні науки (цивільне право, цивільний процес, арбітражний процес, сімейне право та ін.);
криміналістичні науки (кримінальне право, кримінальний процес, виправно-трудове право й ін.);
прикладні науки (судова медицина, судова психологія, судова бухгалтерія й ін.).
Особливістю юридичної науки у порівнянні з іншими гуманітарними науками є те, що вона має прикладний характер, покликана обслуговувати практичні потреби правового регулювання суспільних відносин, сприяти удосконаленню законодавства і правової практики. Тому юридичні наукові знання відрізняються конкретністю, точністю, виражаються в логічно пов'язаних, формалізованих поняттях, категоріях, наукових конструкціях.