9. Місце юридичної науки в системі наукових знань

Усі науки, що вивчають суспільні відносини, виділяють в самостійну групу, яку, як правило, називають "суспільними" або "соціальними" науками.

Класифікація соціальних наук:

• соціально-філософські;

• економічні;

• соціологічні;

• політичні;

• історичні;

• юридичні;

• соціально-психологічні.

Навряд чи в когось виникнуть сумніви, що держава і право за своєю природою та функціональним призначенням є соціальними явищами. Очевидно, що держава і право - це не просто соціальні явища, вони виступають однією із центральних системо утворюючих соціальних інституцій в структурі сучасного суспільства. Можливо через це, держава і право вивчається майже всіма соціальними науками як об'єкт. З огляду на це юридичні науки слід віднести до соціальних наук.

При цьому необхідно враховувати, що на відміну від усіх інших суспільних наук юридичні науки вивчають державу і право із чітко визначеними цілями і завданнями прикладного характеру. Згадані цілі завдань можна умовно поділити на дві групи:

1) формування системи правових приписів і механізму їх реалізації для забезпечення процесу функціонування суспільства, його інститутів (у тому числі держави в цілому, її окремих частин);

2) забезпечення певних форм соціальної поведінки соціальних суб'єктів шляхом реалізації відповідних юридичних механізмів.

Обидві групи цілей та завдань перебувають у тісному взаємозумовлюючому зв'язку й залежності. З одного боку, без певних, визначених форм поведінки з боку соціальних суб'єктів (різновидом яких є держава в цілому і її окремі інститути) важко очікувати функціонування державного механізму в контексті соціальних процесів, які протікають в суспільстві, а з другого - без наявності та певним чином функціонуючого суспільного механізму (у тому числі державно-правового) навряд чи слід очікувати формування певних форм поведінки соціальних суб'єктів.

Таким чином, характерною особливістю юридичних наук є те, що вони безпосередньо пов'язані з державно-правовою практикою і покликані забезпечити оптимізацію управління суспільством через державно-правові механізми. Інакше кажучи, юридичні науки - це фундамент юридичної та державної практики. Згідно з цим, вислів про те, що "жодне питання науки і практики не може бути вирішеним на рівні сучасних вимог без теоретичної грамотності", є правильним.

Водночас соціальні науки (включаючи й юридичні науки) досить тісно пов'язані між собою. Це зумовлено, по-перше, повним або частковим збіганням об'єктів згаданих наук, по-друге (як наслідок першого) однорідністю і тісним взаємозв'язком знання, яке циркулює в окремих соціальних науках. Відмічаючи цю обставину, П. Недбайло писав, що юридична наука вивчає державу і право "спираючись при цьому на інші суспільні науки". Схожий стан речей, з одного боку, полегшує формування більш істинних наукових гіпотез, теорій і т. д., а з другого - перешкоджає вирішенню питання про розмежування одних соціальних наук від інших.

Таким чином, як бачимо, юридичні науки є складовою невід'ємною частини соціального знання, однак такої частини, яка має свої специфічні та достатньо відокремлені цілі, завдання та функції.

З огляду на це, можна виділити такі основні проблеми, які виникають у процесі становлення ролі і місця юридичних наук у системі соціального знання:

• проблема співвідношення соціальних (у тому числі політичних) і юридичних наук;

• проблема співвідношення державознавчих і юридичних наук;

• виявлення та формулювання цілей, завдань та функцій юридичного знання у контексті цілей, завдань та функцій соціального знання;

• проблема теоретичного і практичного знання в юридичних науках тощо.