3. Форми запису алгоритму
Алгоритми можна описувати за допомогою слів, спеціальних мов, використовуючи спеціальні формули, таблиці, графіки, блок-схеми та інші засоби. Алгоритм записується засобами мови, зрозумілої виконавцю. Для людини – це природна мова. Для комп’ютера мова складається з нулів та одиниць. Використання такої мови для складання програм є неефективним.
Тому використовуються спеціальні мови – мови програмування. Мова програмування дозволяє записувати команди у такій формі, щоб їх можна було автоматично замінити на машинні коди. Це перетворення здійснюється автоматично за допомогою спеціальних програм-перекладачів, які називаються трансляторами.
Самий наочний спосіб запису алгоритму — блок-схема.
Блок-схема — це послідовність блоків, з’єднаних лініями передачі (гілками).
Блоки — це геометричні фігури, кожна з яких означає певну дію.
Найбільш уживаними блоками є наступні:
Найменування |
Позначення |
Функція |
Блок початок-кінець (пуск-зупинка) |
|
Елемент відображає вихід у зовнішнє середовище та вхід із зовнішнього середовища (найчастіше – початок та кінець програми). Всередині фігури записується відповідна дія. |
Блок дії |
|
Виконання однієї або кількох операцій, обробка даних довільного виду. Всередині фігури записують безпосередньо самі операції, наприклад, операцію присвоєння: a = 10*b + c. |
Логічний блок (блок умови) |
|
Відображає рішення або функцію перемикального типу з одним входом і двома чи більше альтернативними виходами, з яких тільки один може бути вибраний після обчислення умов, визначених всередині цього елемента. Вхід в елемент позначається лінією, що входить зазвичай у верхню вершину елемента. Якщо виходів два або три, то кожний вихід позначається лінією, що виходять з решти вершин (бокових та нижньої). Якщо виходів більше трьох, то їх слід показувати однією лінією, що виходить з вершини елемента, яка потім розгалужується. Відповідні результати обчислень можуть записуватись поруч з лініями, що відображають ці шляхи. |
Визначений заздалегідь процес |
|
Відображає виконання процесу,що складається з однієї або кількох операцій, який визначений в іншому місці програми (в підпрограмі, модулі). Всередині символу записують назву процесу і дані, що в нього передаються. Наприклад, виклик процедури або функції. |
Дані (введення-виведення) |
|
Перетворення даних у форму, придатну для обробки (введення) або відображення результатів обробки (виведення). |
Межа циклу |
|
Символ складається з двох частин − відповідно, початок і кінець циклу. Операції,що виконуються всередині циклу, розміщуються між ними. Умови циклу записуються всередині символу початку або кінця циклу − в залежності від типу організації циклу. Часто для зображення на блок-схемі циклу замість даного символу використовують символ умови, вказуючи в ньому рішення, а одну з ліній виходу замикають вище в блок-схемі (перед операціями циклу). |
З’єднувач |
|
Символ відображає вхід в частину схеми і виходу з іншої частини цієї схеми. Використовується для обриву лінії і продовження її в іншому місці (для запобігання зайвих перетинів або дуже довгих ліній, а також, якщо схема складається з кількох сторінок). З’єднувальні символи повинні мати однакові (при тому унікальні) позначення. |
Коментар |
|
Використовується для більш детального опису кроку, процесу або групи процесів. Опис поміщається з боку квадратної дужки і охоплюється нею по всій висоті. Пунктирна лінія йде до описаного елементу. Також символ коментаря слід використовувати в тих випадках, коли об'єм тексту, що поміщається всередині символу, перевищує розмір самого цього символу. |
