31.Визначте основні чинники виникнення та розвитку злочинної спрямованості у неповнолітніх

До загально-соціальних причин та умов, які сприяють поширенню злочинності неповнолітніх, належать:

значний розрив у матеріальному забезпеченні дітей, вихідців із різних соціальних груп (соціальне розшарування);

бездоглядність як відсутність належного контролю з боку сім'ї та освітніх установ за поведінкою, зв'язками, проведен­ням часу неповнолітніх. Вона відзначається в 4/5 випадків злочинів неповнолітніх;

безпритульність неповнолітніх потерпілих, яка сприяє створенню ситуації та приводів для злочинів;

низький рівень роботи освітніх установ (формалізм, нечесність, непрофесіоналізм, нехтування індивідуальним під­ходом до виховання та навчання тощо);

розпад системи працевлаштування підлітків;

відсутність достатньої мережі клубних, спортивних і громад­ських установ для підлітків;

проникнення в середовище молоді стандартів буденної по­ведінки, не сумісних з ціннісними орієнтаціями нашого суспіль­ства (культ сили, жорстокості, культ наркотиків, сексу тощо);

тривала відсутність занять у неповнолітніх, які залишили навчання, також зумовлює виникнення антигромадських по­глядів і звичок, які можуть реалізуватися в ситуативних зло­чинах або спричинити входження до злочинної групи;

збільшення частки дітей і підлітків з відставанням в інте­лектуальному, вольовому та психічному розвиткові.

Фактори, пов'язані з близьким оточенням неповно­літніх:

незадовільні умови виховання в сім'ї. Істотні дефекти сімейного виховання наявні в більшості випадків негативного формування особи та подальшого переходу на злочинний шлях конкретних підлітків. У 30-40 % випадків злочинів неповно­літніх відмічається негативний уплив з боку батьків та інших старших членів сім'ї;

відсутність (тимчасова чи тривала) в батьків можливості забезпечувати мінімально необхідні потреби дітей. Близько ЗО млн. громадян мають прибутки нижчі від прожиткового мінімуму. У таких родинах виникають настрої безнадійності, соціальної заздрості й озлобленості через важке матеріальне становище. За відсутності соціальної підтримки ці обставини формують мотивацію злочинів - крадіжок, хуліганства та ін.;

негативний уплив найближчого оточення - побутового, навчального, виробничого, як однолітків, так і дорослих. Негативно вплинути на поведінку підлітка можуть певні ситуа­ції, що породжують у нього неправильне уявлення про до­пустимість і безкарність злочинних дій, котрі свідчать про роз­рив між словами та вчинками самих вихователів тощо;

підбурювання з боку дорослих злочинців, що стається в ЗО % випадків. Нерідко така ситуація пов'язана з попереднім втягненням у пияцтво, азартні ігри, інші форми до злочинної антигромадської поведінки в поєднанні з пропагандою "пере­ваг" життя злочинців.

32.Дайте характеристику механізмам формування злочинної поведінки неповнолітніх

Мотивація включає в себе процес виникнення, формування мотиву злочинної поведінки і його цілі. Мотив поведінки - це внутрішнє спонукання до дії, бажання, яке визначається потребами, інтересами, почуттями, що виникли і загострилися під впливом зовнішнього середовища та конкретної ситуації. Слідом за мотивом формується мета як передбачуваної і бажаний результат певного діяння.

При прийнятті рішення про вчинення злочину відбувається прогнозування можливих наслідків реалізації виникла бажання, планування поводження з урахуванням реальної обстановки, власних можливостей та інших обставин, що а також вибір засобів.

Після того як у людини під впливом ситуації і наявних потреб, інтересів, почуттів виникла установка на певну поведінку, наступає деяка затримка. Як правило, людина не діє одразу у відповідності з цією установкою, що а співвідносить її до існуючих в суспільстві моральними, правовими і іншими нормами, з громадським і груповим

думкою, з думкою близьких осіб. Крім того, він враховує об'єктивні чинники, зокрема стан зовнішнього соціального контролю (систему охорони об'єкта або стан обліку на підприємство і т. п.). Приймається до уваги також практика виявлення, припинення злочину, покарання винних. При цьому зважуються можливі вигоди і втрати від злочину. Якщо, наприклад, мова йде про розкрадання великої суми грошей, а можливе покарання - це штраф в набагато меншому розмірі, то ясно, що такий злочин стає вигідним. На цій стадії істотне значення набувають характеристики свідомості особистості, а також осіб і груп, в контакті з якими знаходиться людина або на які орієнтується він. Так, якщо навколишні засуджують загальнокримінальної злочину, але поблажливо ставляться до економічних, то орієнтований на незаконне збагачення людина буде планувати не вчинення крадіжки державного майна, а, наприклад, отримання хабара. Якщо оточуючі взагалі засуджують злочинний варіант поведінки, та й сама людина, що приймає ухвалу, в принципі вважає неприпустимим кримінальне поведінку, він може відмовитися від вчинення злочину або все ж таки погодитися його зробити під дуже сильним тиском співучасників або обставин.

Отже, на стадії прийняття рішення виникають бажання ще раз співвідносяться до встановлених у суспільстві норм поведінки, поглядами, думками, можливими наслідками діяння. На певному етапі перебудови був висунутий гасло: «Все, що не заборонене законом, дозволено». Він практично ігнорує роль моральних норм, релігійних, естетичних, економічних правил поведінки як стримують факторів і поряд з законом - соціальних регуляторів поведінки. Саме вони в сукупності підлягають обліку при прийнятті кожного рішення. Усвідомлення протиріччя прийнятого рішення закону, а тим більше кримінального, - це вже «остання лінія захисту», переступивши через яку людина вступає у сферу дії кримінального закону. При затримці прийняття рішення може відбутися відмова від вчинення злочину, наприклад в результаті обізнаності про те, що такого роду злочини звичайно розкриваються і винні притягуються до суворої відповідальності.

Якщо людина не відмовляється від рішення порушити кримінально-правова заборона, він обирає ті засоби досягнення цілі, які здаються йому в відповідній обстановці найбільш слушними, при цьому враховує і свої власні можливості, і можливості співучасників, якщо такі є. Так, не володіє великою фізичною силою суб'єкт або інвалід з травмованою ногою не стане робити розбійний напад,

при якому необхідно придушити опір жертви і швидко зникнути з місця злочину. Тут мають значення, отже, і фізичні можливості особи. Значущі професійні навички: чи не стане робити крадіжку з сейфа той, хто не вміє їх розкривати.

У ряді випадків механізм злочинної поведінки носить так званий згорнутий характер: затримки акту немає, і людина відразу діє відповідно до виниклої у нього установкою. Прийняття рішення і вибір засобів відбуваються миттєво небудь під впливом ситуації, або в результаті відтворення стали звичними для даної особи способів поведінки в аналогічних обставинах, або під впливом співучасників. У подібних випадках особистісні характеристики як би оголюються. Зовнішні регулятори поведінки (мораль, закон і т. п.), якщо їх зміст внутрішньо не засвоєно особистістю, в таких випадках не спрацьовують.

Згорнутий механізм злочинної поведінки (без обдумування рішення, перебору варіантів досягнення цілі) відзначається нерідко в осіб, які не звикли приймати виважені рішення і обдумувати наслідки. Часто це спостерігається у неповнолітніх, осіб з невисоким рівнем інтелектуального розвитку або відрізняються імпульсивністю. Такий механізм характерний і для злочинної поведінки осіб, які перебувають у нетверезому стані. Іноді поведінку такої особи істотно відрізняється від його поведінки в тверезому вигляді. Часом це приписується виключно впливу алкоголю. Однак у таких випадках може відбуватися просто «зняття» впливу зовнішніх особистості для регулюючих норм поведінки, які внутрішньо не засвоєні. Тому характеристики людини оголюються і він найбільш повно проявляє себе зі всіма сформованими у нього потребами, звичками поведінки, установками.

Згорнутий механізм злочинної поведінки зустрічається також у складних, незвичних для даної людини ситуаціях, які потребують швидкого на них реагування. Тоді стадії мотивації, прийняття і виконання рішення практично збігаються.

Слідом за прийняттям рішення настає стадія його виконання - власне вчинення злочину. Фактична реалізація рішення може відрізнятися від запланованої, наприклад, при зміні зовнішньої ситуації. Так, при активному опорі потерпілого грабіж може перерости в розбій або, навпаки, піде від відмова доведення злочинного наміру до кінця.

І стан людини, і стан зовнішнього середовища на різних стадіях злочинної поведінки не залишаються незмінними.

Правильна оцінка злочинного діяння припускає з'ясування того, як фактично виглядав процес породження злочинної поведінки на кожнім з виділених перших трьох етапів, під впливом чого переважно сформувалися мотивація і рішення: стійких характеристик особистості або складної, незвичайної ситуації.

Важливо з'ясовувати, чому прийнято рішення про обрання саме злочинного варіанту поведінки. Адже самі по собі мотив і мета можуть не носити антигромадського характеру, злочинним а поведінку здатні зробити обрані засоби досягнення цілі. Так, деякі насильницькі дії здійснюються задля того, щоб припинити катування, образи. Мотиви у таких випадках виглядають цілком виправданими. Інша справа, що закон передбачає лише правомірні засоби боротьби зі суспільно небезпечними діяннями.

Значно і те, під впливом яких обставин прийнято рішення саме про злочинну поведінку: випливає воно із звичного для даної людини способу вирішення конфліктів або продиктовано незвичною для нього ситуацією, іншими обставинами. У тому числі і такими, як невіра у можливість швидкого і ефективного захисту порушених прав законними засобами, незнання цих коштів і т. п.

Чи підлягає встановленню, чому рішення про скоєння злочину було реалізоване у відповідній формі. При цьому відмова від доведення злочину до кінця не завжди можна оцінювати однозначно - як результат каяття злочинця. Ця відмова може бути викликаний і незалежними від злочинця обставинами (скажемо, раптовою появою працівників міліції).