6. Визначте структуру юр.Псих.

Юридична діяльність є різновидом трудової діяльності. В свою чергу, її різновиди розрізняються за профілем (правотвор-ча, правоохоронна, правозастосувальна) та за суб'єктами її реалізації (оперативно-розшукова, слідча, пенітенціарна, прокурорська, адвокатська, нотаріальна).

Змістовно психологічна структура юридичної діяльності представлена наступними основними різновидами:

- пізнавальна;

- конструктивна;

- комунікативна;

- організаційна.

Слід також виділяти два допоміжні види юридичної діяльності, що не визначають змісту, але створюють умови для її реалізації: 1) профілактична та 2) засвідчувальна.

При здійсненні діяльності у сфері правовідносин кожен Із зазначених різновидів (компонентів загальної структури) може виступати як провідний, самостійний елемент, у тісному взаємозв'язку з іншими видами, або ж як допоміжний, що забезпечує інші види. Кожен із них може бути складовою частиною психологічної структури будь-яких видів професійної діяльності людини, специфіка ж юридичної діяльності визначається саме змістовними її характеристиками. Розглянемо докладніше кожен структурний компонент.

7. Сформулюйте основні властивості та функції соціальних нрм, механізми засвоєння особистістю соціальних норм

Соціальні норми - невід'ємний елемент суспільного управління, засіб орієнтації поведінки особистості (соціальної групи) у конкретних соціальних умовах і, водночас, засіб контролю з боку суспільства за їх поведінкою. За допомогою соціальних норм здійснюється нормативна регуляція поведінки окремої людини чи соціальної групи (колективу). 

Особистісний аспект соціального нормування поведінки може бути визначений як соціалізація - процес і результат засвоєння й активного відтворення індивідом соціального досвіду, здійснюваний у спілкуванні і діяльності. Вона може відбуватися як стихійно, при впливі на особистість різних обставин життя в суспільстві, що мають іноді характер різноспрямованих чинників, так і завдяки цілеспрямованому формуванню особистості. У вітчизняній психології проблема соціалізації розробляється в рамках диспозиційної концепції регуляції поведінки, тобто системи ієрархій залежно від включеності індивіда в різні соціальні відносини (формальні і неформальні).

Основними властивостями соціальної норми є її корисність, обов'язковість і фактична реалізація в поведінці людей.

З названих трьох властивостей норми вихідним є її суспільна корисність, обумовлена об'єктивними соціальними процесами в житті суспільства. Економічні та інші закономірності соціального життя сприймаються людьми, набувають форми інтересів, цілей, мотивів їхніх вчинків, виражаючи прагнення відповідних соціальних груп, перетворюються в правила поведінки і стають соціальними нормами.

Корисність соціальної норми, по-перше, відносна, оскільки норма, корисна для інтересів однієї соціальної групи, може бути нейтральною або навіть шкідливою для іншої; по-друге, корисність норми мінлива в просторі й часі, вона змінюється відповідно до змін у суспільних умовах життя людей. Якщо норма через ті або інші причини втрачає суспільну корисність (наприклад, змінилися суспільно-економічні умови), вона хоча й залишається обов'язковою через чинні приписи і фактично реалізується громадянами, але її соціальні наслідки дії будуть шкідливими, щонайменше-нейтральними.

Основними видами нормативних систем у сучасному суспільстві є: право, мораль, звичаї і традиції.

Право - єдина (неальтернативна) для конкретного суспільства сукупність норм, що закріплює вже сформовані відносини, у т. ч. загальнолюдські, або визнає припустимими (обов'язковими) соціально корисні варіанти поведінки, які не мали до того масового характеру. Для правових норм характерне: текстуальне закріплення; видання і скасування в офіційному, встановленому законом порядку компетентними органами держави; чіткий і однозначний опис варіанту поведінки або її меж; наявність санкцій за їх порушення; забезпечення дотримання силою держави.

Мораль - альтернативна (неоднорідна) система, представлена загальноприйнятими в суспільстві нормами та нормами певних прошарків і груп населення. Вони також закріплюють уже сформовані правила і цінності суспільства (групи), але переважно у вигляді оціночних суджень (порядно -непорядно, чесно - нечесно, справедливо - несправедливо). Для моральних норм характерне: неістотність текстуального закріплення, забезпечення дотримання авторитетом спільноти, санкція за порушення у формі суспільного осуду. При цьому мораль регулює поведінку переважно через моральні принципи (внутрішні імперативи) людини, хоча зовнішнє схвалення або осуд вчинку також мають велике значення.

Звичаї і традиції - закріплюють історично сформовані, зручні і звичні зразки поведінки, переважно правила співжиття та взаємодії людей. У основі сили їх впливу на особу лежить побутова і психологічна корисність (побутові свята, обряди тощо). Як правило, звичаїв і традицій дотримуються досить послідовно: існує мало приводів відхилятися від них, бо вони стають звичною рисою способу життя, зручні в межах даної соціальної групи не тільки більшості, але й "всім і кожному". У цьому їх немаловажна відмінність від інших нормативних систем.