Тема. Психофізіологічна підготовка

Проблеми складності експлуатації сучасної техніки, а також за­своєння людиною інформаційних впливів різноманітних засо­бів професійної діяльності висувають на порядок денний проб­лему психофізіологічної надійності.

Відповідно до сучасних наукових уявлень під психофізіологічною підготовкою розуміють комплекс спеціально застосовуваних ефективних засобів, інтегративний вплив яких у процесі функціонування спрямо­ваний на отримання єдиного, кінцевого, корисного результату — надій­ності роботи спеціаліста у звичайних та екстремальних режимах діяль­ності.

Фізіологічною основою психофізіологічної підготовки є система нервових зв'язків, які утворюють спеціалізовані динамічні стереотипи. При цьому виникають певні зміцнення відповідних реакцій на зовнішні і внутрішні подразники, формуються вегетативні прояви, адекватні зна­ченню подразників.

Елементами психофізіологічної підготовки є такі засоби підготовки, як освоєння певних дисциплін, які забезпечують необхідний освітній рівень спеціаліста, а саме: реальна професійна діяльність (її формуючий психофізіологічний аспект); тренажерна підготовка (моделювання діяль­ності з допомогою спеціальних тренажерів); фізична підготовка; тео­ретична підготовка.

Комплексність психофізіологічної підготовки полягає у формуванні таких основних її компонентів: сенсорного, розумового, рухового і вегетативного.

Сенсорний компонент пов'язаний з формуванням вибіркової спрямованості уваги, її обсягу, розподілу і переключення.

Розумовий компонент передбачає ознайомлення із засобами пере­творення інформації і її перероблення.

Руховий компонент спрямований на зменшення кількості рухових дій, їхньої амплітуди, збільшення швидкості робочих і коригуючих рухів.

Вегетативний компонент сприяє створенню разом з динамічним стереотипом своєрідного вегетативного стереотипу.

Перелічені компоненти психофізіологічної підготовки застосову­ються за таким принципом: яким чином вони сприятимуть отриман­ню необхідного виробничого або ж кінцевого результату.

З усіх засобів підготовки найбільші можливості формувати профе­сійно важливі психофізіологічні якості має фізичний компонент.

Вибір засобів фізичної підготовки здійснюється з урахуванням філо­генетичне сформованих можливостей людини сприймати й усвідом­лювати різноманітні інформаційні впливи. Адже надійність роботи спе­ціаліста в екстремальному режимі залежить від сформованих у процесі фізичної підготовки (разом з комплексом інших засобів) функціональ­них систем адаптації. Відомо, що при систематичних невпорядкованих інтенсивних впливах саморегулівні системи організму можуть опини­тися у такому стані, коли будуть не в змозі згладити негативні впливи окремих параметрів середовища.

З метою збереження основних систем життєзабезпечення організм у таких ситуаціях перерозподіляє адаптаційні ресурси. Причому частина важливих для спеціаліста якостей може залучатися на "боротьбу" за підтримання життєдіяльності основних систем організму на шкоду "вторинних", які, проте, важливі для результату.

Таким чином, при одночасному й інтенсивному домінуванні кіль­кох засобів підготовки може виникнути "конкурентна боротьба" за побудову тих чи інших адаптаційних систем. Пластичне забезпечення функцій організму виступає перерозподільною ланкою у рівнях адаптації в процесі формування психофізіологічної надійності організму. Крім того, таке домінування може врешті зруйнувати частину важливих механізмів на користь побудови "вторинних" для певної професійної діяльності.

З практичної точки зору одночасне невпорядковане інтенсивне домінування може призвести до невротичних станів, нервово-психічних захворювань, а відтак до зниження надійності спеціаліста, передчасної втрати ним кваліфікації.

Отже, у процесі психофізіологічної підготовки необхідно почергово й акцентовано використовувати засоби загальної і спеціальної спрямо­ваності для забезпечення ефективної взаємодії ступеня їх впливу з можливостями організму. Інакше кажучи, психофізіологічну надійність спеціаліста неможливо сформувати за допомогою якогось одного засобу підготовки або їх звичайною сумою.

З теоретичної і практичної точки зору важливою обставиною є ступінь залучення ресурсів організму у процес адаптації до інформа­ційних впливів середовища. З цих позицій напруженість навчального процесу — це ступінь залучення нервово-емоційних ресурсів організму до побудови функціональних систем адаптації у відповідь на впливи середовища (педагогічного процесу).

Принцип конструювання системи психофізіологічної підготовки можна продемонструвати на прикладі компонента фізичної підготовки (Макаров Р. А. та ін., 1989).

У системі фізичної підготовки як компонента комплексної психофізіологічної підготовки визначено п'ять найважливіших принципів:

• домінантно-мотиваційної настанови;

• цілісної просторово-часової інтеграції;

• спеціалізованості;

• різноспрямованої ритмічності;

• зворотного зв'язку.

Принцип домінантно-мотиваційної настанови при конструю­ванні педагогічного процесу фізичної підготовки визначає:

• тривалість спрямованості засобів фізичної підготовки;

• активізацію мотивації на виконання певних вправ і навантажень;

• відповідність педагогічних впливів (поетапно) кінцевій цільовій діяльності.

Використовувати засоби фізичної підготовки потрібно так, щоб уникнути одночасного паралельного домінування педагогічних процесів.

Принцип просторово-часової інтеграції передбачає таке фор­мування засобів фізичного впливу на організм і послідовність їх чергування, які забезпечують утворення певного адаптаційного комп­лексу змін в організмі. Згідно з цим принципом просторово-часові характеристики, які використовують у фізичній підготовці, відповідають системі психофізіологічної підготовки. Іншими словами, визначаються обсяги і структура загальної, спеціальної і профілактичної фізичної підготовки.

Принцип спеціалізованості визначає кількісну характеристику використання фізичних засобів для формування певних якостей відпо­відно до вимог функціонування організму. Згідно з цим принципом встановлюються співвідношення різних видів фізичної підготовки.

Принцип різноспрямованої ритмічності передбачає чергування навантажень різного характеру, загальний їх обсяг, співвідношення на кожному етапі підготовки з іншими її компонентами (сенсорним, розумо­вим, вегетативним).

Принцип зворотного зв'язку реалізується в системі підготовки шляхом визначення необхідних, згідно з програмою, фізичних якостей, їх порівнянням із запрограмованими результатами, які необхідні для досягнення кінцевої мети. Це дає змогу вносити до програми необхідні корективи.

Такий комплексний підхід у психофізіологічній підготовці підви­щує ефективність формування професійних навичок, знижує напру­женість психофізіологічного стану під час професійної діяльності, за­безпечує надійність виконання професійних функцій в екстремальних умовах, зміцнює здоров'я, підвищує працездатність, сприяє збереженню матеріальних ресурсів, продовженню професійного довголіття.