5. Оцінка якості грунтів.

Геохімічний фон – середнє значення концентрації речовини у грунті для даного регіону. Геохім аномалія – перевищення фону на якійсь території (зоні забруднення). Це визначають замірами. Тоді величина забруднення Кс=Сі (виміряна)/Сф (фонова). Якщо більше 0 забруднено. Це по кожній речовині, сумарний показний забруднення: Zс=ΣКс-(n-1). По ньому судять про рівеь забруднення території: до 16 – допуст, 16 – 32 помірно небезп, 32 – 128 неьезп, більше 128 – надзв небезпечний.

ГДК грунту – гранично допустима концентрація забруднень у грунті, при якій не відбувається негативного впливу на довкілля та здоров’я людей. Загальна по Україні, не враховує місцевих факторів як геохімічний фон. Встановлена для небагатьох компонентів. (СніП). Оснобливо небезпечний вміст токсичних речовин, вони продукують наявність інших небезпечних речовин. Токсичні речовини не виводяться з організму. Використання солі проти ожеледиці, полив стічними водами.

6. Дефляційні та ерозійні процеси та заходи їх попередження.

Ерозія ґрунтів – це процес руйнування ґрунтового покриву і знесення його часточок потоками води (водна ерозія) або вітром (вітрова ерозія), яка посилюється внаслідок господарської діяльності людини. Пилові бурі переносять повітряними потоками мільйони тонн родючого ґрунту на сотні і навіть тисячі кілометрів.

Ерозія ґрунтів завжди існувала в природі як природний процес, швидкість якого приблизно така ж, як і швидкість процесу ґрунтоутворення. Це так звана природна геологічна ерозія, яку відвернути неможливо і яка особливої шкоди не завдає (перебіг її повільний і майже не помітний).

Поряд з цим нормальним геологічним процесом, який є частиною самої еволюції Землі, відбувається прискорена, або руйнівна, ерозія, спричинена діяльністю людини. При прискореній ерозії втрати компонентів ґрунту можуть відбуватись в сотні і тисячі разів швидше, ніж при природній ерозії.

Товщина верхнього родючого шару ґрунту, який містить гумус, у багатьох видах ґрунтів рідко перевищує 20 см. На його утворення природа затратила не менше ніж 2-7 тис. років.

При прискореній ерозії повне руйнування цього шару може відбутися за 10-30 років, а нерідко він змивається всього лише за одну зливу або здувається за одну пилову бурю.

Прискорена ерозія – основне лихо землеробства на всій земній кулі, що руйнує величезні площі родючих земель.

Прискорена ерозія яскраво проявляється у тропічних районах. Зокрема, на Мадагаскарі внаслідок випалювання лісів 8/10 всієї території зазнають дії активної ерозії. В Чілі (Південна Америка), де за останні роки площа лісів скоротилась з 60 до 25%, 75% земель охоплено ерозією, з них 17% вже практично втрачені для сільського господарства.

Величезні масштаби ерозії ґрунтів у розвинутих країнах стали одним з чинників виникнення “теорії спадної родючості ґрунту”, яка нині має прихильників за кордоном.

Навпаки, за час історичного існування людини родючість ґрунтів і продуктивність сільського господарства колосально зросли. Так, якщо в ­ ст. урожайність зернових культур становила 6-7 ц/га, то в промислово розвинених країнах в  ст. вона зросла до 16, в середині  ст. досягла 30-40, а на кінець  ст. досягла рівня 60-70 ц/га.

Площа еродованих земель внаслідок неправильного ведення землеробства і будівельних робіт у світі досягла 700 млрд. га.

Основними причинами ерозії є руйнування гумусового шару внаслідок:

• розорювання цілинних земель;

• вирубування лісів;

• перевипасання і витоптування трав’янистого покриву; особливо небезпечне знищення рослинного покриву і посилення ерозійних процесів у гірських місцевостях, на територіях, де є схили, яри дощі й талі води зносять великі маси ґрунту;

• кар’єрний спосіб видобування корисних копалин;

• будівництво споруд, транспортних магістралей, комунікацій тощо.