7. Заходи по відновленню земель.

Під час будівництва втрачаються родючі землі, тому потрібно знімати верхні шари родючих земель. До родючих відносять: гумус – 1,5 – 2%, рН 5,5 – 8,2, к-ть токсич речовин – до 0,25%, вміст Nа+ до 5%. Якщо гумуса 1% - потенційно родючі.

До найбільш ефективних методів відносять:

Меліорація забруднених земель - відновлення забруднених земель. Нема 1 метода. Найрозповсюджені:

1. вилужування (+ вапно і фосфати і орган, рухомі речовини вимиваються, а макро і мікроелем навпаки зостаються)

2. перемішування з родючим шаром

3. від нафти мікробіолог очистка, негашене вапно із ПАВ.

Для передбачення забруднень: змен викиди в атм і гідросф, пестиц, звалищі.

Рекультивація - змінені грунти ( від добування корисних копалин, полігони) порушується природній процес. Будь який процес повинен закінчув рекультивацією. Перетворення в рекреацій, водогосп зону. Рекультивація – відновлення природних комплексів.

Рекультивація відбувається за 6 напрямками:

1. с/г напрямок – використання рекультивованих земель для вирощування с/г культур. Спочатку на відновлюваній території засівають невибагливі рослини, які закріплюють внесений грунт і збагачують його. Після відновлення у грунті обміну речовин засаджують зернові.

2. лісогосподарський напрям – під лісові насадження. Спочатку висаджують невибагливі породи (тополя, акація, вільха), потім цінні породи – сосна, ялина, дуб, береза.

3. водогосподарське використання – створення ставків, басейнів, рибних господарств.

4. рекреаційний напрям – використання відчужених земель для відпочинку населення. Створюються зони відпочинку, спортивні майданчики, парки відпочинку.

5. будівельний напрям – забудова рекультивованих земель. Часто проводять без вирівнювання земель і кар’єри застосовують для закладки фундаментів.

6. санітарно – гігієнічний – консервують на певний час.

В Україні загальна кількість порушених земель 263 тис га, які потребують рекультивації

Рекультивація здійснюється кількома етапами:

1. підготовчий (проектно – пошуковий) – полягає у вивченні земель, їх структури, здатності до рекультивації

2. гірничо – технічний (інженерний) – полягає у вирівнювання поверхні та впровадженні протиерозійних меліоративних заходів або певного виду рекультивації

3. біологічний – відновлення властивостей грунту, посадка дерев, сг культур, створення екосистем

Також для раціонального використання земель необхідно:

• правильну організацію території у с/г( зберігати співвідношення між полем, лісом, степом, луками), правильне поводження з грунтами (правильне орання, підбір культур)

• забезпечення органічними добривами та корисною мікрофлорою ( не дасть відразу результату)

• нове технічне оснащення, зменшення хімічного втручання.

8. Небезпечні геологічні процеси.

Розрізняють ендогенні геологічні процеси (пов’язані із внутрішньою енергією Землі), екзогенні – визвані зовнішнім впливом, сюди відноситься і діяльність людей.

1. Землетруси і виверження вулканів. (ХХ ст. від землетрусів померло 1,5 млн чоловік).

Землетруси – короткочасні коливання земної кори, пов’язане із скачкоподібним виділенням енергії в деякому пространстві всередині землі. Грязьові вулкани – відбуваються коли пластовий тиск в глинистих породах перевищує гідростатичний., і гази викидають із глибини воду.

2. Зсуви – сповзанний рух мас порід природного склону або штучного відкосу під впливом ваги. В місці відриву зсуву – негативний рельєф.

3. Селі – водні потоки, насичені твердим матеріалом. Частіше всього формуються під час дощів, таяння снігу в горних, холмовтх районах при наявності великої кількості рихлого, вивітреного матеріалу.. Великі шводкості і велика руйнуюча сила.

4. Підтовлення. До підтоплених міських територій відносять такі, на яких рівень грунтових вод вище 2,5 м поверхні землі.

5. Затоплення – утворення вільної поверхні води над земною поверхнею.

6. Карстоутворення – вилужування розчинних горних порідх утворенням великих пустот. (катакомби).

7. Абразія – процес руйнування гірських порід хрилями і течіями в береговій зоні моря, озера, водохранилища. В результаті – високі і круті абразійні берега.

8.Суфозія і випор. Рух фільтраційного потоку у незв’язаній дисперсній породі (води, грязі) створює тиск і може викликати деформації, що приводить до суфозійних явищ. Суффозія – виніс фільтраційним потоком із товщини породи дрібних частинок. При цьому збільш пористість і величина пор. Якщо виносяться частинки із більш крупного метеріалу то це контактний випор. Випор – руйнування породи при якому приводиться в рух деякий її об’єм, що приводить до розрихлення частини породи, збільшенню пористості, велич пор. До суфозійних пород відносять такі, із яких потоком виноситься більше 3% порід.

Різниця між суффозією і випором: суффозія вимиває частки, а випор об’єм з усіма складовими.

Негативні наслідки суффозійних явищ – формування зон ослаболеної міцності, тріщин, що приводить до виходу з ладу фільттраційного обладнання, дренажів, збільшення водопритоку, рійнування берегів тощо.

9. Тиксотропія. Деякі тонкообламочні породи у водонасиченому стані можуть переходити і з геля в золь (рідина). Це тиксотропія, породи які мають тиксотропні властивості називають пливунами. Пливуни містять обов’язково колоїдні частинки, особливі мікроорганізми. Велика небезпека при підземних вироботках. Катастрофічні наслідки: вскриття плавуна в 1974р Ленінград, метро із глибини 80 м у вироботку нахлинуло тисячі м³ пливунної породи.

Антропогенна діяльність посилює негативний вплив як природнії процесів, так і створює нові небезпечні геологічні процеси.

10