З урахуванням зазначених особливостей галузевим стандартом вищої освіти для вивчення навчальної дисципліни "Облік у банках" анотація дисципліни "облік в банках"

Мета вивчення дисципліни - формування сучасної системи знань з теорії і практики бухгалтерського обліку в банках.

Завдання – вивчення теоретичних засад обліку в банках; ознайомлення із завданнями обліку за різними його напрямами; засвоєння техніки документального оформлення операцій у первинних облікових документах та методики реєстрації облікової інформації у системі рахунків; ознайомлення з методикою формування звітних показників за даними бухгалтерського обліку в банках.

Предмет: банківські операції та їх результати.

Зміст дисципліни розкривається в темах:

1. Загальні основи і принципи бухгалтерського обліку в банках.

2. Облік капіталу.

3. Облік доходів і витрат.

4. Облік касових операцій.

5.Облік розрахункових операцій.

6. Облік операцій з кредитування.

7. Облік депозитних операцій.

8. Облік операцій з цінними паперами.

9. Облік операцій в іноземній валюті.

10. Облік операцій з основними засобами.

11. Облік операцій з нематеріальними активами.

12. Облік операцій з лізингу.

Тема 1. Загальні основи і принципи бухгалтерського обліку в банках.

Система бухгалтерського обліку в банках має конкретне призначення, а саме – відображає кругообіг ресурсів у процесі його діяльності. Це зумовило методичний поділ системи бухгалтерського обліку на підсистеми: фінансову, управлінську, податкових розрахунків. Так, функціонування підсистеми фінансового обліку націлене на формування достовірної інформації про діяльність банку та її результати. У підсистемі управлінського обліку інформація деталізується за структурними підрозділами, що забезпечує процедуру розрахунку ефективності їхньої діяльності, тобто визначення вкладу кожного підрозділу в загальний результат діяльності банку за звітний період. Формування інформаційної бази для складання податкової звітності ґрунтується на засобах і способах обліку валових доходів та валових витрат, різниця між якими становить базу оподаткування – податковий прибуток.

Об’єкти фінансового обліку у сукупності характеризують зміст, обсяг і зміни будь-якої інформації стосовно ведення банківської діяльності, а виокремлення об’єктів фінансового обліку орієнтовано на розв’язання конкретних питань управління активами, пасивами та капіталом банку.

Норми і правила фінансового обліку встановлюються нормативно - інструктивними документами НБУ, зміст яких відповідає вимогам міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та фінансової звітності. Облікові норми ведення управлінського обліку банки визначають самостійно з урахуванням внутрішньої структури банку, обсягу та номенклатури активних і пасивних операцій. Правила податкових розрахунків суворо регламентовано на законодавчому рівні.

Положення про організацію операційної діяльності в банках України затверджено ПП НБУ від 18.06.03 за № 254.

Під операційною діяльності банку слід розуміти сукупність технологічних процесів, пов’язаних з документуванням інформації за операціями банку, їх реєстрацією у відповідних регістрах, перевірянням та вивірянням.

Кожна операція банку, тобто дія або подія, внаслідок якої відбуваються зміни у фінансовому стані банку, відображається за балансовими або позабалансовими рахунками чинного плану рахунків. Саме тому за кожною операцією визначаються правила їх обліку, тобто операційні процедури, які охоплюють такі елементи:

- опис операції;

- розподіл повноважень між виконавцями операцій;

- визначення кола відповідальності осіб, що здійснюють операції;

- документування інформації за операцією;

- механізми внутрішнього контролю за проведенням операцій.

Іншими словами, операційні процедури базуються на конкретних принципах, які обов’язково передбачають наявність дозволу на здійснення операції, її запис та контроль виконання.

Банківські операції поділяються:

• на внутрішньобанківські – ті, що виконуються за ініціативою банку,

відтак їх зміст відображається на рахунках синтетичного та аналітичного обліку, які не належать до клієнтських рахунків;

• клієнтські – пов’язані з веденням клієнтських особових рахунків, за

якими обліковуються кошти клієнтів банку.

До клієнтських рахунків належать:

• кореспондентські;

• поточні (зокрема рахунки за спеціальним режимом їх використання);

• вкладні (депозитні).

Операції здійснюються за такою послідовністю:

• надання (одержання) дозволу на проведення операції;

- безпосередньо виконання операції: укладання договорів, складання первинних документів, відкриття рахунків, запуск інформації в облікову систему, оброблення інформації;

- здійснення внутрішнього контролю протягом усього операційного процесу – від ініціювання до відображення інформації про операцію в облікових регістрах.

Усі операції, що їх здійснює банк, виконуються протягом операційного дня, який складається з операційного часу та часу завершення технологічної обробки облікової інформації, внаслідок чого формується оборотно-сальдовий баланс, регістри аналітичного обліку.

Оперативність системи бухгалтерського обліку досягається завдяки тому, що операції банку реєструються та відображаються в день їх здійснення або наступного робочого дня, якщо операція здійснена після закінчення операційного дня (часу) або у святкові чи вихідні дні.

Важливим елементом функціонування системи обліку є встановлення правил документообігу за операціями з урахуванням вимог нормативно-правових актів НБУ; договорів між банком і клієнтом, між банками - кореспондентами. Чіткий механізм документообігу забезпечує своєчасне формування (одержання) первинних документів, відображення інформації про операції в облікових регістрах та виконання процедур контролю.

Відправною точкою ефективного облікового механізму в банку є первинний облік, що базується на документуванні банківських операцій. Отже, первинні документи – це підстава для відображення операцій за балансовими та (або) позабалансовими рахунками.

Первинні документи класифікуються за такими ознаками:

• місцем складанням – зовнішні (одержані від клієнтів, державних виконавців та інших банків) та внутрішні (оформлені в банку);

• змістом – касові та меморіальні.

Меморіальні призначені для здійснення безготівкових розрахунків із банками, клієнтами, списання коштів з рахунків та внутрішньобанківських операцій.

До меморіальних документів (паперових або електронних), що використовуються для безготівкових розрахунків, належать: меморіальні ордери, платіжні доручення, платіжні вимоги – доручення, платіжні вимоги, розрахункові чеки.

Меморіальними ордерами оформляються також операції, які відображаються за позабалансовими рахунками.

Касовими документами, які поділяються на прибуткові і видаткові, оформляються операції з готівкою. Заповнюються касові документи відповідно до вимог Національного банку з організації касової роботи в банках України.

Інформація, наведена у первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку, до яких належать:

• особові рахунки та виписки з них;

• аналітичні рахунки з обліку внутрішньобанківських операцій;

• книги реєстрації відкритих рахунків;

• оборотно-сальдовий баланс.

Основним регістром аналітичного обліку, що вміщує записи про операції, здійснені протягом операційного дня, є особові рахунки, форму яких кожен банк затверджує самостійно з огляду на можливості програмного забезпечення. Записи в регістрах аналітичного обліку провадяться тільки на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного). До кожного особового рахунку складаються виписки, призначені для видачі або відсилання клієнту, які підтверджують виконані за день операції.

У книзі реєстрації відкритих рахунків нагромаджується інформація про номери аналітичних рахунків у порядку їх відкриття. Зміни в рахунках, проведені по книзі протягом минулого місяця, роздруковуються на паперових носіях, обов’язково станом на перше число звітного місяця. Порядок відкриття (закриття) та режим рахунків установлюються нормативно-правовими актами Національного банку. Разом з тим банк самостійно визначає порядок відкриття (закриття) внутрішньобанківських рахунків, призначених для нагромадження інформації з обліку нарахованих доходів і витрат, отримання кредитів, розміщення депозитів, розподілу прибутку. Перелічені операції класифікуються як внутрішньобанківські.

Оборотно – сальдовий баланс як основний регістр синтетичного обліку роздруковується щодня на паперових носіях. У Положенні про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України (затверджене ПП НБУ від 30.12.98 за № 566) описано вимоги до порядку формування оборотно-сальдового балансу.

План рахунків – це систематизований перелік рахунків фінансового обліку, що використовується для реєстрації господарських операцій банку. Головна умова побудови плану рахунків – орієнтація на формування показників фінансової звітності.

Нова редакція плану рахунків затверджена ПП НБУ від 17.06.04 № 280.

Постанова набрала чинності з 1 січня 2005 року.

Побудова плану рахунків забезпечує ведення облікових процедур у такий спосіб:

1) фінансовий облік ведеться за єдиним планом рахунків, обов'язковим до застосування всіма банками другого рівня;

2) вимірювання об’єктів фінансового обліку підтверджується документально за кожною господарською операцією;

3) оцінка об’єктів обліку описується обліковою політикою банку, що узагальнює методи визнання вартості об’єктів, яку фіксують за статтями фінансової звітності або визнають у звіті про прибутки та збитки;

4) узагальнення первинної інформації провадиться спочатку на рахунках аналітичного обліку, а потім на синтетичних балансових рахунках, що їх передбачено планом рахунків;

5) позабалансові операції відображаються в обліку за системою подвійного запису за допомогою спеціальних контр рахунків;

6) план рахунків забезпечує мультивалютний облік операцій, тобто зміст операцій, розрахунки за якими провадяться в іноземній валюті, відображається на тих самих рахунках, що й за операціями в національній валюті. Такий підхід свідчить про застосування базового принципу міжнародного обліку – переважання економічного змісту операції над її юридичною формою. Валюта є тільки засобом розрахунку, а економічний зміст операції однаковий: видані кредити, придбані цінні папери незалежно від того, в якій валюті провадиться розрахунок за операцією;

7) аналітичний облік забезпечується через доповнення синтетичних рахунків плану рахунків загальними і спеціальними параметрами

План рахунків поділений на 9 класів. Рахунки з першого по п’ятий класи є балансовою частиною – балансові рахунки. Перший – четвертий класи рахунків формують інформацію активу та пасиву балансу, а п’ятий клас – лише пасиву. Окремо виділяється частина доходів і витрат – рахунки доходів і витрат. Сюди відносяться рахунки 6-го класу "Рахунки доходів і витрат" та рахунки 7-го класу "Рахунки витрат". Восьмий клас рахунків становить Управлінський облік. Він не поділений на рахунки і субрахунки, а використовується банками в залежності від потреб та необхідності. Позабалансова частина – позабалансові рахунки виділені в окремий дев'ятий клас.

За кожним класом виділено:

двозначні рахунки як розділи конкретного класу, які, по суті, дублюють статті активу та пасиву балансу банку;

тризначні рахунки характеризують групу за розділом;

чотиризначні – синтетичні рахунки, за якими в підсистемі фінансового обліку через подвійний запис відображається зміст господарських операцій банку.

Двозначні рахунки розділів указують на напрям банківської діяльності у розрізі операцій, визначених класом.

Наприклад:

Розділ 20 – напрям діяльності "Кредити, що надаються суб’єктам господарювання";

розділ 21 – "Кредити, що надані органам державної влади";

розділ 22 – "Кредити, що надані фізичним особам".

Група рахунків, а це тризначні рахунки, деталізують інформацію щодо напряму банківської діяльності, узагальненого розділом.

Для прикладу подамо групу рахунків розділу 20 "Кредити, що надані суб'єктам господарювання".

Група несе інформацію щодо видів кредитування суб’єктів господарювання, а саме:

201 "Кредити, що надані суб’єктам господарювання за операціями репо";

202 "Кредити, що надані за врахованими векселями суб’єктам господарювання";

203" Вимоги, що придбані за операціями факторингу із суб’єктами господарювання";

206 "Кредити в поточну діяльність, що надані суб’єктам господарювання";

207 "Кредити в інвестиційну діяльність, що надані суб’єктам господарювання";

209 "Сумнівна заборгованість за кредитами, що надані суб’єктам господарювання".

Такий підхід характерний для кожного розділу всіх дев'яти класів Плану рахунків.

За кожною групою передбачено певну кількість рахунків, які забезпечують повну облікову процедуру конкретної банківської операції від початку її здійснення і до завершення.

Це можна побачити на прикладі групи 206 "Кредити в поточну діяльність, що надані суб’єктам господарювання". За цією групою передбачено таку номенклатуру рахунків:

2062 "Короткострокові кредити в поточну діяльність, що надані

суб’єктам господарювання";

2063 "Довгострокові кредити в поточну діяльність, що надані суб’єктам господарювання";

2066 "Неамортизований дисконт за кредитами в поточну діяльність, що надані суб’єктам господарювання";

2067 "Прострочена заборгованість за кредитами в поточну діяльність,

що надані суб’єктам господарювання";

2068 "Нараховані доходи за кредитами в поточну діяльність, що надані суб’єктами господарювання".

Значне навантаження у Плані рахунків несуть рахунки класу 9 "Позабалансові операції". Усі рахунки згруповано за розділами 90, 91, 92, 93, 95, 96, 97, 98, 99.

Рахунки розділів 90 - 95 використовуються для обліку зобов’язань та вимог за укладеними, але ще не виконаними договорами (кредитні лінії, дозволений овердрафт, непокриті без ліквідні акредитиви, різні гарантійні зобов’язання, зобов’язання за цінними паперами, спотові, форвардні контракти та договори з купівлі-продажу іноземної валюти й інших фінансових інструментів.

Рахунки розділів 96-98 використовуються для обліку списаних активів, документів, цінностей, розрахунків з приватизації і довірчого управління. Позабалансові рахунки кореспондують між собою. Подвійний запис між рахунками забезпечується через контррахунки розділу 99. У межах груп 990 "Контррахунки для рахунків розділів 90-95" і 991 "Контррахунки для рахунків розділів 96-98" контррахунки відкриваються в аналітичному обліку в будь-якому розрізі на розсуд банку. Позабалансові рахунки поділено на активні та пасивні. Ця ознака конкретизується буквами А або П справа після чотиризначного номера рахунка.

Позабалансовий рахунок – активний, якщо за переведення його на баланс буде дебетуватися балансовий рахунок. Якщо ж банк кредитуватиме балансовий рахунок, то позабалансовий рахунок, відповідно, є пасивним.

Слід зазначити, що ознака синтетичного рахунка: активний, пасивний, активно-пасивний, контрактивний, контрпасивний - вказані за всіма рахунками Плану рахунків, що значно спрощує сприйняття механізму облікової процедури за здійснюваними банком господарськими операціями.