Вектор оздоровлення

Вектор пізнання

і тактика оздоровлення людини, вектор якої має протилежний напрям. На жаль, більшість людей сьогодні розуміють оздоровлення тільки як зміцнення фізичного тіла, ігноруючи значення психічної і духовної складової.

Слід розуміти, що здоров'я людини - це не самоціль, а умова, необхідна для реалізації кожною людиною мети свого життя. Здоров'я людини - це особисте, громадське і державне надбання.

Особисте: здоров'я - запорука повноцінного життя (особисте щастя), здорова людина може вчитися, опанувати будь-яку спеціальність, повністю розвинути свої здібності, працювати при будь-якому навантаженні, народити і виростити дітей.

Громадське: здоров'я забезпечує високу продуктивність праці і багатство суспільства, тривалість трудового стажу, зниження витрат на соціальні компенсації хворим, інвалідам, зміцнення сім'ї і поліпшення здоров'я дітей і так далі

Державне: збереження генофонду країни, оптимальне співвідношення тих, що працюють і непрацюючих, захист держави, зміцнення національної безпеки.

При реалізації комплексного, міждисциплінарного підходу в аналізі проблеми "Людина і її здоров'я" валеологічні знання набувають особливого значення.

Поняття хвороби є центральним в медицині. Існує безліч визначень хвороби, але найчастіше пропонується наступне:

хвороба - це будь-яке порушення життєдіяльності організму, що виникає у відповідь на дію надзвичайних подразників зовнішнього або внутрішнього середовища.

Не існує абсолютного здоров'я і абсолютної хвороби (патофізіолог В. І.Подвисоцкий). Перехід від здоров'я до хвороби не є раптовим. Між ними розташовується ціла гамма проміжних станів, які сьогодні прийнято називати "третім" станом. У цьому стані знаходиться більше 50% усього населення планети.

"Третій" стан - це стан людини, проміжний між здоров'ям і хворобою, поєднуючий в собі і те і інше, але в той же час ні тим, ні іншим не являється.

Ці стани можуть бути обумовлені різними чинниками, пов'язаними переважно з сучасним ритмом життя, тривалою дією гіподинамії, психоемоційних навантажень, поганих виробничих, екологічних, соціально-побутових умов, неправильного харчування і др, що пред'являють підвищені вимоги до організму, виснажують його адаптаційні можливості, що знижують працездатність. Такий стан характерний для "критичних" вікових періодів (статевого дозрівання, пред- і післяродового, клімактеричного, старечого), для осіб, що зловживають алкоголем, табакокурінням та ін.

Цей стан може проявлятися рядом загальних симптомів - погіршення самопочуття, дратівливість, головний біль, сухість шкіри, втрата апетиту, гіпотонія та ін. Цих людей не лікуватиме жоден лікар (оскільки немає хвороби), але вони не можуть бути повноцінними працівниками і громадянами. У цьому стані організм витрачає енергію не на творчу роботу, а на збереження життя. У такому стані витоки усіх хвороб, але є і можливість відновлення більш високого рівня здоров'я, як правило, за рахунок мобілізації можливостей самого організму. Саме тому "третій" стан привертає увагу валеологів.

Важливо розуміти, що перехід від стану здоров'я до хвороби проходить ряд стадій, упродовж яких організм прагне пристосуватися до нових для нього умов існування шляхом зміни рівня функціонування і напруги регуляторних механізмів, : напруга → перенапруження → зрив механізмів адаптації (хвороба).

І чим раніше передбачити такий результат, тим більше шансів зберегти здоров'я. Тому інформацію про рівень біологічної і соціальної адаптації можна вважати показником здоров'я.

Проблема зводиться до того, щоб навчитися визначати (вимірювати) ступінь адаптації, тобто ступінь напруги регуляторних систем організму і таким чином управляти здоров'ям.

Для масових досліджень використовують метод визначення адаптаційного потенціалу організму - запасу пристосовних можливостей організму, які забезпечують розвиток і перебіг захисних реакцій. Індикатором його є адаптаційний потенціал системи кровообігу.