- •Тема 6. Розвиток ринкового господарства в період становлення національних держав (друга половина хvіі- перша половина хіх ст.) План лекції
- •Загальна характеристика періоду становлення національних держав
- •Економічна думка індустріального суспільства
- •Теорія грошей і доходів
- •Україна на шляху індустріальної модернізації Передумови промислового перевороту
- •Особливості розвитку капіталізму
- •Особливості розвитку промисловості
- •Формування внутрішнього ринку
- •Розвиток індустріальної цивілізації у сша
- •Економічна думка
- •Війна за незалежність та її наслідки
- •Східний тип модернізації економіки — Японія Загальна характеристика економіки
- •Розвиток міст і їх роль
- •"Відкриття" Японії
- •Революція Мейдзі
- •Головні соціально-економічні й політичні перетворення
- •Промисловий переворот
- •Економічна політика 80-х років
Особливості розвитку промисловості
Українська промисловість, розвиваючись у напрямі загальноросійських економічних тенденцій, разом із тим мала свої особливості.
1. Перетворення Півдня України на основну паливно-металургійну базу Російської імперії. Після реформи 1861 р. видобуток кам'яного вугілля становив у 1900-му майже 70% усього видобутку Російської імперії; залізної руди — більше ніж половина загальноімперського видобутку. Наприкінці 90-х років Україна давала понад половину загальноімперської виплавки чавуну. Енергоозброєність кожного заводу Півдня в середньому була в 42 рази вищою, ніж на Уралі, що сприяло ліпшій (у 6 разів) продуктивності праці робітника-металурга.
2. Значно більші темпи розвитку індустрії, порівняно із загальноімперськими.
3. Високий рівень концентрації виробництва. У 1892-му вісім найбільших шахт Донбасу здійснювали понад третину річного видобутку вугілля та антрациту.
4. Значний вплив іноземного капіталу. У Катеринославській і Херсонській губерніях за останні два десятиліття XIX ст. виникло 17 нових металургійних заводів. Французький, бельгійський, англійський і німецький капітали посідали ключові позиції в кам'яновугільній, залізорудній і металургійній промисловостях України. На цих заводах впроваджували новітню техніку та передові технології, застосовували апробовані в розвинутих країнах форми організації праці, здійснювали підготовку кваліфікованого високопрофесійного персоналу. У багатьох установах адміністративно-управлінський персонал, інженерно-технічні працівники, майстри і навіть частина кваліфікованих робітників були іноземцями.
Капіталістам-іноземцям на початку XX ст. належало майже 90 % акціонерного капіталу монополістичних об'єднань, переважна більшість прибутків яких відпливали за кордон.
5. Структурна і територіальна диспропорційність. За підтримки держави пріоритет надавали становленню важкої індустрії, що розвивалася темпами, удвічі вищими порівняно з галузями легкої промисловості. Такий підхід призвів до серйозних деформацій структури економіки України. Потужне зростання промислового потенціалу та концентрація робочої сили в Подніпров'ї й на Донбасі контрастували з розвитком інших регіонів України. І нині ця диспропорція в розміщенні продуктивних сил є складною проблемою для національної економіки.
6. Формування економіки як органічної частини економічного простору Російської імперії. Фактично однобічний, колоніальний характер мав і товарообмін. Тільки 155 промислових підприємств виробляли готову продукцію, а інші давали сировину для її створення в Росії. Готові товари, котрі довозили з Росії, коштували дорожче, ніж українська сировина. Отже, нагромадження капіталу в Росії відбувалося і шляхом нееквівалентної торгівлі з Україною. Регулювання цін на перевезення вантажів залізницями здійснювали в такий спосіб, що було вигідніше вивозити продукцію за межі країни, ніж продавати її на власній території.
За рівнем концентрації промислового виробництва в головних галузях Україна не лише домінувала в Російській імперії, а й посідала одне з перших місць у світі.
