Війна за незалежність та її наслідки

Суперечності між колоніями та Англією загострювалися і в результаті призвели до війни, що відома в історії як Війна за незалежність (1775—1783). Вона закінчилася перемогою колоністів. У 1776 р. проголосили нову незалежну державу — Сполучені Штати Америки. Із прийняттям Декларації незалежності (1776) укази англійського парламенту, що обмежували свободу населення західних земель, розвиток промисловості, сфери обігу, втратили чинність. У 1778-му для європейських купців відкрили всі форти, ліквідували англійську монополію на торгівлю в Північній Америці. У зовнішній торгівлі проголосили принципи фритредерства, на основі яких пізніше підписали договори з Францією, Пруссією та Швецією. Під час революції конфіскували 30 тис. маєтків, що належали прихильникам англійців. Ліквідували феодальні форми землеволодіння, дворянські звання, спадкову оренду тощо.

Визнання Англією незалежності США, закінчення війни, ратифікація Конституції (1787), введення в дію перших десяти поправок до неї (1791), насамперед Білля про права, завершили перший етап буржуазної революції. Конституція забезпечувала права власності, її захист, свободу слова, друку, зборів, віросповідання та ін., зміцнила владу центрального уряду. Проте не знищили рабства в південних штатах, індіанці не отримали громадянських прав, не було єдиної виборчої системи. Правова держава, що формувалась у США, надавала американцям громадянські й особисті свободи, включаючи право на землю і свободу підприємницької діяльності, значно повніше, ніж у Європі.

Уряд сприяв реалізації права на землю і вільному вибору виду господарської діяльності шляхом широкої територіальної експансії, що супроводжувалось економічним освоєнням нових володінь. На основі укладення нерівноправних договорів, підписання торгових угод, безпосереднього воєнного насилля до складу нової держави увійшли великі райони Старого Північного Заходу. Протягом 1778—1853 рр. територія США збільшилась у вісім разів. У 1823-му США проголосили доктрину Монро, відповідно до якої будь-яке втручання європейських країн у справи Америки розглядали як загрозу США. Розширюючи території, країна здійснювала політику систематичного знищення та витіснення на гірші землі корінних жителів материка— індіанців. За допомогою іммігрантів у 1912 р. виникло понад 30 нових штатів, а в середині XX ст. їх нараховувалось 50. Іммігранти могли брали активну участь у промисловій революції та індустріалізації країни лише за умови експропріації земель в індіанців.

Рішенням конгресу вільні території передавали у фонд центрального уряду, який розподіляв і продавав їх. За законами 80-х років XVIII ст., землю продавали великими ділянками по 640 акрів з обов'язковою виплатою всієї суми протягом місяця, що обмежувало коло покупців багатими людьми й призвело до масового самовільного захоплення землі. Скватери вимагали закріплення за ними ділянок і вживали заходів, аби захистити свої заявки.

Під тиском фермерів відбувалася поступова демократизація аграрного законодавства. Здійснювали активну колонізацію західних земель. Більша частина переселенців прямувала у північні штати, куди прибували позбавлені земельних ділянок фермери з Півдня, а також плантатори в пошуках родючих земель, іммігранти. 31842 р. у країну в середньому за рік приїздило майже 100 тис. переселенців, здебільшого це вихідці з Ірландії, Німеччини, Англії. Серед іммігрантів нараховували сотні тисяч кваліфікованих ремісників, інженерів, робітників, винахідників. Окрім створення армії найманої праці, масова імміграція і збільшення чисельності населення сприяли становленню місткого внутрішнього ринку, що у свою чергу спричинювало зростання попиту на промислові та сільськогосподарські товари. Усе це було стимулом для розвитку виробництва. Захоплені іммігрантами самостійно землі (скватерство) — важлива складова первинного нагромадження капіталу в США.

Розвиток фермерських господарств на Заході зумовив розширення товарних ринків і формування ринку капіталів. Сільськогосподарське виробництво, котре збільшувало свої обсяги, забезпечувало потребу промислових центрів у продовольстві. У середині XIX ст. такі штати, як Індіана, Іллінойс, Вісконсин, стали житницею країни. В умовах конкуренції фермерські господарства Атлантичного узбережжя спеціалізувались на молочному тваринництві, садівництві.

Для промислового перевороту США характерні такі головні особливості:

І) активна роль американської інженерної думки. Винайшли бавовноочисну машину (1793), що підвищила продуктивність праці в 100 разів, швейну (1841), машину для виготовлення взуття (1846), фосфорні сірники, електромагнітний телеграф Морзе (1887), перший телеграфний апарат Д. Юза (1855), пістолет, пневматичне гальмо, паровий молот (1842), вулканізацію каучуку (1844), турбіну (1849), електровоз (1861), верстати оригінальної конструкції. Це зумовило розвиток багатьох нових галузей промисловості. Швейні фабрики Зінгера, Беккера, Уллера випускали вироби, що мали попит у всьому світі. Швейна машина Зінгера була відома й популярна також в Україні;

2) велика кількість річок, що сприяло більшому використанню водної енергії, ніж енергії пари. Тому в 40-х роках почали масово застосовувати парову енергію, хоча універсальний паровий двигун створили ще наприкінці XVIII ст., а в 1803 р. О. Еванс винайшов парову машину;

3) значні запаси деревини, яку тривалий час використовували як основний вид палива та для виготовлення деревного вугілля. До 1860-го на залізничному транспорті США користувалися дровами. Перша домна, що працювала на кам'яному вугіллі, з'явилась у країні в 1837 р. Масово застосовувати мінеральне паливо в металургії почали в 40-х роках;

4) брак мануфактурного капіталізму. Мануфактури, що з'явилися в колоніальний період, не були стійкими, їх розвиток стримувала заборонна політика Англії. Тому правомірно стверджувати, що промисловий переворот у США відбувався в умовах недостатнього розвитку мануфактурного виробництва;

5) велика нерівномірність розміщення галузей по територіях. Північний Схід був більш промисловим, на Півдні майже не діяли фабрики і заводи, переважала первинна обробка культур, що вирощували (бавовник, тютюн, рис, цукрова тростина та ін.). Машини обслуговували раби. У західних штатах майже не спостерігалося мануфактурної стадії, підприємства спеціалізувалися на переробці харчової продукції, лісоматеріалів, виробництві сільськогосподарської техніки.