Фрагмент тринадцятий: думи мої думи

Марічка (С14): я як якийсь листочок безвільний. Це той стан в якому я зараз. Коли не зовсім усвідомлюєш, що робиться і просто безвольно робиш те, що робиш.

Перець (С19): Насправді більшість людей – це якась сіра маса... Вони абсолютно не усвідомлюють свою роль в країні... і більшість думають, що це добре: зранку ти з'їв яєчню, пішов на роботу, повернувся з роботи, послухав свою жінку, яка твердить, що ти приніс замало зарплати, а жити нічим...... наступного ранку знову слухати будильник, знову встати і знову все по колу. Більшість реально вважає, то за якусь нормальну модель.

Василько (С36): Я не люблю великих городів, вони втомлюють якби. Втомлюють я знаю, шуму багато. Я люблю невеличкі городки, ну щоб шашличок собі зажарити, на рибку походити. Ну щоб був достаток. Ну щоб заробити собі на весілля. З часом може построїти хатинку.

Андрій (С22): Все те, що я роблю протягом останніх багатьох років, це те що я просто намагаюся перегнати рутину і чим швидше я біжу тим більше вона мене доганяє, і все більше речей для мене стають рутинними, тому я намагаюся якомога веселіше провести час до смерті.

Віра (С14): Я думала, що філософський факультет допоможе мені зрозуміти світ, але це помилкове твердження, бо філософія тільки допоможе зрозуміти те, що ти ніколи нічого не зрозумієш.

Лєра (С26): Що я скажу про життя... Є ж такі філософські питання, на які немає відповіді, з точки зору самої філософії. Їх навіть не коректно ставити. Як казав Ейнштейн: «Рибка поки плаває в акваріумі, вона не може знати, шо поза тим акваріумом».

Юра (С22): я побачив шо дуже в багатьох цікавих людях аа... вони дуже якби там.. зовні дуже цікаві, а в глибині душі черговий банальний комок комплексів і банальних проблем. Дуже багато цих йобнутих людей, вони йобнуті бо.. глибоко в душі нещасні, а мені глибоко в душі все байдуже. Чим старше я стаю тим більше розумію що моє улюблене слово це “похуй”.

Катя (С23): суть це грошові відносини я згоджуюсь з цією думкою.

Діма (С23): Найголовніше це здоров’я, будеш здоровий незнаю це саме головніше навєрно. А пізніше коли буде сім’я коли будуть діти шоб діти просто брали приклад з тебе… шо ти є в формі вони будуть в формі це саме головніше я думаю.

Марко (С34): Більше свободи.. хочу свободи!.. Перше шо в голову прийшло це ліс. Куди веде свобода людей? Я не знаю.. чи люди готові до свободи.. повної.. мабуть що ні.. це коли не має над тобою влади.. начальника.. коли тобі не кажуть іди в школу.. а потім в університет.. а потім іди на роботу.. і споживай, споживай.. на тобі 2 тисячі грн., витрати половину з них на податки, чи на шось там.. на рахунки.. а на іншу половину купи якийсь одяг який рекламують..

Василик (С8): Треба стати людиною, а не приматом якимось. Тобто треба навчитись мислити, а не просто думати про розмноження, їжу. Треба просто бути людиною.

Любомир (В30): Мене в селі вже бачать як майже сформовану особистість, як чоловіка. Старші уже з повагою кажуть: «Такий самостійний хлопець, уже хоч заміж оддавай». В майбутньому я себе уявляю так, шо в селі дом построєний невеличкий, окуратний, ферма якась там, розвожу птиць, птиці мені дають прибуток, ну бізнес… дружина, діти.

Бодя (С26): Людство запрограмовано на рух вперед. Бо ці інстинкти, які в нас є – це інстинкт виживання, і вони, напевно, будуть домінантними завжди. Ми завжди будем рухатись вперед так, щоб вижити.

Віта (С36): Треба крутитись як білка в колесі і вибити собі місце під сонцем. Ну як не будеш настриливий то тебе виженуть, не зможеш нормально грошей заробити. Ну всяке буває. А я ж хочу аби все було. Вічна жара, знаєш заробляєш, витрачаєш, знову заробляєш. Вічне колєсо, знаєш.

Оля (В3): Коли маєш про кого піклуватися це дає стимул для розвитку. Для того мені треба вийти заміж (сміх). Якщо в мене буде сімя, яку треба забезпечувати там...нехай чоловік гроші заробляє, а я створюю якийсь там затишок. Можливо теж гроші заробляю для того, щоб наступному поколінні було затишно, то це успіх. Такий от життєвий (сміх), не матеріальний.

Сашко (В34): Я наприклад задумуюся навіщо життя, навіщо існування… щоб заробити якісь гроші і шось собі купити, чи змінювати світ на краще? Для чого це все я не знаю. Все, що я бачу, ну то шо роблять люди – це якийсь абсурд. У мене песимістичне ставляння до людства. По суті воно само знищує себе. Ну, наприклад, ми будемо щось робити, щоб світ ставав кращим, правда я навіть не знаю, що саме це може бути, але… от чесно, я почуваюсь якимось інопланетянином тут, я цього всього не розумію: люди шось топчуться, шось роблять, навіть якщо це шось добре я все одно цього не розумію, того шо воно все якесь штучне. Для мене справжньою є природа, космос… а те, що ми тут собі робимо, все минуще. Все це може закінчитись в один момент. Тобто все якось безсенсовно. Мені б хотілося, щоб все розвивалося, щоб появилися на землі кіборги і я як науковець до того трохи докладаюся. Я хочу, щоб ці кіборги знищили людство, я дуже хочу побачити кінець світу на власні очі.

24