Фрагмент десятий: Дім розпусти.

Дмитро:Університет перетворився на дім розпусти. Студенти розуміють, да і та дівчина розуміє та піду я йому віддамся там, за ту оцінку. Нехай мені поставить. Вобщє всьо тотально, дім розпусти стає той універ. По всьому. ким потім ті люди можуть бути, ким вони вийдуть, чого вони навчаться? Вони виходять да тотально підготовлені до цього світу: дівчата ногі розставляють, розумієш. Хлопці ножі гострять. Ну в тому плані, шо кожен розуміє: я мушу там в когось забити, комусь на голову стати шоб досягнути, а в мене так я не маю сил, ну то я маю дірку, то я через неї досягну. Ну реально так. Реально люди розуміють, їх вчать, їх вчать прогібатися. Тебе вчать, тобі зразу ярмо вішають і тебе вчать: ти сука, так як в тюрмі, розумієш? Хочеш чогось досягнути, будеш шестьорою, останньою. І потім може ми тобі дозволимо, потім з часом, вислужишся і дойдеш до того, шо будеш ректором. І потім будеш нагібати інших, як в армії.

Людина спочатку заходить на сайт, читає ці гарні статті про університет, потім приходить до університету, бачить ці всі колони, скульптуру, надихається, бо це храм науки, а потім поступає а їй зразу говорять п’ятдесят гривень чи двісті гривень. Не цікавить шо ти знаєш. І то відразу ти так розумієш: блін, вот він реальний світ. То єсть це як тюряга. Як тюряга така, шо тобі просто ярмо на голову вішають і пофіг твої знання. Двісті гривень. Коли викладач, не принциповий, він каже по п’ятдесят гривень, да по двісті гривень. Замість того щоб навчити да? Замість того, щоб поставити людину, приділити свій час… він викладач блядь чи ні? Нє в тому плані, він хоче навчити? Замість того, щоб взяти тупо вигнати, ну так бути принциповим, раз ти не хочеш вчитися, не трать мій час. Люди всі сходять на нєт, бо ти чуєш той приклад десь там, один викладач чує про то, шо другій бере, блін, а я не буду. А чо не буду? Ну шо я втрачу? Так? І так той дебіл він не буде вчитися, то хай мені хоч гроші дасть. А це всьо змазує потім, змазує, шо ти не помічаючи стаєш сам. Ти стаєш… ти береш, потім ти хочеш більше брати, потім ти вобщє береш навіть в нормальних людей. розумієш, одне за одним тянеться. Нема принциповості в чомусь.

Я бачу тільки одне вирішення на даному етапі, треба сплигувати. Дивіться, якшо ви чуєте, шо ця вся ваша система вас їбе і ви її не можете розрушити, тому шо вона слон, а ви моська, то єдине – не підставляйтесь під його хуй, тікайте звідти. Як вас загнала, слоняра загнала в кут і хуєм трясе, куди діваться? А ти хочеш, думаєш блядь я мушу бути в куті, томушо та слоняра мені потім дає бумажку з якою я їду в світ відкритий, зайобаним, але з бумажкою. А хтось каже їбав я тебе, я тебе їбав, я не хочу твого хуя смоктати чи шо, не хочу твоєї бумажки, ладно нахєр нада. Ну така аналогія, шоб зрозуміти.

Але може бути інше вирішення, просто нема такого прикладу, де людина зламала систему… я такого не бачив

ця система настільки порогнивша і змінити її неможливо, або ти стаєш таким як усі, або ти виходиш з гри, іншого розкладу нема, там неможливо бути іншим. І неможливо, коли зверху всьо прогнивши, коли ті хто дають тобі гроші, це держава вони такі, вони тобі насаджують як то всьо має бути, то єсть ізначально зверху ставлять ректора який їм підходе, він ставить своїх тих, шо ти можеш зробити, шо ти можеш зробити, тільки сказати фак. Ю і піти звідти, це те, що зробив я.

=======================================================================

(муз. «атестат в крови»)