4. Історія виникнення міжгалузевого методу

Міжгалузевий метод економіко-статистичних досліджень і планування застосовується із середини 20-х років. До теперішнього часу накопичений значний досвід побудови міжгалузевих балансів у багатьох країнах.

Уперше балансовий міжгалузевий метод дослідження виробництва і розподілу суспільного продукту був втілений у балансі народного господарства СРСР за 1923/24 р., складеному ЦСУ СРСР під керівництвом таких учених, як Баренгольц, Немчинов. Основні матеріали балансу були опубліковані в 1926 р. Вони включали натуральні баланси по 38 продуктах промисловості й сільського господарства, а також вартісні таблиці, що відображали у галузевому розрізі баланс виробництва і розподіли продукції, баланси знарядь виробництва і капітальних вкладень (будівництва), характеристику національного доходу, матрицю внутрішньопромислового міжгалузевого обороту засобів виробництва. Хоча баланс 1923/24 р. не відповідав прийнятій нині формі, що полегшує математичну обробку балансу, він містив усі необхідні дані для подання його у вигляді матричної математичної моделі. У зв’язку зі складанням і аналізом балансу народного господарства за 1923/24 р., а також при вивченні міжгалузевих зв’язків у народному господарстві в наступні роки радянськими вченими сформульовано основні принципи методології дослідження міжгалузевих зв’язків і пропорцій у народному господарстві, розроблено шляхи охоплення єдиною «економічною таблицею» виробництва і розподілу всього суспільного продукту, визначено сутність і значення коефіцієнтів прямих матеріальних витрат.

У США теоретичні і практичні дослідження в галузі міжгалузевих моделей виконувалися з тридцятих років під керівництвом професора В. Леонтьєва. Вони стали відомими під назвою «аналіз витрат і випуску продукції». У роботах В. Леонтьєва міжгалузевий баланс з’являється в математичній формі як модель, що заснована на визначених допусках і характеризується відомими математичними залежностями.

Баланс народного господарства СРСР за 1923/24 р., який В. Леонтьєв добре знав, не лише вплинув на його дослідження, але й послужив для них відправним пунктом. У методологічному відношенні саме перший радянський баланс народного господарства змусив В. Леонтьєва перейти фактично від розповсюдженого в економічній науці прирівнювання валового суспільного продукту до «вартості, доданою обробкою» (тобто тільки до знову створеної вартості), до вивчення валового продукту як продукту, що складається з вартості усіх витрачених засобів виробництва і знову створеної вартості (тобто національного доходу).

Спочатку В. Леонтьєвим і його співробітниками були розроблені укрупнені міжгалузеві таблиці економіки США для 1919 і 1929 рр. з виокремленням 41 галузі, а пізніше – таблиця середнього розміру для 1939 р. Ці таблиці носили, власне кажучи, експериментальний характер; зіставлення таблиць для зазначених трьох років, узятих через десятилітній інтервал часу, дозволило перевірити деякі вихідні припущення теорії (зокрема, оцінити ступінь стійкості коефіцієнтів витрат), показати можливість і доцільність практичної розробки міжгалузевих моделей для економіки цілої країни. Перші результати зазначених досліджень були опубліковані в 1936 і 1941 рр.

Починаючи з 1948 р. у США проводилося одне з найбільш детальних досліджень міжгалузевих зв’язків – розробка таблиці витрат і випуску продукції для 1947 р. з підрозділом приблизно на 450 галузей. У ході дослідження поряд зі звичайними коефіцієнтами витрат визначалися коефіцієнти капітальних вкладень по окремих видах устаткування для всіх галузей. Пізніше урядові органи США втратили інтерес до проведеної роботи і вона була припинена.

Крім США, міжгалузеві баланси розроблялися в багатьох інших країнах. Найбільш ранні дослідження в цій галузі проводилися статистичними органами Данії і Голландії ще в довоєнний період. У післявоєнний період міжгалузеві баланси були розроблені у всіх великих країнах Європи, в Австралії, Канаді, Японії, Індії, деяких країнах Латинської Америки. У більшості країн дослідження очолювалися і фінансувалися урядовими економічними установами.

У СРСР робота над побудовою міжгалузевих балансів відновилася наприкінці 50-х років на новій основі – з урахуванням теоретичних досягнень у цій галузі й з використанням електронної обчислювальної техніки. У 1961 р. ЦСУ СРСР завершило складання звітного міжгалузевого балансу виробництва і розподілу продукції в народному господарстві СРСР за 1959 р.

Розробка балансу вимагала великої попередньої роботи. Для виявлення структури матеріальних витрат на виробництво продукції (ці дані не могли бути отримані з чинної звітності) у 1960 р. було проведено вибіркове дослідження, що охопило до 20 % промислових підприємств і будівництв. Великі методологічні й практичні труднощі довелося перебороти в процесі формування переліку галузей з дотриманням умови однорідності продукції кожної галузі. При розробці даних балансу вперше в статистичній і економічній роботі в широких масштабах була застосована електронно-обчислювальна техніка.

Звітний баланс за 1959 р. включає, власне кажучи, два самостійних баланси: міжгалузевий баланс у ціннісному вираженні в розрізі основних галузей матеріального виробництва та в натуральному вираженні з найважливіших видів продукції. Вартісний баланс був складений у цінах кінцевого споживання. Він містив 83 галузі матеріального виробництва, в натуральному вираженні включав 157 найменувань продуктів, по кожному з яких були показані загальні ресурси їх використання в народному господарстві.

За даними звітного балансу за 1959 р. були обчислені коефіцієнти прямих і повних матеріальних витрат як у вартісному, так і в натуральному вираженні. Баланс дозволив уточнити структурні залежності і пропорції в народному господарстві, хоча не можна не враховувати впливу недосконалості тодішньої системи цін.

Пізніше на основі звітного балансу за 1959 р. і даних статистики праці ЦСУ СРСР склало міжгалузевий баланс витрат праці за 1959 р. Баланс витрат праці був розроблений за тими 83 галузями, що й вартісний баланс. Витрати праці виражалися в людино-роках (кількість середньорічних працівників). На продукцію кожної галузі були розраховані прямі витрати живої праці і повні трудові витрати (як сума прямих і непрямих витрат праці). Обчислені також повні витрати праці на виробництво кінцевої продукції (зокрема, на виробництво предметів споживання за їх видами).

Наступною великою роботою ЦСУ СРСР було складання звітного міжгалузевого балансу виробництва і розподілів продукції в народному господарстві за 1966 р., розробленого за більш широкою програмою, ніж баланс за 1959 р.

Баланс за 1966 р. був також складений окремо у вартісному численні й у натуральному виразі. Баланс у вартісному численні розроблений у розрізі 110 галузей матеріального виробництва, що включають 95 галузей промисловості, 5 галузей будівництва, 2 галузі сільського господарства (рослинництво і тваринництво), лісове господарство, транспорт, із виокремленням залізничного транспорту, зв’язок, торгівлю, матеріально-технічне постачання і збут, заготівлю та інші галузі матеріального виробництва. Міжпродуктовий баланс за 1966 р. у натуральному виразі складений у розрізі 237 найважливіших продуктів.

Обробка даних міжгалузевого балансу за 1966 р. на електронних обчислювальних машинах дозволила одержати коефіцієнти прямих і повних матеріальних витрат, досліджувати найважливіші структурні характеристики. Першою значною роботою в галузі застосування міжгалузевих моделей у плануванні був розрахунок експериментального планового міжгалузевого балансу на 1962 р., виконаний науково-дослідним економічним інститутом і обчислювальним центром при Держплані СРСР.

Розрахунок експериментального планового міжгалузевого балансу здійснювався з такою метою: 1) зіставити галузеві рівні виробництва і пропорції, отримані міжгалузевим методом, з відповідними показниками плану розвитку народного господарства СРСР на 1962 р., складеного звичайними методами народногосподарського планування; 2) відпрацювати методологію одержання вихідних даних, побудови моделі планового балансу і проведення всього комплексу обчислень на електронних обчислювальних машинах; 3) розробити рекомендації з практичного застосування міжгалузевих моделей у народногосподарському плануванні.

Експериментальний плановий міжгалузевий баланс на 1962 р. був складений у вартісному виразі (у цінах кінцевого споживання) і для порівняння зі звітним міжгалузевим балансом за 1959 р. містив ті ж 83 галузі матеріального виробництва. Коефіцієнти прямих витрат були узяті з галузевого балансу за 1959 р., частина з них коректувалася на 1962 р. У експериментальному плановому міжгалузевому балансі розроблялися лише I і II квадранти загальної схеми міжгалузевого балансу.

У процесі розрахунків були визначені обсяг і структура продукції на 1962 р. (на підставі наявного плану розвитку народного господарства), а також коефіцієнти прямих і повних матеріальних витрат. За даними про кінцеву продукцію і коефіцієнти витрат обчислені рівні валової продукції галузей і міжгалузеві потоки засобів виробництва (I квадрант). Результати розрахунку зіставлялися з відповідними показниками народногосподарського плану. У цілому згідно з експериментальним балансом запланована величина кінцевого продукту могла бути забезпечена при меншому обсязі валової продукції, ніж передбачалося в самому народногосподарському плані. Однак цілком достовірні висновки із загальних, а особливо детальних, зіставлень не могли бути зроблені унаслідок відомої незрівнянності показників плану народного господарства й експериментального планового міжгалузевого балансу, а також можливої неточності коефіцієнтів витрат й інших вихідних даних.

Великий обсяг досліджень був проведений при розробці планового міжгалузевого балансу на 1970 р. У розрізі 125 галузей розраховано більше 20 варіантів балансу, що розрізняються в основному обсягом і структурою кінцевої продукції. Планові міжгалузеві баланси в натуральному виразі охоплюють більш широку номенклатуру продукції. Міжпродуктовий плановий баланс на 1962 р. містив 346, а баланс на 1970 р. – уже 585 продуктів, що дозволило охопити в балансі до 80 % усієї продукції.

Перші звітні баланси за 1961 р. по Прибалтійських республіках і наступних розробках послужили основою для складання нових міжгалузевих балансів республік Прибалтики на 1970 р. Плановий міжгалузевий баланс виробництва і розподілу продукції Білоруської РСР на 1962 р. складався на базі матричних виробничо-фінансових планів промислових підприємств. Здійснюються експериментальні розрахунки по регіональних динамічних міжгалузевих моделях.

Міжгалузеві баланси складалися й в інших соціалістичних країнах. Значний досвід розробки звітних і планових міжгалузевих балансів накопичений в Угорщині, Польщі, Чехословаччині, НДР, Болгарії.

Широке практичне застосування міжгалузевого методу обумовлене тим, що при відносній простоті самої моделі і математичних залежностей, що зв’язують її показники, вона багато в чому сприяє удосконалюванню економічного аналізу і плануванню.

Міжгалузевий баланс чітко виявляє основні пропорції суспільного виробництва: співвідношення між сукупним суспільним продуктом і чистою продукцією (національним доходом), між перенесеною вартістю і знову створеною вартістю, між виробництвом засобів виробництва і виробництвом предметів споживання, між фондом споживання і фондом нагромадження в складі національного доходу, між вартістю необхідного і вартістю додаткового продукту. Не менше практичне значення має характеристика галузевої структури виробництва, співвідношень між промисловістю і сільським господарством, галузями, що добувають і обробляють. У плановому міжгалузевому балансі ці пропорції встановлюються точним розрахунком, що враховує величину і структуру суспільних потреб, технологічні зв’язки в процесі виробництва, ресурси і можливості розвитку окремих галузей.

Практично тільки на основі міжгалузевого балансу можуть бути обчислені такі важливі економічні показники, як коефіцієнти повних витрат праці, коефіцієнти прямих і повних витрат засобів виробництва, прямої і повної капіталомісткості продукції.

Розробка міжгалузевого балансу сприяє аналітичному обґрунтуванню перспективних планів розвитку як окремих галузей економіки, так і окремих підприємств визначеного виду діяльності.

Перспективний план, складений на основі міжгалузевого балансу, є цілком збалансованим у всіх своїх ланках і насамперед по міжгалузевих пропорціях. Обсяг продукції кожної галузі визначається відповідно до їх потреб у засобах виробництва, заданої величини кінцевої продукції галузі й усього обсягу виробництва. З огляду на надзвичайну складність технологічних зв’язків у сучасному виробництві, особливо на наявність зворотних зв’язків, коли продукція наступних стадій виробничого процесу повертається як засоби виробництва на попередні стадії, можна стверджувати, що звичайні більшість звичайних методів не в змозі забезпечити повну збалансованість перспективного плану, а дозволяють лише в тій чи іншій мірі до неї наблизитися. Тільки математичний розрахунок на основі оптимальної моделі виробництва і розподілу продукції дає можливість звести до мінімуму ймовірність виникнення диспропорцій і невідповідностей при розрахунках.

У звичайних матричних моделях непередбачена можливість вибору найбільш ефективного варіанту плану з багатьох припустимих варіантів. У міжгалузевих балансах проводяться різноманітні розрахунки, що досягається за рахунок варіювання вихідних даних (насамперед обсягу і структури кінцевої продукції). Для того щоб найкращий, оптимальний варіант плану був отриманий у рамках самої економіко-математичної моделі, необхідно застосувати особливі методи й іншу постановку задачі. Однак матричні моделі й зв’язані з ними показники (зокрема, технічні коефіцієнти) служать вихідним пунктом і основою для побудови більш складних економіко-математичних систем – систем оптимального планування.

Важливою перевагою застосування матричних моделей є велика можливість використання комп’ютерів як при обробці статистичних матеріалів, так і при складанні балансу. Система матричних моделей дозволяє за допомогою комп’ютерної техніки розрахувати і забезпечити узгодження виробничих планів підприємств, планів перспективного розвитку галузей, економічних регіонів, оцінити баланс показників виробництва і розподілу продукції по всіх напрямках економічної діяльності.

У незалежній Україні міжгалузевий метод отримав подальший розвиток у вигляді розрахунків таблиць "Витрати-випуск". Президентом України було поставлено завдання посилити реалістичність прогнозів соціально-економічного розвитку та обґрунтування напрямів політики структурних змін. Тому виникла необхідність створення ефективного механізму, який би дозволяв комплексно оцінювати кількісні наслідки прийняття рішень у різних сферах економічної політики. Він має безпосередньо ґрунтуватися на системі балансів національної економіки, а його базою мають стати таблиці „Витрати-випуск” (міжгалузевий баланс).

Методичні рекомендації з прогнозування показників таблиць „Витрати-випуск” розроблено Державним науково-дослідним інститутом інформатизації та моделювання економіки разом з Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.09.2003 р. № 557-р “Про аналіз та прогнозування показників таблиць „Витрати-випуск” (міжгалузевого балансу)”.

Поряд зі звітними балансами галузевих зв’язків найважливішого значення набуває розробка міжгалузевих балансів на перспективу. Застосування матричних моделей забезпечує внутрішню погодженість, обґрунтованість, сприяє правильному визначенню темпів і пропорцій розвитку галузей виробництва. Розробка поточних та перспективних балансів, побудова єдиної взаємозалежної системи матричних моделей від підприємств до галузей економіки значно розширюють сферу й ефективність застосування міжгалузевого методу.