Навчальний елемент 1.3. Лекція 3.

Тема 3. "Хімічне нанесення металевих покриттів".

1. Типи реакцій.

2. Переваги і недоліки методу.

3. Підготовка поверхонь.

4. Області застосування (Ni, Cu, Co, Zn, Cd, Sn)

3.1. Типи реакцій.

1. Некаталітичні реакції. Такі реакції мають місце коли деяка поверхня занурена у відновлюючий розчин. Наприклад нітрат срібла з формальдегідом. Цей метод використовують для створення срібних дзеркал. Забезпечує значну товщину

2. Каталітичні реакції . Це реакції в яких матеріал поверхні заготовки служить каталізатором реакції. Існує обмежена кількість металів на які можна нанести інший метал. Наприклад відновлення хлористого нікелю, гіпофосфату натрію можна здійснити на поверхні заліза, алюмінію, кобальту.

3. Каталітичні реакції у присутності активаторів. Оскільки існує обмежена кількість металів на які можна осаджувати металеве покриття, то необхідно спочатку активізувати поверхні металів які не являються каталізаторами. Наприклад хлористий паладій часто використовують при осадженні на мідь і нікель.

4. Каталітичні реакції у присутності активаторів і сенсибілізаторів. Цей метод використовується при осадженні на неметалеві поверхні, які перед активацією необхідно зробити чутливими до осаджуваного металу. Наприклад при осадженні нікелю треба полити поверхню 0,1 хлориду, а після промити водою.

3.2. Переваги і недоліки методу.

Переваги:

1. Можливість осадження металів на діелектрики (кераміка, скло, пластмаса).

2. Металізацію можна здійснити локально на любих ділянках поверхні, в тому числі і в порожнинах (куди підвід струму утруднений).

3. Можна нанести металеві шари значної товщини з високою міцністю щеплення.

4. Можна нанести покриття однакової товщини на складно профільовані поверхні.

5. Осаджені шари володіють рядом покращених характеристик, які не можуть бути отриманими методом електроосадження.

Недоліки:

1. Відносно дорогі і складні за компонентами реактиви.

2. Зниження швидкості осадження по мірі експлуатації розчину.

3. Необхідність частої заміни розчинів для металізації.

4. Високі температури проведення процесу.

5. Високі затрати на нейтралізацію і регенерацію відпрацьованих розчинів.

6. Процес вимагає суворого регулювання параметрів, температури, кислотності, часу промивки і витримки.

7. Розчини не достатньо стабільні в роботі.

3.3. Підготовка поверхонь.

1. Створення певної шорсткості поверхні механічним шляхом (піскоструйна, галтовка, шліфування, полірування, кранцювання), хімобробкою органічним розчинником чи нанесенням адгезійного шару.

2. Обезжирення в органічному розчиннику

трихлоретилен	3,1 кг/ год
ксилол	2,2 кг/ год
трихлоретилен	1,7 кг/ год
бензин	1,3 кг/ год
уайт-спірит	0,9 кг/ год
гас	0,65 кг/ год

3. Травлення. Як правило воно здійснюється у водних розчина кислот, можливі добавки окислювачів.