29. Переваги групової тренінгової роботи з особами, які мають порушення зору

1. Груповий досвід запобігає відчуженню, допомагає розв’язанню між особистісних проблем. Людина уникає непродуктивного замикання у собі наодинці зі своїми труднощами, з’ясовує, що її проблеми не є унікальними, інші люди переживають подібні почуття, - для багатьох таке відкриття само по собі є сильним психотерапевтичним фактором.

2. Група відображає суспільство у мініатюрі. Очевидними стають приховані фактори, такі як тиск партнерів, соціальний вплив та конформізм. Це надає можливість учасниками побачити й проаналізувати в умовах психологічної безпеки психологічні закономірності спілкування і поведінки інших людей і себе самих, які не зовсім очевидні у життєвих ситуаціях.

3. Можливість отримання зворотного зв’язку та підтримки від людей з подібними проблемами. У реальному житті далеко не всі люди мають можливість отримати відвертий, безоцінний зворотній зв’язок, який дозволяє побачити своє відображення в очах оточуючих, які добре розуміють сутність твоїх переживань, адже самі вони переживають майже те саме. Можливість подивиться у “живі дзеркала” є найважливішою перевагою групової психологічної роботи, якої не можна досягти будь-яким іншим чином.

4. У групі людина може навчатися новим умінням, експериментувати з різними стилями взаємовідносин серед рівних партнерів. Якщо у реальному житті такі експерименти пов’язані із ризиком нерозуміння, неприйняття і навіть покарання, то тренінгові групи є “навчальним майданчиком”, де можна спробувати поводити себе інакше, ніж звичайно, спробувати нові моделі поведінки, навчитися но-іншому ставитися до себе й інших людей – і все це в атмосфері доброзичливості, підтримки.

5. У групі учасники можуть ідентифікувати себе з іншими, “зіграти” роль іншої людини для кращого ознайомлення з новими ефективними способами поведінки, що застосовуються іншими. Емоційний зв’язок, емпатія, співчуття, які виникають при цьому сприяють особистісному зростанню.

6. Взаємодія у групі створює напруження, яке допомагає прояснити психологічні проблеми кожного. Цей ефект не виникає під час індивідуальної психокорекційної та психотерапевтичної роботи. Психологічне напруження повинно відігравати продуктивну роль, не виходити з під контролю і не руйнувати продуктивні відносини у групі.

7. Група полегшує процеси саморозкриття, самопізнання. Ці процеси повною мірою можливі лише через групу та інших людей. Відкриття себе іншим і відкриття самому собі дозволяють зрозуміти себе, змінити себе, підвищити впевненість у собі.

8. Групові форми зручніші (економія часу, коштів тощо).

30. Роль ведучого та стилі керівництва тренінговою групою

Особистість психолога є важливим фактором, що визначає успіх чи неуспіх тренінгу.

Психолог може виступати у таких основних ролях (за Яломом):

• технічного експерта – здійснює коментар процесів, що відбувається у групі, поведінки учасників, висловлює міркування, які допомагають групі рухатися у необхідному напрямі;

• еталонного учасника – демонстрація бажаної і цілеспрямованої поведінки як зразка, досягнення групової згуртованості.

Можна виділити 5 основних ролей ведучого (за Кратохвиліним):

1. активний керівник (інструктор, вчитель, режисер, ініціатор, опікун);

2. аналітик (характеризується дистанціюванням від учасників та особистісною нейтральністю);

3. коментатор;

4. посередник (експерт, який не бере на себе відповідальність за те, що відбувається у групі, але періодично вмішується у груповий процес і спрямовує його);

5. член групи (особа зі своїми індивідуальними особливостями та життєвими проблемами).

Діяльність керівника тренінгової групи можна охарактеризувати за такими критеріями: директивність – недирективність, визначеність – невизначеність висловлювань та ступінь активності, анонімність – саморозкриття і вираження позитивних і негативних ставлень.

Від ролі, яку виконує ведучий групи та його особистісних характеристик, залежить стиль керівництва групою: авторитарний, демократичний, ліберальний.

Найбільш бажаний – демократичний стиль керівництва –надання свободи вибору тем занять і напрямків дискусії, темпу роботи.

Авторитарний стиль ефективний у таких випадках: 1) коли задача групи чітко визначена; 2) коли учасники групи під дією сильного стресу, 3) коли учасники групи не можуть точно усвідомити, що відбувається у групі.

Більшість груп, особливо на перших етапах функціонування, прагнуть до того, щоб їх чітко спрямовували, керували і структурували їх діяльність. Це буває необхідним для подолання початкової напруженості і тривожності, прискорення розвитку групового процесу. Поступово слід передавати функції управління самій групі.

Найменш продуктивний стиль керівництва - ліберальний (попустительский).

Стиль керівництва групою найбільше залежить від особистісних особливостей ведучого. Розвиваючий та оздоровлюючий ефект досягається в результаті створення атмосфери емпатії, саморозкриття та теплих взаємин між членами групи і ведучим. Адже не можливе насильно привести до щастя, здійснювати особистісний розвиток ззовні по відношенню до особистості.

Для створення сприятливих умов розвитку особистості учасників, ведучий повинен мати такі риси:

• концентрування на клієнті, бажання йому допомагати;

• відкритість до відмінних від своїх власних поглядів і суджень, гнучкість і терпимість;

• ємпатійність, здатність створювати атмосферу емоційного комфорту;

• аутентичність поведінки, тобто здатність пред’являти групі справжні емоції та переживання;

• ентузіазм та оптимізм, віра у здатність учасників до змін та розвитку;

• урівноваженість, терпимість, високий рівень саморегуляції;

• упевненість у собі, позитивне само відношення, адекватна самооцінка, самоусвідомлення власних конфліктних моментів, потреб та мотивів;

• багата уява, інтуїція;

• високий рівень інтелекту.

Керівник групи має бути артистом, вченим, поєднавши почуття ті інтуїцію з високим професіоналізмом.