45. Основні напрямки роботи практичного психолога учнями, які мають порушення зору в умовах інклюзивного навчання

Для того, щоб забезпечити в умовах інклюзивного навчання поступове входження дитини в навчально-виховний процес школи, максимально розкрити її потенційні можливості, сприяти повноцінному пізнавальному і особистісному розвитку, необхідно застосувати психолого-педагогічний супровід розвитку учнів з порушеннями зору в процесі навчання і виховання.

Психолого-педагогічний супровід визначається організаційно-змістовною умовою інклюзивного навчання дітей з порушеннями психофізичного розвитку (В.І.Бондар, Т.М.Гребенюк, А.А.Колупаєва, В.М.Синьов, Л.М.Шипіцина, Н.Д.Шматко) і сприяє задоволенню потреб їхнього розвитку, покращенню процесів абілітації та реабілітації, а також подальшій їх соціалізації.

Супровід дитини в умовах інтегрованого навчання полягає: з одного боку, у пристосуванні освітнього процесу до можливостей дитини, з іншого, у проведенні спеціально організованого корекційного навчання.

Основні завдання психолого-педагогічного супроводу пізнавальної діяльності дітей з порушеннями зору полягають у: забезпечені оптимальних умов для організації навчальної діяльності учнів з порушеннями зору; розвитку психолого-педагогічної компетентності серед педагогів і батьків; попереджені і корекції вторинних відхилень в розвитку учня.

Реалізація психологом поставлених завдань відбувається у наступних напрямках роботи: інформаційно-просвітницька робота з батьками, педагогами та учнями класу, в якому навчається дитина з порушеннями психофізичного розвитку; проведення психологом діагностування, консультування, корекційно-розвивальної роботи, розробка індивідуальної програми розвитку.

Індивідуальна програма розвитку учня з порушеннями зору спрямована на:

• усвідомлення своєї індивідуальності, несхожості, в тому числі і біологічної, починаючи з усвідомлення особливостей відношення до тебе оточуючих людей;

• усвідомлення свого дефекту;

• формування адекватної самооцінки;

• формування рівня притязань, який відповідає його реальним можливостям і здібностям.

Планування та організація індивідуальної корекційно-розвивальної програми учня з порушеннями зору в школі включає наступні складові (додаткове):

• вибір форми корекційно-розвивальної роботи;

• розробка індивідуальної корекційно-розвивальної програми;

• визначення необхідної періодичності і тривалості занять;

• організація співробітництва з вчителями і батьками;

• підготовка місця проведення занять і наочного матеріалу.

46. Основні напрямки роботи практичного психолога з незрячими підлітками з корекції комунікативної сфери

За дослідженнями В.В. Кобильченко, Г.Ф. Нікуліної, Є.П. Синьової та ін. у незрячих школярів у підлітковому віці відмічається відсутність інтересу до інших, переважна інтенція на задоволення власного “Я”, недостатня активність в процесі спілкування, яка визначається дослідником, як нерівномірна в різних сферах спілкування (у класі, школі, поза школою).

Внаслідок сенсорного дефекту сліпа дитина обмежена у своїх можливостях активного наслідування комунікативної поведінки дорослих і зрячих ровесників, спонтанного розвитку спілкування, що вказує на необхідність стимуляції активності дитини у даній діяльності.

Основні напрямки роботи практичного психолога з незрячими підлітками з корекції комунікативної сфери:

-формування активної позиції особистості (оволодіння роллю субєкта діяльності);

-корекція і розвиток системи ставлень особистості (емоційно-оцінювального компоненту соціальної установки);

-формування позитивних соціальних установок, необхідних для успішної взаємодії у спілкуванні (поведінковий компонент установки);

-розвиток здатності до адекватного пізнання інших людей та себе самого.

Крім того, дана методика роботи передбачає ще один надзвичайно важливий напрямок: формування знань і вмінь спілкування (вербальних та невербальних), оскільки саме знання та вміння становлять індивідуальний досвід спілкування, сформованість якого зумовлює розвиток діяльності спілкування в цілому і стан основних детермінант зокрема.