3.4. Метод капіталізації результатів одного періоду

Хоча в дохідному підході прийнято використання багаторічного прогнозу, проте може застосовуватися й прогноз, складений тільки на один рік. Ця різниця в охопленні тимчасового періоду - один рік або кілька років - створює розходження між двома головними методами в рамках загальної методології дохідного підходу.

Перший і більш простий метод включає капіталізацію прибутку компанії протягом одного року, і із цієї причини він називається методом капіталізації результатів одного періоду (single-period capitalization method, SPCM). Taк як він розраховує вартість, ґрунтуючись на прибутку тільки за один рік, цей метод дає надійну оцінку вартості лише в тому випадку, якщо обраний прибуток може представляти очікувані в майбутньому довгострокові показники роботи компанії. Отже, аналітики не повинні автоматично використовувати прибуток за останній рік або його середнє значення, отримане за кілька останнього років, якщо це значення не є достовірним відображенням майбутніх результатів. Темпи зростання прибутку також ураховуються через капіталізацію. Цей математичний процес вимагає другого критично важливого припущення: прибуток буде рости нескінченно із щорічними темпами, що відповідають установленій величині.

Формула SPCM виглядає в такий спосіб:

, (3.3)

де:

PV - поточна вартість;

r - історичний прибуток або прибуток за поточний рік, що використовувється як базовий прибуток, без обліку росту в наступному році;

g - передбачуваний довгостроковий стабільний темп росту;

d - ставка дисконтування;

d - g - ставка капіталізації.

Ключові змінні цієї формули: r, g і d. На даному етапі просто прийміть: ставка дисконтування визначає ризикованість інвестицій, у той час як довгостроковий темп росту відображає очікування щодо річного приросту прибутку в довгостроковій перспективі. Таким чином, ставка капіталізації, що розраховується як d-g, виходить зі ставки дисконтування як функція цих двох факторів.

Ставки капіталізації також можуть бути виражені як мультиплікатор, або коефіцієнт, через поділ одиниці на норму капіталізації. У ринковому підході ставки капіталізації можуть бути отримані із цін фондового ринку. Однак використання даного джерела не рекомендується через волатильності ринкових мультиплікаторів і більш високої надійності ставок капіталізації, отриманих зі ставок дисконтування.

Ці взаємозв'язки й показує, як зміна ставки капіталізації впливає на вартість і відповідний розмір мультиплікатора.

Як і при роботі з багатьма іншими простими формулами, користувачі повинні розуміти базові припущення, інакше вони здатні істотно спотворити вартість. Формула може використовувати історичний, поточний або прогнозований прибуток, і показник розраховується, як показано: шляхом множення прибутку, отриманого в останній період, на очікуваний довгостроковий темп росту 1 + g.

SPCM простий і зручний, тому він часто використовується як спосіб визначення первісного результату вартості. Варто також розуміти: ставка капіталізації може служити аналогом добре відомого коефіцієнта “ціна/прибуток”, коли як потік доходу вибирається історичний бухгалтерський прибуток.

Ключ до належного застосування SPCM в тому, щоб ніколи не випускати з очей критично важливі припущення, що лежать в основі цього методу. Чим менш реалістичні припущення для конкретно взятої компанії, тим менш надійними виявляться результати SPCM.

Прибуток, використовуваний у розрахунку, тобто чисельник у формулі, повинен бути обґрунтованою мірою довгострокової й стабільної роботи компанії. Крім того, темп росту g повинен залишатися достовірним очікуванням здатності цієї компанії нескінченно довго досягати щорічного приросту доходу. Там, де ймовірні істотні коливання річного росту, метод SPCM втрачає свою вірогідність, а тому здатен значно спотворювати вартість.