Фактори, що впливають на розвиток гірської хвороби

Класифікація висот і характерні фізіологічні зміни

Проміжні висоти (1500-2500 м): Помітні фізіологічні зміни. Насичення (сатурація) крові киснем> 90% (норма). Ймовірність гірської хвороби невелика.

Великі висоти (2500-3500 м): Гірська хвороба розвивається при швидкому підйомі.

Дуже великі висоти (3500-5800): Гірська хвороба розвивається часто. Насичення (сатурація) крові киснем <90%. Значна гіпоксемія (зниження концентрації кисню в крові) при навантаженні.

Екстремальні висоти (> 5800 м): Виражена гіпоксемія у спокої. Прогресуюче погіршення, незважаючи на максимальну акліматизацію. Постійне знаходження на таких висотах неможливо.

Висота, на якій розвивається гірська хвороба, варіюється внаслідок впливу численних факторів, як індивідуальних, так і кліматичних.

На розвиток гірської хвороби впливають такі індивідуальні фактори:

• індивідуальна стійкість людей до нестачі кисню (наприклад, у жителів гір);

• стать (жінки краще переносять гіпоксію);

• вік (молоді люди погано переносять гіпоксію);

• фізичний, психічний і моральний стан;

• рівень тренованості;

• швидкість набору висоти;

• ступінь і тривалість кисневого голодування;

• інтенсивність м'язових зусиль;

• минулий «висотний» досвід.

Наступні фактори провокують розвиток гірської хвороби і знижують переносимість великих висот:

• наявність алкоголю або кофеїну в крові;

• безсоння, перевтома;

• психоемоційне напруження;

• переохолодження;

• неякісне і нераціональне харчування;

• порушення водно-сольового режиму, зневоднення;

• надлишкова маса тіла;

• респіраторні та інші хронічні захворювання (наприклад ангіна, бронхіт, пневмонія, хронічні гнійні стоматологічні захворювання);

• крововтрати.

Наступні кліматичні чинники сприяють розвитку і більш швидкому прогресуванню гірської хвороби

Низькі температури - з збільшенням висоти середньорічна температура повітря поступово знижується на 0,5 ° C на кожні 100 м (взимку 0,4 ° C, влітку 0,6 ° C). Взимку на рівних висотах захворюваність більш часта, ніж влітку (причини див. Патогенез). Різкий перепад температур теж справляє негативний вплив.

Вологість - на великих висотах через низькі температури парціальний тиск водяної пари низький. На висоті 2000 м і вище вологість повітря в два і більше разів менше, ніж на рівні моря, в тій же місцевості.

На великих гірських висотах повітря стає практично сухим (парціальний тиск насиченої водяної пари мізерний). З одного боку, це призводить до посилення втрати рідини організмом через шкіру і легені і, отже, до зневоднення організму. З іншого боку, більш вологе повітря при морському кліматі володіє значно більш високою теплопровідністю (теплопровідність майже лінійно пов'язана з молекулярною масою молекул, біля води, 18 г / моль, у повітрі - суміші газів 29 г / моль), отже, сприяє шкідливому впливу низьких температур; а також пари води витісняють кисень з альвеол легенів, знижуючи і без того невисока його зміст.

Вітер - високо в горах вітер може досягати ураганної сили (понад 200 км / год), що переохолоджує організм, вимотує фізично і морально, утруднює дихання.