2. Легеневий набряк, що виникає великих висотах

Набряк легких, що виникає великий висоті, уперше описаний в 1891 року ЧарльзХаустон в 1960 р. першим представив повне наукове опис цьогонекардиогенного набряку легких, який з'являється внеакклиматизированних осіб, швидко які на висоту більш 2286 м. Частота його розвитку сягає 0,6%. Нині він становить реальну загрозу альпіністам, котрі займаються сходженням в гори.

Хоча точніпатофизиологические зміни не повністю описані, набряк легких, мабуть, частково пов'язані з збільшенням тиску в легеневої артерії, але це бачиться першим відповіддю організму на гіпоксію. Це може бути пусковим механізмом вивільненнялейкотриенов, що підвищують проникність легеневихартериол, отже, і просочування рідини увнесосудистое простір. З цього гіпотезою узгоджується спостереження, відповідно до яким важкий набряк легких розвивається на щодо низьких висотах в ряді практично здорових індивідуумів із уродженим одностороннім відсутністю легеневої артерії чи атрезією. Ця рідкісна аномалія узгоджується з легеневої гіпертензією, посилюється навіть у невеликих висотах. Подальші дослідження повинні з'ясувати, супроводжується чигипоксическое скороченнямикрососудистого русла легеневої артеріївнутрисосудистим тромбозом або ж втрата рідини із посудини відбуваєтьсяпроксимальнее області судинного спазму. Дослідження клітинного і біохімічного складубронхоальвеолярнои рідини при набряку легких дозволило встановити значне збільшення у ній протеїну із високим молекулярної масою, еритроцитів і макрофагів без скупчення на базальної мембрані частинок чи компонентів колагену.

Перші симптоми зазвичай з'являються через 24–72 години після досягнення великий висоти, чому часто передує значна фізична навантаження. Особливо піддаються набряку легких дітей і підлітків, довго що перебувають у великий висоті, котрим доцільно чергувати підйом на висоту з тимчасовим переміщенням на менш високий рівень.

Першими симптомами звичайно є поверхове подих, непродуктивний кашель, біль голови, що слабкість і підвищена стомлюваність, зокрема зменшення переносимості фізичної навантаження. Прислабовираженном захворюванні тривалість його прояві вбирається у 24 години. Можуть може бути супутні симптомиОГБ, що особливо часто простежуються в дітей. У міру збільшення набряку легких з'являютьсядиспное і кашель, котрі можуть супроводжуватисяотхождением пінистої та кривавою мокроти. Симптоми часто різко поглиблюються уві сні. Можливо виникнення загальної слабкості, летаргії, дезорієнтації, галюцинацій, ступору і коми. У на осіб із важкоїатаксией ймовірність виникнення коми протягом 6–12 годин. Якщо постраждалий не переміщається більш низьку висоту, то можливо швидке наступ смерті.

Типові фізичні ознаки включаютьгиперпное, хрипи,тахикардию і ціаноз. Можуть може бутигипотензия і невеличке підвищення тіла, алеортопное спостерігається рідко. Лабораторні дослідження можуть побачити ознаки дегідратації ігемоконцентрации (наприклад, збільшеннягематокрита і удільної маси сечі). Нарентгенограмме грудної клітини можна побачити плямисті затемнення по периферії легеневих полів, що відрізняється від картини набряку в кореневих зонах легких, яка при застійної серцевої недостатності. За наявності набряку легких з одного боку напевно про однобічнуатрезии легеневої артерії. На ЕКГ виявляються ознаки ішемії міокарда, відхилення осі серця вправо розширення правогожелудочка. Для клінічної оцінки тяжкості легеневого набряку пропонується його поділ чотирма ступеня.

Адекватне лікування полягає в швидкому розпізнаванні патології. Неприйняття лікувальних заходів відразу після встановлення діагнозу можуть призвести загибель постраждалого.Летальность у деяких серіях спостережень становить близько 12-ї%. Залежно від виразності симптоматики основу лікування становлять повний спокій, призначення кисню і спуск більш низьку висоту. У неважких випадках буває достатньо дотримання постільного режиму, але за серйозніших проявах хвороби спуск постраждалого більш низьку висоту обов'язковий. Справді, зниження висоти є єдиним ефективним заходом допомоги під час тяжких формах набряку легких, тому спуск будь-коли слід відкладати у пацієнтів із загрозливими симптомами хвороби. Узвіз до висоти 610 м можуть призвести поліпшити стану хворого, бо в цьому рівні значно збільшується концентрація кисню увдихаемом повітрі, що реформує з підвищення кисневого насичення артеріальною крові. Жоден з постраждалих ні спускатися без супроводу. Якщо в постраждалого спостерігаються психічні розлади чи важкаатаксия, його евакуацію потрібен на ношах чи з допомогою вертольота. Кисень вводиться по 6– 8л/мин. Ефективної допоміжної мірою то, можливо штучна вентиляція з позитивним тиском, проте вона рекомендується лише пацієнтам з глибоким набряком легких.

Доцільно внутрішньовенне заміщення рідини з допомогою розчину, що міститьD,/0,25 NNaCl, і навіть обмеження солі, але застосуванняфуросемида та іншихдиуретиков має обмежену цінність. Хоча ефективність морфіну під час лікування набряку легких не доведено, його обгрунтоване використання рекомендується деякими лікарями, що займаються лікуванням гірської хвороби. Застосуванняацетазоламида асоціюється з тимчасовим поліпшенням і феноменомрикошетирования.

Оскільки виникнення набряку легких тісно пов'язані зі швидкістю сходження,достигаемой висотою ізатрачиваемой енергією, найефективнішим шляхом його запобігання є акліматизація.