- •Методичні вказівки до виконання лабораторних робіт із дисципліни “Інформатика”
- •Полтава 2014
- •Середовище програмування turbo pascal 7.0
- •1.1. Виклик інтегрованої інструментальної оболонки
- •1.2. Рядок меню
- •1.3. Створення та збереження програми на дискові
- •1.4. Виконання програми
- •1.5. Пошук помилок у програмі за допомогою налагоджувача
- •1.5.2. Виконання програми до вказаної точки
- •1.5.3. Перезапуск програми
- •1.5.4. Перегляд та модифікація змінних програми
- •1.5.1. Покрокове налагодження програми та трасування
- •1.5.5. Використання вікна output
- •1.6. Завершення роботи з по тр 7.0
- •Мова turbo pascal 7.0
- •2.1. Загальна структура програм у turbo pascal 7.0
- •Розділ оголошень та узгоджень
- •Розділ текстів процедур та функцій
- •Основний блок програми
- •2.2. Типи даних мови тр
- •2.3. Поняття алгоритму
- •Виконання лабораторних робіт
- •3.1 Лабораторна робота №1 Складання алгоритму та написання програми мовою тр 7.0 для розрахунку функції розгалуженням
- •Послідовність виконання роботи
- •3.1.1. Умовні оператори (умовні конструкції) мови тр
- •3.1.2. Оператори циклу (циклічність конструкції) мови тр
- •3.1.3. Дані типу array (масив)
- •3.1.4. Зразок виконання індивідуального завдання
- •Контрольні питання
- •3.2. Лабораторна робота №2 Написання програм для роботи з простими типами даних мови тр 7.0
- •3.2.1. Прості (скалярні) типи даних мови тр 7.0
- •3.2.2. Оператор присвоювання
- •3.2.3. Зразок виконання індивідуального завдання
- •Контрольні вправи та питання
- •3.3. Лабораторна робота №3 Написання програм для введення та обробки серій із нулів та одиниць
- •3.3.1. Поняття послідовності серій із чисел
- •3.3.2. Зразок виконання індивідуального завдання
- •Контрольні вправи та питання
- •3.4. Лабораторна робота №4 Написання програми введення та обробки двомірних масивів
- •3.4.1. Поняття двомірного масиву. Правила опису та роботи з ним
- •3.4.2. Зразок виконання індивідуального завдання
- •Контрольні вправи та питання
- •3.5.Лабораторна робота №5 Написання програм із використанням процедур та функцій
- •3.5.1.Поняття процедур та функцій
- •3.5.2. Механізм параметрів у процедурі та функції
- •3.5.3.Зразок виконання індивідуального завдання
- •Контрольні вправи та питання
- •3.6. Лабораторна робота №6 Написання програми з використанням складених типів даних: string (рядковий), record (запис), file (файловий)
- •Послідовність виконання роботи:
- •3.6.1. Файлові типи даних (file) і робота з ними
- •3.6.2. Записи (record). Робота з ними
- •3.6.3. Рядковий тип даних (string). Стандартні процедури та функції для обробки рядків
- •Зразок виконання індивідуального завдання
- •Контрольні запитання та вправи
- •3.7.2. Зразок виконання індивідуального завдання
- •2)Ввести, налагодити та виконати наведену програму за комп’ютером. Контрольні вправи та запитання
- •Рекомендована література
3.5.3.Зразок виконання індивідуального завдання
Завдання: Виконати індивідуальне завдання лабораторної роботи №1(див. п.3.1.4.) з використанням процедур та функцій.
Перш за все необхідно з’ясувати, які дії програми будуть виконуватися за допомогою процедур і функцій. Очевидно, що обчислення значень функції F(X) необхідно оформити у вигляді функції (вона буде виробляти конкретні значення). Введення масиву Х та табуляцію функції з використанням різних циклічних конструкцій (дій) запишемо як процедуру. Тоді робота основного блоку програми зводиться лише до виклику відповідних процедур і передачі їм відповідних параметрів. Такого типу програми е компактними, їх легко читати та налагоджувати.
Складемо алгоритм обчислень у вигляді графічних блок-схем (див. рис. 3.5.3-3.5.8).
Рис.3.5.3.Блок-схема обчислення значень функції F(x)(функція)
так ні
Рис.3.5.4.Блок-схема табуляції (процедура)
Рис.3.5.5.Блок-схема табуляції функції (процедура 2)
ні
так
Рис.3.5.6.Блок-схема введення масиву х (процедура 3)
так ні
Рис.3.5.7.Блок-схема обчислень значень функції (процедура 3)
Рис.3.5.8.Блок-схема виконання завдання (основний блок програми)
Програма, що реалізує наведені алгоритми, містить розділ процедур та функцій і побудована з використанням діалогового режиму роботи.
PROGRAM TABULATION 4;
USES Crt;
CONST n=20;{опис глобальних констант}
TYPE MASSIV=array[1..n]OF REAL; {опис глобальних типів}
VAR h,a,b,c:REAL;
X:MASSIV; {опис глобальних змінних}
FUNCTION F(XF:real); {опис функції}
BEGIN {основний блок функції}
IF XF<C
THEN
F:=ln(XF+1)/ln(5)
ELSE
F:=exp(XF*ln(2));
END;
PROCEDURE REP_UNT(aF,bF,hF: REAL);{опис процедури 1}
VAR (xL,FL:REAL); {опис локальної змінної}
BEGIN {основний блок процедури 1}
XL:=aF;
REPEAT
FL:=F(xL);
WRITELN (xL, FL);
XL:= xL+ hF;
UNTIL xL>bF;
END;
PROCEDURE WHILE_DO (aF,bF,hF: REAL); {опис процедури 2}
VAR xL,FL:REAL;
BEGIN {основний блок процедури }
XL:=aF;
WHILE xL<=bF DO
BEGIN
FL:=F(xL);
WRITELN (xL,FL);
xL:=xL+hF;
END;
END;
PROCEDURE VVOD (nF: INTEGER; VAR xF:MASSIV) {опис процедури 3}
var I:=integer, ; {опис локальних змінних}
BEGIN {основний блок процедури}
FOR I:=1 TO nF DO
BEGIN
WRITE(‘введіть ‘,і,’-ий елемент масиву:’);
READLN (xF [і]);
END;
END;
PROCEDURE FOR_TO_DO(nF:INTEGER;VAR xF:MASSIV){опис процедури4}
VAR I: INTEGER; {опис локальних змінних}
VAR FL: REAL;
BEGIN {основний блок процедури 4}
FOR I:=1 TO nF DO
BEGIN
FL:=F(xL [і]);
WRITELN (xF [і], FL);
END;
END;
BEGIN {розділ основного блоку програми}
WRITE (‘Введіть нижній кінець інтервалу а:’);
READLN (A);
WRITE (‘Введіть верхній кінець інтервалу b(b>a):’);
READLN (b);
WRITE (‘Введіть крок табуляції h(h<<(b>a)):’);
READLN (h);
WRITE (‘Введіть число с(a<c< b):’);
READLN (с);
WRITE {‘уведення пустого рядка’}
WRITE (‘Результати обчислень із використанням REPEAT..UNTIL:’);
REP UNT (a, b, h,); {виклик процедури 1}
WRITELN (‘натисніть будь яку клавішу’);
READLN; {пауза для перегляду результатів}
WRITELN (‘Результати обчислень із використанням WHILE:’);
WRITE DO(a, b, h) {виклик процедури 2}
WRITELN (‘натисніть будь яку клавішу’);
READLN; {пауза}
VVOD(n,X); {виклик процедури 3}
WRITELN:
WRITELN(‘Результати обчислень із використанням FOR:’);
FOR TO DO (n,X);
WRITELN (‘натисніть будь яку клавішу для закінчення’);
READLN;
END. {Кінець програми}
Як бачимо, деякі процедури виконують у своїй виклик функції F. Це можливо в тому випадку, коли опис цієї функції виконується раніше від указаних процедур. Аналогічно кожна процедура може викликати іншу процедуру, при умові, що остання процедуру була описана раніше.
У наведеній програмі функція F не містить формальних параметрів-змінних і не змінює глобальних змінних програми, тому вона не має побічного ефекту.
Дві процедури REP_UNT та WHILE_DO не мають формальних параметрів-змінних. Це викликано тим, що вони не передають результати своєї роботи в основну програму, а виводять їх безпосередньо на екран монітору за допомогою оператора виведення WRITELN. Аналогічно відбувається і в останній процедурі FOR_TO_DO, однак вона все ж містить формальний параметр-змінну xF. Справа в тому, що цей параметр має тип ARRAY(масив). Якби він був указаний як параметр-значення, то для нього була б створена копія — також масив. Це призводить до нераціонального використання пам’яті комп’ютера, тому рекомендують формальні параметри типу ARRAY описувати як параметри-змінні (для яких копії не створюються). До речі, зверніть увагу, що для використання такого формального параметра треба попередньо створити ім’я типу в підрозділі типів за допомогою ключового слова TYPE (в нашому випадку цей тип має ім’я MASSIV).
Введемо, налагодимо та виконаємо наведену програму за комп’ютером.
