7. Методи виділення білків.

Застосовують їх екстрагування за допомогою різних розчинників

Фракціонування

– методу ультрацентригування (ультрацентрифуга – макромолекули осідають)

- Хроматографія проходження білкових молекул через спец.гелі.

Электрофорез – разделение белков при движении в электрическом поле за счет разности их заряда.

8. Азотисті основи

Строение азотистых оснований:

К группе пуриновых относятся аденин (6-аминопурин) и гуанин (2-амино-6-оксипурин). К группе пиримидиновых – урацил (2,4-диоксипиримидин), тимин (5-метилурацил) и цитозин (2-окси-4-аминопиримидин).

Нуклеотиди – трикомпонентні сполуки які побудовані з азотистої основи пуринового чи піримідинового ряду залишків пентоз та фосфату. Разом з білками належать до класу інформаційних біомкромолекул. Є структурними компонентами молекул нуклеїнових кислот ДНК і РНК.

Нуклеозиди – двокомпонентні біоорганічні молекули що складаються з азотистої основи пуринового чи пиримідинового ряду та пентози.

9. НК – высокомолекулярные органические вещества, полинуклеотиды. Мономерами являются мононуклеотиды. Каждый мононуклеотид состоит из: углевода, азотистого основания и фосфорной кислоты.

1. первичная структура. РНК и ДНК построены однотипно – представлены полинуклеотидной цепью, состоящей из отдельных мононуклеотодов, соединённых между собой 3’→5’-фосфодиэфирными связями.

2. вторичная структура. Вторичная структура представляет собой двойную спираль, состоящую из 2 полинуклеотидных цепей, закрученных вокруг одной общей оси. (ДНК)

Вторичная структура РНК более простая, представляет собой одну полинуклеотидную цепь, в которой спирализованы лишь некоторые участки. Вторичная структура РНК представлена в виде клеверного листа.

Биологическая роль НК:

ДНК- хранение генетической информации, участие в процессе транскрипции в качестве матрицы для построения молекулы РНК.

Третинна структура - подвійна спіраль ДНК не має вигляду розгорнутої молекули а додатково згорнута в просторі утворює певну третинну структуру супер спіралі.

10. Все РНК по функции делятся на:

- рРНК (рибосомальные), составляют до 80% в составе рибосом. Играют роль каркаса для объединения рибосом белков;

- мРНК (иРНК) – образуется в ядре (ядрышке). Переносит информацию из ядра в цитоплазму, является матрицей в процессе трансляции белка. последний кодон иРНК соответствует последней АК в белке;

- тРНК по своей форме напоминает форму клеверного листа и представляет собой полинуклеотидную цепь, которая составляет 3 петли и отдельные участки могут быть спирализованы. тРНК активирует аминокислоты и транспортирует их к месту биосинтеза белков, также участвует в трансляции. Имеет антикодоновый триплет – место, с помощью которого тРНК связывается с комплиментарным кодоном мРНК.

11. Ферменты

Ферменты – это биологические катализаторы белковой природы.

Властивості як речовин білкової природи.1. Денатурують під дією фізичних і хімічних факторів. 2. При гідролізі розпадаються на амінокислоти.3. амфотерні властивості. 4. Осаджуються висолюванням.5. мають велику молекулярну масу.6. мають високу специфічність.

Классификация

1.Оксидоредуктазы (окислитетльно востановительные реакции)

2. Трансферазы (перенос груп атомов от данорной молекулы к ацетатной)

3. Гидролазы (гидролиз связей)

4. Лиазы (расщепление связей между атомами СОNS способом отличным от гидролиза или окисления)

5. Изомеразы (взаимопревращение изомеров)

6.Лигази (образование связей в реакции соединения двух молекул).

Строение: Ферменты могут быть простыми и сложными. Простые состоят только из полипептидной цепи, а сложные имеют пептидную (апофермент) и небелковую части (кофермент).

Активный центр (АЦ) – участок в молекуле фермента, где происходит связывание и химическое превращение субстрата (S). Формируется на уровне третичной структуры. Поэтому денатурация ведет к потере каталитической активности.

Ряд ферментов могут содержать аллостерический центр. К аллостерическому центру присоединяются различные вещества, отличные по строению от субстрата. Эти вещества могут изменять конформацию активного центра, т.е. влиять на связывание и превращение субстрата, они называются аллостерическими эффекторами. Все аллостерические эффекторы делятся на положительные – активаторы, и отрицательные – ингибиторы.

Строение коферментов

Коферменты в каталитических реакциях осуществляют транспорт различных групп атомов, электронов или протонов. Коферменты связываются с ферментами:

- ковалентными связями;

- ионными связями;

- гидрофобными взаимодействиями

Один кофермент может быть коферментом для нескольких ферментов. Многие коферменты являются полифункциональными (например, НАД, ПФ). В зависимости от апофермента зависит специфичность холофермента.

Все коферменты делят на две большие группы: витаминные и невитаминные.

Коферменты витаминной природы – производные витаминов или химические модификации витаминов.1 группа: тиаминовые – производные витамина В1.

2 группа: флавиновые коферменты, производные витамина В2. Сюда относят:

- флавинмононуклеотид (ФМН);

- флавинадениндинуклеотид (ФАД).

3 группа: пантотеновые коферменты, производные витамина В3 – пантотеновой кислоты.

4 группа: никотинамидные, производные витамина РР - никотинамида:

5 группа: пиридоксиновые, производные витамина В6.

Застосування в медицині

1.ензимопатологія – дослід ферментної активності в нормі і при патології і виявлення спадкових захворювань зв’язаних з генетичним дефектом.

2.ензимотерапія-використання ферментів в якості лікарських речовин.

3. ензимодіагностика- застосування високоякісних ферментів як аналітичних реактивів, виявлення самих ферментів в сироватці крові при пошкоджені органів і тканин.

12 Ізоферменти - множинні молекулярні форми одного і того ж ферменту. Каталізує одну і ту ж біохімічну реакцію, але розрізняються за своєю первинною структурою, фіз. хім. Властивостей та каталітичних властивостей. Різні ізоферменти одного і того ж ферменту можуть бути присутні в різних органах і тканинах. В організмі людини є 5 комбінаційно зазначених протомерів, які створюють різні ізоферменти, що розподілені в різних органах. Ці ферменти визначаються в сироватці хворих і мають діагностичне значення для виявлення пошкоджень мембранних структур при різних захворюваннях.

13. Ферментативна кінетика – розділ хім. Кінетики що займається вивченням різних хім. та фіз.-хім. факторів на швидкість реакції.

1.залежність від концентрації субстрату – при низькій концентрації субстрату швидкість реакції прямо пропорційна його концентрації, а при високих концентраціях досягається ефект насичення.

2. залежність від рН кожен фермент має свій рН оптимум. Більшість внутрішніх клітинних та тканинних ферментів організму людини найактивніші в нейтральному,слабо лужному або слабо кислому середовищах (рН 5,0-9,0) рН 1-2 – фермент пепсин, рН10-12 – аргіназа.

3. залежність від температури ферменти є терморегуляторними та термолабільними утвореннями. Підвищення температури до оптимального значення 37-40 супроводжується збільшенням швидкості ферментативної реакції, підвищення температури вище оптимальної – швидкість ферментативної реакції різко зменшується за рахунок денатураційних змін у структурі фермента білка.