3.2. Методи кількісного аналізу і прогнозування ризику та невизначеності
Аналіз ризику дає потенційним партнерам необхідні дані для прийняття рішень щодо доцільності участі в проекті та пвлануванні заходів з захисту від можливих фінансових втрат.
Аналіз ризику поділяється на якісний, що визначає фактори, сфери та види ризиків, і кількісний – для чисельного визначення окремих ризиків та ризику проекту в цілому.
Для аналізу і прогнозування факторів невизначеності та ризику при оцінці ефективності проекту використовують наступні методи кількісного аналізу ризику:
аналіз чутливості;
аналіз стійкості проектів;
визначення точки беззбитковості;
корегування параметрів проекту;
формалізований опис невизначеності;
побудова дерева рішень;
аналіз моделей (за методом «Монте-Карло»).
Аналіз чутливості дає точну оцінку того, наскільки сильно зміниться ефективність проекту при певній зміні одного з початкових параметрів проекту.
Він використовується для визначення факторів, що найбільше впливають на результати проекту і для порівняльного аналізу проектів. При проведенні аналізу чутливості використовується показник ЧДП.
Аналіз стійкості передбачає розробку сценаріїв розвитку проекту в базовому і найбільш небезпечних варіантах. По кожному сценарію досліджуються прибутки, втрати і показники ефективності для всіх учасників проекту.
Проект вважається стійким і ефективним, якщо в усіх розглянутих ситуаціях інтереси учасників дотримуються, а можливі несприятливі наслідки усуваються за рахунок створених запасів та резервів або відшкодовуються страховими виплатами.
Точка беззбитковості характеризує об’єм продажу, при якому виручка від реалізації продукції співпадає з витратами виробництва.
Точка беззбитковості Q визначається за формулою:
, (3.1)
де Ц – ціна одиниці продукції;
Вс – умовно-постійні витрати за певний період;
Вv – умовно-змінні витрати на одиницю продукції.
Для підтвердження доцільності виробництва, яке передбачається проектом, необхідно, щоб значеня точки беззбитковості було меншим за значення номінальних обсягів виробництва та реалізації продукції.
Цей метод аналізу ризиків використовується при порівнянні альтернативних проектів, тобто при рівних умовах проект, який має найменше значення точки беззбитковості, має найвищу стійкість.
Можлива невизначеність умов реалізації проекту може враховуватися шляхом корегування його параметрів, а саме:
збільшують строки виконання робіт на середню величину їх можливих затримок;
враховується середнє збільшення вартості проекту;
враховуються затримки платежів, неритмічність постачання сировини і матеріалів, позапланові відмови обладнання та ін.
у випадках, коли проектом не передбачається страхування учасників від ризику, включаються очікувані збитки від настання цього ризику;
збільшується норма дисконту.
Використовуючи скореговані значення параметрів, розраховують значення ЧДП, яке аналізують і роблять висновки щодо ступеня ризику проекта.
Формалізований опис невизначеності включає опис множини можливих умов реалізації проекту у формі відповідних сценаріїв або моделей, перетворення початкової інформації про фактори невизначеності в інформацію про імовірність окремих умов реалізації і визначення показників ефективності проекту. Основним показником, який використовується в цьому методі, є очікувана інтегральна ефективність Еоп:
Еоп = Єi Рi (3.2)
де Єi - інтегральний ефект при і-й умові реалізації проекту;
Рi - імовірність реалізації цієї умови.
Аналіз можливих сценаріїв розвитку дозволяє оцінити одночасно вплив декількох параметрів на кінцеві результати проекту через імовірність виникнення кожного сценарію («оптимістичний», «нормальний» і «песимістичний» сценарій).
Побудова дерева рішень використовується для аналіза ризику проектів, що мають оглядну кількість варіантів розвитку. Вузли дерева рішень становлять ключові події, а стрілки, що поєднують вузли, - роботи, що проводяться по реалізації проекту. Крім того наводиться інформація відносно часу, вартості робіт та імовірності прийняття того чи іншого рішення.
В результаті побудови дерева рішень визначається імовірність кожного сценарію розвитку проекта, ЧДП за кожним сценарієм і по всьому проекту, по величині якого і приймається рішення про можливий ступінь ризику проекту.
Аналіз моделей за методом «Монте-Карло» дозволяє проаналізувати різні сценарії реалізації проекту та врахувати різні фактори ризику в рамках єдиного підходу. Цей метод передбачає використання програмних засобів.