Правила цитування та посилання на джерела

Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або для критичного аналізу того чи іншого друкованого твору слід наводити цитати. Науковий стиль вимагає точного відтворення цитованого тексту. Загальні вимоги до цитування такі:

а) текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, із збереженням особливостей авторського написання;

б) цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту і без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками. Вони ставляться в будь-якому місці цитати (на початку, всередині, в кінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;

в) кожна цитата обов’язково супроводжується посиланням на джерело;

г) при непрямому цитуванні (переказі, викладі думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути максимально точним у викладі думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів, і робити відповідні посилання на джерело;

д) цитування не повинно бути ні надмірним, ні недостатнім, бо і те і те знижує рівень наукової праці;

е) якщо треба виявити ставлення автора роботи до окремих слів або думок з цитованого тексту, то після них у круглих дужках ставлять знак оклику або знак запитання);

є) якщо автор роботи, наводячи цитату, виділяє в ній деякі слова, робиться спеціальне застереження, тобто після тексту, який пояснює виділення, ставиться крапка, тире і вказуються ініціали автора роботи, а весь текст застереження вміщується в круглі дужки. Варіантами таких застережень є: (курсив наш. – А.Т.), (підкреслено мною. – А.Т.).

Виконавець роботи повинен давати посилання на останні видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатися лише в тих випадках, коли в них наявний матеріал, який не включено до останнього видання.

Якщо використовують відомості, матеріали з монографій, статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, тоді в посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, таблиць з джерела, на яке подано посилання в роботі.

Посилання на джерела в тексті роботи слід робити згідно з їх переліком у квадратних дужках, наприклад: «…у працях [1–7]…» або «як указано автором [8]…». Якщо посилання йде на декілька джерел, то вони подаються у квадратних дужках через крапку з комою [1; 4; 34].

Допускається наводити посилання у виносках, при цьому його оформлення має відповідати бібліографічному опису за переліком посилань із зазначенням номера.

Приклад:

Цитата в тексті: “…на території, зайнятій трипільською культурою, гір немає, коли не рахувати Румунського Прикарпаття – західної околиці Трипільського світу” [3]¹⁾.

Відповідний опис у переліку посилань:

3. Відейко М. Країна Аратта в шумерському епосі й трипільська культура / М.Відейко // Український світ. – 1994. – Ч. 3-4. – С. 31–32.

Відповідне подання виноски:

¹⁾ [3] Відейко М. Країна Аратта в шумерському епосі й трипільська культура / М.Відейко // Український світ. – 1994. – Ч. 3-4. – С. 31–32.

Посилання на ілюстрацію вказують її номером. Наприклад: «рис. 1.2.».

Якщо в тексті є багато посилань на ті самі джерела, то список використаних джерел доцільно робити в алфавітному порядку, щоб не повторювати багатократно їх назви. У такому разі при посиланні на джерело після цитати ставлять квадратні дужки, у яких перша цифра означає номер даного джерела в списку використаних джерел, далі пишуть маленьку букву с. (сторінка) з крапкою, а після неї – номер сторінки джерела, з якої процитовано фрагмент тексту або взято дані. Наприклад:

Цитата в тексті: «28 (15) серпня 1917 р. в Москві відкрився Помісний Собор за участю 564 делегатів» [31, с. 36].

Відповідний опис у списку джерел:

31. Ульяновський В.І. Церква в Українській Державі 1917–1920 рр. (доба Української Центральної Ради): навч. посібник / В. І. Ульяновський. – К.: Либідь, 1997. – 200 с.

На всі таблиці наукової роботи повинні бути посилання у тексті, при цьому слово «таблиця» пишуть скорочено, наприклад: «… в табл. 1.2.». У повторних посиланнях вживають скорочено слово «дивись», наприклад: «див. табл. 1.3».