- •Тема 1 корпоративна культура й корпоративна етика План
- •Історія етикету та його сутність.
- •2. Типологія корпоративних культур.
- •2. Організація й моральні стандарти. Відмінність моралі фірми від загальноприйнятої.
- •3. Способи підвищення етичного рівня організації.
- •Тема 2 спілкування як соціальний феномен План
- •2. Культура і спілкування.
- •3. Етичний бік спілкування.
- •Тема 3 мистецтво правильно мислити і говорити План
- •4. Культура подружніх стосунків.
- •2. Роль запитання в спілкуванні.
- •3. Чітко писати — чітко мислити.
- •4. Мережевий етикет.
- •Тема 4 уміння слухати План
- •2. Слухання як активний процес.
- •Організатор як ключова фігура виробництва. Стилі керування План
- •2. Стилі управлінської діяльності.
- •3. Як ефективно використовувати робочий час.
- •Тема 6 виробничий конфлікт План
- •2. Моделі конфліктів.
- •3. Спілкування як суперечка.
- •2. Професійна етика. Норми професійних ділових відносин.
- •3. Авторитет особистості.
- •Тема 8 діловий одяг План
- •1. Дещо про одяг
- •2. Діловий одяг для чоловіків
- •3. Діловий одяг для жінок
- •2. Діловий одяг для чоловіків.
- •3. Діловий одяг для жінок.
- •Тема 9 особливості міжнародного спілкування План
- •2. Основні управлінські культури: характерні риси та особливості
- •3. Особливості спілкування з іноземцями.
2. Професійна етика. Норми професійних ділових відносин.
Найвища суспільна й особистісна цінність моралі полягає в її загальнолюдяності.
Моральний рівень людини не може визначатися її професією, так само як національним походженням чи іншими факторами. Мораль є суттєвим чинником життєдіяльності суспільства, але навіть апелюючи до цих людських якостей вона звертається передусім до кожної окремої особистості.
Існують окремі види людської діяльності, які ставлять особливо високі та надвисокі моральні вимоги до осіб, котрі професійно цією діяльністю займаються.
У цих професіях на основі загальних принципів моралі виробляються своєрідні кодекси честі, професійної поведінки, котрі поряд із загальноморальними правилами вбирають і весь, іноді драматичний, досвід даного виду людської діяльності.
У професійній етиці формується система конкретних моральних норм із супутніми їм практичними правилами, які "обслуговують" ту чи іншу галузь людської діяльності.
Отже, професійна етика — це такі моральні обов´язки, в яких відбивається ставлення представника певної професії до об´єкта праці, до колег, до партнерів, до членів суспільства. Це усвідомлення своєї моральної відповідальності і готовності виконувати свій професійний обов´язок.
Професійна етика включає і поняття професійного обов´язку, професійної відповідальності, професійної совісті. А ці поняття перетинаються з іншими (близькими): професійна честь, професійна гідність, професійна справедливість, професійний такт.
Учені підкреслюють, що професійна етика регулює відносини керівника і підлеглого, фахівця і клієнта, бізнесменів з іноземцями тощо.
У кожній із цих галузей головним об´єктом діяльності є людина, котра вправі сподіватися і сподівається на ставлення до себе не як до об´єкта зовнішнього впливу, а саме як до людини, тобто розраховує на повагу, співчуття, розуміння. Вже давно сформовано кодекс честі лікаря, юриста, педагога, який регулює їх професійну поведінку.
Стівен Р. Кові вважає, що сенсом життя людини, його центром можуть бути:
Робота. Не тільки основний, а й додатковий час витрачається на роботу.
Друзі. Вони з´являються на основі співробітництва. Тільки на роботі можна себе самореалізувати. Ідеї та принципи, які сповідує людина, є умовою більш ефективної роботи та пристосовуються до її умов.
Гроші. Задоволення поглинають фінанси. Друг чи друзі вибираються залежно від їх економічного стану. Вороги — це економічні конкуренти. Самооцінка залежить від розміру капіталу. Хорошими принципами будуть ті, що дозволяють робити гроші та управляти ними.
Сім´я. Найвищим задоволенням є спільна діяльність, пов´язана з сім´єю. Друзі — це друзі сім´ї. Реалізація власного "я" найбільш розкривається в сім´ї, у родинних стосунках. Сповідуються правила та принципи, які підтримують силу і єдність сім´ї.
Дотримання чи недотримання моральних норм і принципів формують відповідний авторитет керівника, менеджера. Лише на основі моральних засад авторитет особистості керівника буде міцним і довготривалим, або навпаки — неміцним і змінним.
