2. Теорія пропозиції.

Пропозиція – це кількість (обсяг) товару або послуги, яку виробники готові (бажають та спроможні) поставити для продажу на ринок за кожного рівня цін (за інших однакових умов) у визначений період часу.

Виділяють індивідуальну та ринкову пропозицію. Ринкова пропозиція є сумою індивідуальних пропозицій виробників.

Величина пропозиції це максимальна кількість товару, яку погоджуються виготовити виробники за певною ціною при певних умовах в певний час.

Ціна пропозиції – це найнища ціна, за яку виробники згодні виробити певну кількість товару.

Пряма залежність між ціною товару і величиною попиту на нього називається законом пропозиції.

Пряму залежність між ціною та величиною пропозиції теоретично можна пояснити так:

1. При зростанні ціни виробник може підвищити пропозицію даного товару шляхом залучення незадіяних раніше малоефективних ресурсів. Його втрати через використання дорожчих технологій, менш кваліфікованої робочої сили, дорожчих або менш якісних природних ресурсів і комплектуючих покриватимуться за рахунок вищої ціни товару.

2. Виробник, нарощуючи залучення мобільних ресурсів ( робоча сила, сировина і матеріали, комплектуючі, інструменти) з часом стикається з проблемою нарощування стаціонарних ресурсів. Верстати, стаціонарні виробничі площі виявляються перевантаженими, внаслідок чого ефективність виробництва знижується, а витрати на виробництво кожної наступної одиниці зростають. Це зростання можна покрити за рахунок підвищення цін.

Графік пропозиції відображає залежність між ціною та величиною пропозиції.

Рисунок 2.4 - Графік пропозиції.

Залежність величини пропозиції від визначаючих її факторів називається функцією пропозиції. Аналітичним способом лінійна функція пропозиції може бути записана як:

Q_s =f(P) = – с + dp,

де P – ціна за одиницю товару; Q_d – величина пропозиції товару; c, d – константи.

Можна виділити наступні основні групи факторів, що впливають на пропозицію (детермінанти пропозиції): кількість виробників; ціни на виробничі ресурси; технологія виробництва; природно-кліматичні умови виробництва; державні податки та субсидії; цінові та дефіцитні очікування виробників;

В загальному вигляді функція пропозиції є функцією всіх факторів, що її визначають.

Q_s = f( P; N; Pres; Tech; К; T/S; E).

де Q_s – величина пропозиції; P – ціна товару; N – кількість виробників; Pres – ціни на ресурси; Tech – рівень розвитку технології; K – вплив природно – кліматичних умов; T/S – податки та субсидії; E – очікування виробників.

При збільшенні кількості виробників, зменшенні цін на доповнюючі товари, збільшенні цін ресурси, покращенні технології виробництва, позитивних змінах природно-кліматичних умовах, запровадженні державних субсидій, очікуванні зниження цін на попит пропозиція даного товару зростає. Протилежна зміна факторів зменшує пропозицію на товар.

Графічно збільшення пропозиції на товар призводить до зміщення графіку пропозиції праворуч-вниз (зростання величини пропозиції при кожному рівні цін), при зменшенні пропозиції її графік зміщується ліворуч-вверх (зменшення величини попиту при кожному рівні цін) (рис. 2.5).

Рисунок 2.5 – Зростання пропозиції (S₁) та зменшення пропозиції (S₂)

Для оцінки впливу різних факторів на величину пропозиції використовуються показник еластичності пропозиції. Найбільш поширеним є показник цінової еластичності пропозиції, хоча практичне значення має аналіз практично всіх факторів.

Коефіціент еластичності пропозиції за ціною показує, на скільки відсотків зміниться величина пропозиції, при зміні ціни товару на 1%. Загальна його формула:

Еsp=	ΔQ%	,
	ΔP%

де Е^s_p – коефіцієнт еластичності; ∆Q% – зміна величини пропозиції, %; ∆Р% – зміна ціни, %.

Коефіцієнти еластичності пропозиції на певному проміжку цін (дугова еластичність) чи за даною ціною (еластичність в точці) розраховуються за тією ж методикою, що і представлені вище коефіцієнти еластичності попиту.

Основним фактором, що визначає еластичність пропозиції, є час. За цим критерієм можна виділити три характерні періоди часу:

1. Миттєвий ринковий період характеризується тим, що товар вже вироблено. Для миттєвого періоду пропозиція є абсолютно нееластичною. В результаті підвищення попиту, ціна на товар зросла, але в миттєвому періоді виробник вже не може вплинути на пропозицію товару (Е_s =0).

2. Короткостроковий ринковий період, в якому можливі деяке збільшення випуску продукції за рахунок збільшення змінних факторів. Пропозиція на продукцію стає еластичнішою, як результат інтенсифікації виробництва (0< Еs <1).

3. Довгостроковий ринковий період – виробник має більше часу й може залучити, крім змінних, ще й додаткові постійні фактори виробництва. В результаті застосування екстенсивних методів виробництва, виробнику вдається збільшити кількість продукції, що виробляється, отже пропозиція стає ще в більшій мірі еластичнішою. (Е_s>1), або навіть абсолютно еластичною

Окрім фактору часу на еластичність пропозиції впливають також такі фактори:

1. Рівень досягнутого використання ресурсів. У випадку відсутності резервів можливості реагування пропозиції на зміну цін обмежені, тобто еластичність пропозиції товару буде меншою.

2. Висока ступінь монополізації галузі і незначні можливості переливу капіталу з інших галузей роблять пропозицію товару менш еластичною.

3. Технологічні особливості виробництва певного товару. Складніші технології роблять пропозицію товару менш еластичною.

4. Ціни на інші товари (мова йде про перехресну еластичність пропозиції). У випадку підвищення цін на ресурси, пропозиція основного товару зменшиться. Еластичність пропозиції товару буде залежати від того, як його виробництво реагує на підвищення цін на ресурси.