2.3 Ринкова рівновага: поняття та моделі встановлення.

Якщо на одному графіку зобразити попит і пропозицію товару, то можна побачити, що ці графіки перетинаються в одній, яка називається точкою ринкової рівноваги. Позначається вона буквою Е (від латинського Equіlіbrіum - рівновага). Ціна за якої попит дорівнює пропозиції називається рівноважною ціною (Р_Е). Кількість товару за якого врівноважуються попит і пропозиція називаються рівноважним обсягом виробництва (Q_E).

Рисунок 2.9 – Рівновага ринку.

У точці рівноваги Р_E = P_S =Р_D, де Р_E - рівноважна ціна; P_S - ціна пропозиції;Р_D- ціна попиту. Відповідно Q_Е = Q_S = Q_D, де Qe - рівноважний обсяг, Q_S – обсяг пропозиції, Q_D – обсяг попиту.

Рівноважна ціна – ціна, яка врівноважує попит та пропозицію в результаті дії конкурентних сил. У результаті встановлення рівноваги виграють і споживачі, і виробники. Оскільки ціна рівноваги нижче максимально пропонованої деякими споживачами ціни, величину виграшу (надлишку) споживача графічно можна зобразити через площу Р_maxР_ЕЕ (рис. 2.9). У свою чергу, рівноважна ціна вище мінімальної ціни, яку могли б запропонувати найбільш передові фірми, тому різниця між рівноважною ціною і цінами пропозиції фірм є виграшем (надлишком) виробника (Р_minР_ЕЕ), тобто економічним прибутком. Оскільки мінімальна ціна за якою виробники погоджувались продавати ту чи іншу кількість продукції дорівнює економічним витратам виробника, то на рисунку 2.10 вони представляють собою площу 0Р_minР_ЕQ_Е. Сума надлишків споживачів і виробників характеризує суспільну вигоду, яка виникає у зв’язку з існуванням ринкової рівноваги. Завдяки рівноважній ціні споживачі купують більше і дешевше, ніж спочатку були згодні, а виробники продають дорожче і більше, ніж були готові.

Рисунок 2.10 – Виграш споживача, витрати і виграш виробника.

Рівноважна ціна не завжди існує на ринках, її утворення вимагає певної кількості часу. В умовах досконалої конкуренції відбувається швидке взаємне пристосування попиту і пропозиції, на монополізованих ринках цей процес значно затягується. Модель ринкової рівноваги показує ціну до якої прямують ринкові ціни.

Існують два підходи до пояснення процесу встановлення рівноважної ціни:

1. підхід Л.Вальраса , згідно з яким, якщо реальна ціна нижче рівноважної, на ринку утворюється дефіцит товару, і конкуренція покупців призводить до підвищення цін. Якщо ціна вище рівноважної, – утворюється надлишок товару на ринку (обсяг пропозиції перевищує обсяг попиту), і продавці знижують ціни конкуруючи між собою (Q₂-Q₁ на рисунку 2.12а);

2. підході А. Маршалла, згідно з яким головним є не різниця між обсягами попиту і пропозиції (Q₂-Q₁ на рисунку 2.12а), а різниця цін попиту і пропозиції (P₁-Р₂ на рисунку 2.12б). А.Маршалл виходив з того, що продавці насамперед реагують на різницю ціни попиту і ціни пропозиції (чим більший цей розрив, тим більше стимулів для росту пропозиції). Збільшення (зменшення) обсягу пропозиції скорочує цю різницю, що сприяє досягненню рівноважної ціни.

а) б)

Рисунок 2.12 – Встановлення рівноважної ціни (підходи Л.Вальраса та А.Маршала).

Короткий ринковий період краще характеризується моделлю Л.Вальраса, тоді як довгостроковий період – моделлю А.Маршала.