2.4 Регулювання ринкової рівноваги.

Рівноважні ціни не у всіх випадках є оптимальними, тому іноді держава, переслідуючи ті чи інші соціальні цілі, йде на встановлення максимальних чи мінімальних цін, по яких виробникам варто продавати свою продукцію. Введення державою непрямих податків (податку на додану вартість, акцизного податку і т.п.), тобто податків, що входять в ціну товару, призводить до зміщення графіку пропозиції вверх на величину податку. При цьому рівноважна ціна товару зросте, тоді як рівноважна кількість зменшиться.

Іншим розповсюдженим інструментом державного впливу на співвідношення D и S є дотації. Якщо дотація встановлена у твердому розмірі в розрахунку на одиницю продукції, то її вплив на ринкову рівновагу можна розглядати як негативний податок. Введення державою дотації на виробництво призводить до зміщення графіку пропозиції вниз на величину дотації. При цьому рівноважна ціна товару зменшується, тоді як рівноважна кількість виробництва зростає.

Рис. 2.14 – Вплив непрямих податків на Рис. 2.15 – Зміна рівноваги під впливом дотації

ринкову рівновагу .

Нерідко держава використовує фіксування ціни для того, щоб стабілізувати незбалансований ринок. При цьому дана ціна (Дж.Бьюкенен назвав її «політичною ціною») може встановлюватися як вище, так і нижче ціни рівноваги. У першому випадку виникає надлишок продукції, у другому – дефіцит із усіма наслідками («чорний ринок», черги, адміністративні форми розподілу товарів, зниження якості товарів і т.д.).

Розглянемо більш докладно ситуацію дефіциту (рис.2.16). Фіксована ціна Р*, створюючи дефіцит у розмірі Q₁Q₂, штовхає виробника до створення більш дорогої продукції. Оскільки офіційно такий шлях розширення виробництва неможливий, він переміщається в сферу «тіньової економіки». Тому за рамками легального ринку лінія пропозиції буде зрушуватися і займе положення S₁. Відстань між S₀ і S₁ буде являти собою витрати ризику, що суммируются зі звичайними витратами виробництва. У результаті виникає ринкова рівновага в Е₁ менш сприятливе для споживача, чим було при вільному ціноутворенні.

Рисунок 2.16 – Рівновага в умовах введення фіксованої ціни.

Ціна чорного ринку (Р₁) вище і фіксованої (Р^*), і рівноважної ціни (Р₀). Таким чином, установлення фіксованих цін на рівні нижче рівноважної ціни досить часто призводить не до виграшу, а до втрат споживачів.

Тема 3 Поведінка споживачів в ринковій економіці

Залежно від базових припущень відносно корисності блага можна виділити кардиналістичну, або кількісну теорію поведінки споживача (представники якої припускають можливість кількісної оцінки корисності благ) та ординалістичну, або порядкову теорію (її представники запропонували вимірювати суб’єктивну корисність за допомогою не абсолютної, а відносної шкали, що показує переваги споживача чи ранг споживаного блага розробили підходи до аналізу поведінки споживачів без безпосереднього кількісного вимірювання корисності).

1. Кардиналістична теорія поведінки споживачів.

Корисність блага – це властивість економічного блага задовольняти одну чи кілька людських потреб. Австрійського економіст Г. Госсен у своїх дослідженнях виявив наступну закономірність: корисність кожної наступної одиниці блага, що споживається, зменшується по мірі його споживання. Ця закономірність отримала назву закону спадної граничної корисності, або першого закону Госсена.

Зменшення граничної корисності MU, тобто корисності останньої одиниці спожитого блага, призводить до зменшення приросту загальної корисності TU, яка є сумою корисностей всіх спожитих благ. Загальна корисність буде зростати до тих під поки гранична корисність є позитивною. Якщо подальше споживання приносить шкоду (гранична корисність блага негативна), то загальна корисність знижується. Максимум загальної корисності досягається в момент, коли гранична корисність стає рівною нулю.

В кардиналістичній теорії вважається, що споживачі прекрасно уявляють граничну корисність усіх продуктів та прагнуть витратити свої кошти так, щоб отримати максимати задоволення (максимізувати сукупну корисність).

Функція корисності – функція, що показує залежність загальної корисності споживача від кількості спожитих ним благ: TU=f(Q). При наявності неперервної функціональної залежності граничну корисність можна знайти як похідну від функції загальної корисності: MU= d(TU)/d(Q).

Правило раціональної поведінки споживача (2-й закон Госсена) – функція корисності максимізується в тому випадку, коли грошовий доход споживача розподіляється таким чином, що кожна остання грошова одиниця, витрачена на придбання будь-якого блага, приносить однакову граничну корисність. Тобто загальна корисність споживача, який купує п товарів максимізується за умови, що , де MU₁, MU₂…, MU_п – граничні корисності кожного виду товарів, Р_1, Р₂...Р_п – ціни товарів.