Розселення східнослов’янських племінних союзів предків українців

Назви східнослов’янських племінних сою зів зберіг літопис «Повість минулих літ». Так, на території сучасної України, за літописом, мешкало сім племінних об’єднань:поляни, деревляни, волиняни, хорвати, уличі, тиверці та сіверяни. Звертаємо вашу увагу, що поряд з назвою волиняни літописець уживає ще дві –дуліби та бужани.

Сучасні дослідники наголошують, що союзи східнослов’янських племен на території Українивже в 7 ст. складали одну етнокультурну, мовну й політичну групу, яка за вказаними ознаками виразно відрізнялася від північних східнослов’янських племен. За наступних століть об’єднувальні тенденції в цій групі лише посилювалися, що сприяло виникненню в 9 ст. держави з центром у Києві, а також формуванню праукраїнського народу та його мови.

V ст.. Заснування Києва. Князь аскольд

Закріплення за державою з центром у Києві назви Руська земля відбулося в другій половині 9 ст. і було пов’язане здіяльністю київських володарів Діра та Аскольда.

Одні, пристаючи до думки автора «По вісті минулихліт», вважають їх варязькими воєводами. Інші вбачають у Дірові та Аскольдові полянських князів –

нащадків Кия. Про князювання Діра сьогодні нічого певного сказати не можна. Значно більше відомо про Аскольда, з яким дослідники пов’язують засвідчений чужоземними джерелами морський похід проти Візантії 860 р. Зібравши чимале військо, Аскольд по грабував і спустошив передмістя візантійської столиці, а сам Константинополь про тримав тиждень в облозі. Потужний удар руського флоту змусив Візантію ви знати Русь як державу. Як зауважив літо писець, відтоді вона стала називатися Руською землею. З походом на Візантію 860 р. історики пов’язують першу спробу впровадження заходами князівської влади християнства на теренах Руської держави.

У 882 р. князя Аскольда, за свідченням літопису, було вбито й княжити в Києві розпочав Олег, який діяв від імені сина Рюрика – Ігоря.

Князювання олега (882-912 рр.).

За свідченням літописця, Олег княжив у Києві 30 років. Олегові довелося воювати проти деревлян і сіверян. Підкоривши їх, новий київський князь заходився розширювати межі своїх володінь. Року 885 Олег приєднав землі радимичів, пішов у похід проти уличів і

тиверців. На початку 10 ст. Олег домовився про участь у його воєнних походах князів хорватів, тиверців і волинян. До складу Київської держави ввійшли також племінні союзи словенів і кривичів. Крім того, Олег підкорив і північні не слов’янські народи, зокрема мерю, весь, чудь. За свідченням літопису, року 907 стався переможний похід про ти Візантії. Умови угоди були надзвичайно вигідні для Русі. Їх було уточнено в 911 р. – після нового Олегового походу. Укладення Олегом партнерської угоди з Візантією мало виняткове значення, оскільки засвідчило міжнародне визнання Руської держави

КНЯЗЮВАННЯ ІГОРЯ (912 - 945 рр.).

Здобувши владу після смерті Олега в 912 р.,син князя Рюрика Ігор правив у Києвідо 945 р. Своє князювання він розпочав сутичкою з деревлянами, у протистоянні з ними знайшов свою смерть. Не хотіли визнавати Ігореву владу й уличі. Силу зброї довелося застосовувати й проти тиверців. Здійснював Ігор і воєнні походи проти Візантії. Літопис розповідає про два такі походи. Перший, року 941, був невдалим. Човни русичів наразилися на грецький вогонь візантійців. Новий по хід стався 944 р. й закінчився укладенням мирної угоди. У зовнішній політиці Ігор мусив зважати нелише на Візантію, а й на печенігів – кочовий народ, який уперше наблизився до кордонів Русі в 915 р.