Правління ольги (945-964 рр.)

Наступниками Ігоря на великокнязівському столі були його дружина Ольга та син Святослав. Ольга вперше в історії Руської держави вдалася до заходів, що передбачали ліквідацію місцевих княжінь: вона скасувала правління деревлянського князя Мала, підпорядкувавши деревлянську землю безпосередньо Києву. Найважливішим зовнішньополітичним партнером Руської держави за часів Ольги лишалася Візантія. Більш-менш усталеною датою подорожі Ольги до Константинополя є 957 р., хоча літописець називає ін шу. Мету поїздки княгині Ольги до Константинополя визначають по-різному. Літописець і житійна література причини візиту вбачали у прагненні Ольги охреститися. Більшість сучасних дослідників уважає, що Ольга вирушила до Константинополя вже охрещеною. Тож, вирушаючи до Царгорода (так називали столицю Візантії русичі), княгиня, очевидно, прагнула поновити мирну міждержавну угоду між Руссю та Візантією. Деяке погіршення відносин з Візантією змусило Ольгу шукати іншого сильного союзника. У західноєвропейських джерелах збереглося свідчення про посольство княгині Ольги, надіслане 959 р. до германського імператора Оттона І. Руські посли були вповноважені просити германського володаря надіслати до Києва священиків для поширення християнства, а також клопотатися про встановлення відносин «миру й дружби». Оттон І задовольнив прохання княгині і 961 р. надіслав до Києва кількох

священиків на чолі з єпископом Адальбертом, одначе розгорнути діяльність у руських землях вони не змогли.

Князювання святослава

(964-972 рр.)

964 р. до влади прийшов син Ольги князь Святослав. У 964–966 рр. він підкорив в’ятичів, які мешкали в басейні Оки, завдав поразки волзько-камським булгарам, а близько 965 р. – розгромив Хозарський каганат і зруйнував його столицю Ітиль. Усупереч гучним перемогам Святослава, мало хто з істориків оцінює його політику щодо Хозарії позитивно. Адже Хозарський каганат, немовби щит, захищав руські землі від набігів численних східних кочовиків. Із занепадом Хозарії кочові орди посунули на Русь. Відвойовані на сході землі треба було захищати, а сил для того в Руської держави бракувало. Тож територіальні придбання Святослава дуже швидко було

втрачено. Не менш масштабною й так само мало результативною була кампанія Святослава на Балканах. Розпочата 967 р., вона три вала кілька років і складалася з двох походів. Перший похід закінчився

підкоренням істотної території Болгарії: за свідченням літопису, було захоплено 80 міст, навіть столицю своєї держав князь мав намір перенести до Переяславця на Дунаї. Після повернення до Болгарії в 970 рр. Святослав розпочав війну з візантійським імператором Іоанном І Цимісхієм. Після поразки під Аркадіополем (першої своєї поразки) та оборони Доростола Святослав підписав (971 р.) з Візантією мирний договір, за яким відмовився від претензій на візантійські володіння в Криму та на Дунаї. Навесні 972 р., повертаючись до Києва, дружина Святослава потрапила в засідку, організовану біля Дніпрових порогів печенігами, яких підмовили візантійці. Святослав загинув.