Володимира мономаха (1113- 1125 рр.).

Посівши київський стіл, Володимир Мономах поставив собі за мету зміцнення велико князівської влади та посилення державної єдності Русі.

З-поміж заходів князя, спрямованих на поліпшення внутрішньополітичної ситуації, винятково важливе місце мало його законодавство: було схвалено «Устав», що став доповненням до «Руської правди».

Правління Володимира Мономаха стало часом розбудови Києва. Неподалік столиці, зокрема, було споруджено міст через Дніпро. Як і Ярослав Мудрий, Володимир укладав династичні шлюби з європейськими володарями.

Князювання мстислава володимировича (1125-1132 рр.).

За Мстислава пожвавився західний напрямок зовнішньої політики. З літопису довідуємося, що київський князь ходив походами на Литву. За Мстислава в Києві було закладено кам’яні церкви святого Федора та Богородиці Пирогощої, освячено церкву святого Андрія Первозванного Янчиного монастиря. По смерті Мстислава Київська Русь остаточно розпалася на окремі політично незалежні князівства.

Причини та сутність роздробленості київської русі.

Називають з-поміж них такі: велику територiю держави й етнічну неоднорідність населення; князiвськi усобицi; вiдсутнiсть сталого порядку столо наслiдування; занепад торговельного шляху «з варяг у греки».

Основною ж причиною більшість дослідників уважає розвиток великого землеволодіння, зміцнення його вотчинної форми.

Об’єднання волинського князівства з гали цьким.

Роком 1199 починають історію Галицько-Волинської держави, коли волинський князь Роман Мстиславич об’єднав Волинське й Галицьке князівства. Столицею об’єднаного князівства Роман обрав Галич. Роман Мстиславич брав активну участь у міжусобній боротьбі польських князів

Князювання данила романовича.

Смерть Романа Мстиславича ускладнила внутрішнє становище Галицько-Волинського князівства. Лише у 20-х ро ках 13 ст. сини Романа Данило та Василько зібрали під своєю владою всю Волинь, відвоювавши загарбані польським королем землі, мали союзницькі угоди з Литвою, польськими князями, а 1238 р. утвердилися і в Галичині. Василько як молодший залишився на Волині. Старший Романович столицю Галицько-Волинського князівства переніс до тільки но закладеного м. Холма. Данило утвердився і в Києві. Однак столицю свою в Київ не переніс, залишив там намісником хороброго воїна, боярина Дмитра. Того-таки 1238 р. відбулася битва під Дорогичином, унаслідок перемоги в якій Данило поклав край зазіханням німецьких лицарів-хрестоносців на західноукраїнські землі.

У 1245 р. військо Данила Галицького здо було перемогу в битві проти при веденого Ростиславом війська угорського короля та його союзників біля м. Ярослава на Сяні. Внаслідок Яро славської битви Данило зламав опір бояр, остаточно утвердився в Галичі й надовго поклав край зазіханням Угор сь кого королівства. Важливим напрямком зовнішньої полiтики Данила Романовича були відносини з монгольськими володарями. Здійснивши подорож в Орду в 1245 р., Данило починає шукати союзників у боротьбі з ординцями. З цією метою налагоджує оюзницькі відносини з Польщею, Угорщиною, Владимиро-Суздальським князівством. Відгукнувся князь на пропозицію Ватикану розпочати переговори про участь русичів у хрестовому по ході європейських держав проти монголів. Щоб заохотити князя до походу папа запропонував йому прийняти королівську корону. У 1253 р. в Дорогичині папський легат Опізо урочисто коронував Данила Романовича.