Кріплення поділяють на такі види:

- інвентарне металеве (рис.6а), яке застосовують під час риття виїмок уздовж вертикальних укосів; виконують його встановленням готових інвентарних металевих або дерев'яних щитів, що розкріплюються різними інвентарними пристроями; інвентарні кріплення бувають різні і залежать від характеру роботи;

- анкерне кріплення (рис.6б) — надійне і дає змогу вільно, без перешкод, вести будівельні роботи у виїмках;

- підкісне кріплення (рис.6в), де замість анкерів і затяжок для розкріплення щитів застосовують відкоси, які вгорі впираються в стояки, а внизу — забиті в ґрунт клини;

- розпірне кріплення (рис. 6г,д) менш зручне, бо заважає працювати в розкріплених траншеях; воно полягає в тому, що разом із щитами або окремими дошками для їх розкріплення і щільного притискання до вертикальних стінок траншей встановлюють брущаті або круглі розпірки на відстані 1 м одна від одної по вертикалі і 1,5 м — по горизонталі; розпірки закріплюють спеціальними деталями, які прибивають до стояків цвяхами;

- дерев'яну шпунтову огорожу (рис.6е) застосовують в водонасичених ґрунтах.

Уздовж траншей по верху незалежно від способів кріплення вертикальних стінок залишають очищену смугу завширшки 0,5 м для руху робітників, а також для тимчасового зсипання ґрунту, що викидається, і укладання матеріалу для кріплення. При частковому видаленні кріплень розпірки переставляють так, щоб вони були закріплені в кінці стояків, що залишаються. Це треба робити до видалення дощок, які лежать нижче від ряду, що його розбирають. Засипають ґрунт шарами завтовшки не більш ніж 20...З0 см, ущільнюючи кожний шар.

Техніка безпеки під час ручної і механізованої розробки ґрунту. Земляні роботи переважно механізовані, а якщо їх треба провести вручну, то вертикальні стінки необхідно кріпити у такому порядку: вийнявши ґрунт на глибину, встановлену правилами безпеки для виїмок без кріплень, встановлюють перший ярус кріплень; потім розробляють ґрунт; у піщаних і гравійних ґрунтах — до 0,4 м; у супісках — до 0,6 м; у суглинках, глинах і сухих лесоподібних ґрунтах — не більш як до 0,8 м; в особливо щільних — до 1 м.

Вийнявши ґрунт нижче від першого ярусу встановлених кріплень, треба відразу встановити кріплення другого ярусу. Розробляти ґрунт нижче треба в такому самому порядку. Починаючи з другого ярусу, розпірки у виїмках встановлюють вручну. Якщо ґрунт викидають з глибини понад 1,8 м, то влаштовують спеціальні настили, полиці з бортовою дошкою заввишки 15 см. У глибоких виїмках роблять кілька таких полиць у розбіг. Полиці повинні бути вільними. З робітниками проводять інструктаж, ознайомлюють з правилами техніки безпеки та сигналами, що можуть подаватися. При механізованому копанні стінки кріплять готовими щитами, не допускаючи пошкоджень кріплень, а також забезпечуючи машини звуковою сигналізацією.

Найчастіше ці роботи виконують одноковшевим екскаватором, під час руху якого стрілу встановлюють чітко в заданому напрямі, а спорожнений ківш піднімають на 0,5...0,7 м від землі. Для роботи екскаватора роблять надійний майданчик, а при переміщенні через міст, естакаду беруть дозвіл від організацій, яким ці споруди належать перевіряють стійкість цих споруд.

Кожний екскаватор повинен мати паспорт, де зазначено найбільший кут похилу, при якому можна провадити його спускання і піднімання. Якщо кут буде більший за паспортний екскаватор переміщують за допомогою трактора або лебідки в присутності керуючого роботами. Ґрунти розробляють відповідно до ПВР і технологічних карт на земляні роботи.

Під час роботи екскаватора не повинно бути людей Під ковшем або стрілою, а інші роботи можна виконувати лише на відстані, більшій за радіус дій екскаватора, плюс 5 м. Будь-які роботи з боку вибою заборонені, не допускається створення «козирків» з ґрунту. У радіусі дій екскаватора не повинно бути електропроводів, не можна відривати ковшем примерзле до землі каміння, колоди, балки та інші предмети, бо екскаватор може перекинутися. Навантажувати ґрунт екскаватором на автомашини можна лише збоку або ззаду при відсутності у зоні робіт людей.

По закінченні робіт і під час перерви стрілу потрібно відвести від забою, а ківш опустити на землю. Під час тривалих перерв екскаватор відводять на 2 м від виїмки, а під гусениці з обох боків кладуть підкладки.

Якщо роботи ведуть скреперами, ними не можна наближатись менш як на 0,5 м до бровки виїмки і ближче як на 1 м до бровки укосу насипу.

Коли працює бульдозер, відвал його не повинен висуватися на бровку укосу виїмки, щоб бульдозер не перекинувся, а великі камені та пеньки слід прибрати.

Робота скреперів і бульдозерів при похилах, більших, ніж зазначені в паспорті, заборонена, а відстань між скреперами при одночасній роботі має бути не менша ніж 10м.

При ущільненні ґрунту котками товщина шару має бути не менша ніж ЗО см, а відстань між котками — понад 20 м.

Вибираючи ґрунт за допомогою бадей, треба робити захисні навіси-козирки для оберігання робітників. Одностороннє засипання пазух у свіжо-викладених підпірних стін і фундаментів допускається після здійснення заходів, що забезпечують надійність конструкцій при даних роботах.

ЗАХОДИ БЕЗПЕКИ ПРИ КАМ'ЯНИХ РОБОТАХ

Основними причинами нещасних випадків при кам'яних роботах є порушення правил техніки безпеки під час подання матеріалів до робочих місць, недостатня стійкість і міцність помостів або риштувань, падіння з висоти матеріалів та інструментів, неправильні прийоми роботи.

Для безпечного спускання робітників у котловани встановлюють драбинки. Щодня до початку робіт, пов'язаних з укладенням фундаментів, і протягом робочого дня потрібно перевіряти стан кріплень стін, траншей або похилів. Скидати каміння, цеглу або бетон з тачок у котлован з бровки забороняється. Це можна робити за допомогою коробів або жолобів чи похилих площин з бортиками заввишки не менш як ЗО см, причому нижній кінець цих пристроїв не доводять до дна на 50 см.

Збірні конструкції подають у виїмки механізовано, з зовнішнього боку будівлі, не розгойдуючи їх, а розстроповують лише після вивірення і остаточного встановлення.

Ширина настилу риштувань на цих роботах повинна бути не меншою ніж 2 м. Катальні ходи, якщо є кріплення стінок, влаштовують не ближче ніж за один метр від бровки або за призмою обвалювання. У мірі зведення фундаментів у траншеях пазухи з обох боків засипають ґрунтом і трамбують, не допускаючи однобічного навантаження.

Між стіною, що будується, контейнерами із цеглою, ящиками з розчином залишають проходи завширшки не менш як 0,6 м.

Якщо стіни зводять з внутрішніх риштувань, то на фасаді потрібно влаштовувати захисні козирки по всьому периметру стін (рис.7). Перший ряд козирків встановлюють на висоті, не більшій ніж 6 м від землі, і залишають до виведення стін на всю висоту, другий ряд — через 6...7 м над першим, а далі переставляють його через кожні 6...7 м по висоті. Ширина захисних козирків становить не менш як 1,5 м. Встановлюють їх, піднімаючи від стіни вгору під кутом 110°. Гаки для навішування кронштейнів закріплюють у стіні на відстані 3 м один від одного. Робітники, що встановлюють або розбирають ці козирки, повинні прив'язуватись запобіжними поясами. Використовувати козирки як риштування або складати на них матеріал забороняється.

Без захисних козирків можна зводити стіни будівель заввишки до 7 м. У цьому разі по периметру будівлі, на землі, на відстані не менш як 1,5 м від стін влаштовують паркан.

Якщо стіни кладуть з внутрішніх риштувань, то над входами до сходових кліток влаштовують навіси розміром не менш як 2x2 м. При висоті будівлі понад 12 м розміри навісів збільшують.

Не можна починати кладку наступних поверхів без міжповерхових перекриттів площадок, маршів або без Тимчасового настилу по балках. Після кожного переміщення засобів підмощування рівень кладки повинен бути не менш ніж на 0,7 м вище від рівня робочого настилу чи перекриття. Якщо є необхідність виконувати кладку нижче цього рівня, то потрібно застосовувати запобіжні пояси чи спеціальні сітчасті захисні огорожі. Зовнішні шви розшивають з риштувань або з перекриття після укладання кожного ряду цегли.

Працювати, стоячи на стіні при її товщині менш як 75 см заборонено.

Карнизи виступом понад ЗО см кладуть із зовнішніх приставних риштувань. При цьому слід передбачити обладнання для тимчасового кріплення карнизів, яке не можна знімати до повного затвердіння розчину і влаштування даху. Під час кладки карнизів робітники не повинні перебувати внизу, під місцем роботи.

Оздоблюючи фасад керамічним камінням та облицювальними плитами, їх встановлюють за допомогою тимчасових кріплень, які не знімають доти, доки рівень цегляної кладки не досягне верху плити і кладка не набуде достатньої надійності, встановленої проектом.

Тимчасові кріплення облицювальних плит не можна закріплювати за настили та стояки помостів.