- •Тема №9. Заходи безпеки при виконанні земляних робіт.
- •Кріплення поділяють на такі види:
- •Заходи безпеки при бетонних, арматурних і опалубних роботах
- •Тема 10. Заходи безпеки при антисептуванні, заготовленні, складанні і монтажі дерев'яних будівельних конструкцій
- •Заходи безпеки при покрівельних роботах
- •Заходи безпеки при забиванні паль
- •Тема 11. Заходи безпеки при опоряджувальних роботах
- •Техніка безпеки при виконанні будівельних робіт взимку
- •Тема 12. Заходи безпеки при монтажі каркасних, панельних і блочних будівель
- •Норми бракування сталевих канатів з обмеженою серцевиною
- •Заходи безпеки при монтажі, експлуатації і демонтажі риштувань та помостів
- •Заходи безпеки при монтажі, експлуатації і демонтажі будівельних машин, механізмів та підіймачів
- •Тема № 13. Класифікація виробничих процесів за ступенем вибухової, пожежної та вибухопожежної небезпеки
- •Поняття про вогнестійкість, займистість. Класифікація будівель та споруд за вогнестійкістю
- •Характеристика будівель і споруд за ступенем їх вогнестійкості
- •Тема № 14. Протипожежні розриви між будівлями і спорудами
- •Протипожежні розриви між виробничими будівлями, спорудами, закритими складами і допоміжними будівлями
- •Протипожежні розриви між житловими, громадськими і допоміжними будівлями промислових підприємств
- •Евакуація людей при виникненні пожеж
- •Тема № 15. Шкідливі виробничі фактори в будівництві та заходи захисту від них.
- •Метеорологічні умови, що діють на організм людини
- •Пил та заходи захисту працюючих від його впливу
- •Отруйні речовини і заходи захисту від професійних отруєть
- •Виробничий шум, вібрація і заходи захисту від їхнього впливу
- •Виробниче освітлення і його вплив на безпечні умови праці
- •Радіоактивне та іонізуюче випромінювання та його вплив на організм людини
- •Засоби колективного та індивідуального захисту працюючих під час виконання будівельно-монтажних робіт
Заходи безпеки при покрівельних роботах
Основними причинами травматизму покрівельників є падіння з висоти, опіки гарячою смолою, порізи рук покрівельною сталлю, удари по руках молотком. Виконувати ці роботи можна лише після перевірки виконробом, майстром разом з бригадиром надійності несучих конструкцій покрівлі і огорож. При похилах покрівлі більш як 20° робітники застосовують запобіжні пояси і надійно закріплені трапи завширшки не менш як 0,3 м з поперечними планками для упирання ніг. Розміщувати матеріали на покрівлі можна тільки у відведених проектом місцях, дня чого призначені переносні майданчики.
Під час перерв інструменти та матеріали закріплюють або прибирають з покрівель. Елементи покрівлі і окремі деталі подають уже заготовленими. Не можна працювати на даху під час голольоду, туманів, грози та вітру швидкістю понад 15 м/с. При виконанні робіт на м'яких покрівлях з рулонних матеріалів на мастиках та ізоляційних робіт покрівельників захищають від дії шкідливих речовин, а також від опіків.
Особливу увагу приділяють вимогам безпеки праці під час приготування бітумних мастик і доставляння їх на робоче місце. Котли повинні бути справними, щільно закриватись кришками, що не горять, і мати прилади для замірювання температури. Не можна використовувати у роботі бітумні мастики з температурою, вищою 180°С. Котли встановлюють з невеликим похилом у бік, протилежний топці, на відведених для цього майданчиках. Завантажувати котел більш ніж на 3/4 об'єму (при приготуванні холодних мастик на 2/3 об'єму) забороняється. Відстань до найближчих будівель та складів повинна бути не меншою ніж ЗО м, а до побутових приміщень —15 м. Біля кожного котла постійно має бути комплект протипожежних засобів. Сировину й паливо розміщують на відстані не меншій ніж 5 м від котла.
Готуючи бітумні мастики, спочатку в котел завантажують бітум марки Б-ІІІ, а після того як він розплавиться і почне пінитись, додають невеликими шматками бітум марки Б-V. Сирий і холодний бітум добавляти в гарячу масу не можна, щоб запобігти його викиданню з котла. Бітумну мастику подають бітумопроводом чи спеціальними машинами, а в разі необхідності переносять в закритих конусних бачках із щільними кришками. Наповнюють бачки не більш ніж на 3/4 об'єму. Для механічного нанесення гарячих мастик використовують установки СО-100, СО-122, а для нанесення бітумно-кукерсольних мастик під час проведення гідро- і пароізоляційних робіт — установки ПКУ-35М. При виконанні цементно-піщаної гідроізоляції перед перекачуванням розчину випробовують установки на воді під тиском 1,5 МПа протягом З0 хв.
Заходи безпеки при забиванні паль
Нині в будівництві широко застосовують палеві фундаменти, що скорочують земляні роботи, а при без-підвальних спорудах їх зовсім не виконують. Використовують в основному залізобетонні забивні палі квадратного зрізу завдовжки 3...12 м. Перед початком робіт перевіряють надійність копрів, правильність підвішування молота, надійність канатів та розтяжок, а також надійність шлангів, по яких проходить пара чи стиснене повітря. При цьому шланги повинні витримувати тиск, удвічі більший, ніж робочий. На кожній коперній установці повинні зазначатися гранична маса палі й молота і запобіжна висота піднімання вантажозахватного пристрою, а також влаштована звукова сигналізація. Обслуговуючий персонал має працювати в захисних касках.
Під час забивання паль і після закінчення роботи копер закріплюють протиугінними пристроями, а при пересуванні їх перевіряють стан рейок. Під час перерв молот копра опускають і закріплюють, а установку розкріплюють розтяжками, щоб не перекинулась. Працювати з копрами при швидкості вітру 15 м/с і більше та під час грози не можна. Забороняється також піднімати молот і палі одночасно.
Заглиблюючи палі за допомогою віброзанурювача, потрібно забезпечити щільне і надійне його з’єднання з пальовим наголовником, а також вільний стан підтримувальних канатів. Під час перерв механізм вимикають. Палі встановлюють безперервно, до повного їх закріплення на місці. Залишати палю висячою забороняється. Якщо палі зрізують, то треба передбачити захист від раптового падіння їх.
